Ухвала суду № 64213300, 23.01.2017, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2945/16-к Провадження № 1-кп/450/78/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді - Данилів Є.О.

при секретарі - Курпіта П.І.

з участю: прокурора Гаранджа Т.Є., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2, потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 121 КК України внесене до ЄРДР за № 12016140270001271 від 18.06. 2016 року стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Чорноморка, Очаківського району, Миколаївського області, українця, гр. України, одруженого, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого в АДРЕСА_3, раніше не судимого, який на теперішній час утримується в Львівському слідчому ізоляторі УДПС України у Львівській області,

встановив:

23.11. 2016 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 121 КК України внесене до ЄРДР за № 12016140270001271 від 18.06. 2016 року стосовно ОСОБА_1. Ухвалою суду від 23.11. 2016 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою. Клопотання прокурор обґрунтовує тим, що 29.11.2016 року Пустомитівським районним судом у Львівській області підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під варту терміном на 60 днів до 02.02. 2017 року включно. На теперішній час у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а отже завершити судовий розгляд до спливу строку обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не представиться можливим. Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, останній тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його триманню під вартою не хворіє, може незаконно впливати на потерпілих та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника ОСОБА_2 який судовому засіданні просив суд обрати обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою у виді цілодобового домашнього арешту.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні

З'ясувавши думку учасників процесу, оглянувши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та додані до клопотання матеріали, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання прокурора:

стороною обвинувачення ОСОБА_1 ставиться у провину те, що: 17.06.2016 року близько 21:00 год. він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння неподалік будинку АДРЕСА_4, вступив у словесний конфлікт із своєю дружиною ОСОБА_5. З метою припинити конфлікт, що виник між ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_5, висловлюючи словесні зауваження та вимоги щодо його припинення, в нього втрутились потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що в цей час перебували неподалік, а саме на території подвір'я будинку АДРЕСА_4. Внаслідок таких дій, між ОСОБА_1 та потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 увійшли на подвір'я будинку АДРЕСА_5, де проживає ОСОБА_8, та нанесли декілька ударів в різні ділянки тіла ОСОБА_1 Від отриманих ударів ОСОБА_1 впав на землю, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 думаючи, що конфлікт вичерпано пішли в сторону будинку в якому проживають. Будучи обуреним діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, піднявшись із землі, ОСОБА_1 зайшов в приміщення сараю, що розташований на території подвір'я та взяв сокиру. В подальшому, ОСОБА_1, перебуваючи 17.06.2016 року, близько 21:10 год. у стані алкогольного сп'яніння, на дорозі, що розташована напроти будинку АДРЕСА_4, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, наздогнав ОСОБА_4 та з метою заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умисно, обухом сокири, наніс один удар в область скронево - тім'яної ділянки голови ОСОБА_4, від якого останній впав на землю на знепритомнів. Після цього, ОСОБА_1 наніс ще три удари сокирою в різні ділянки тіла ОСОБА_4 спричинивши йому, згідно із висновком судово-медичної експертизи №343/16 від 10.08.2016 року вдавлений перелом тім'яної та скроневої кісток склепіння черепа, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1, перебуваючи 17.06.2016 року, близько 21:15 год. у стані алкогольного сп'яніння, на дорозі, що розташована напроти будинку АДРЕСА_4, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_3, та з метою заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умисно, обухом сокири, наніс один удар в область лобно-тім'яної ділянки голови ОСОБА_3, від якого останній впав на землю на знепритомнів. Після цього, ОСОБА_1 наніс ще сім ударів сокирою в різні ділянки тіла ОСОБА_3 спричинивши йому, згідно із висновком судово-медичної експертизи №328/16 від 10.08.2016 травму голови у вигляді забою головного мозку важкого ступеня, ускладненого коматозним станом, вдавленого перелому тім'яної та потиличної кісток черепа, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

18.06.2016 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та ст. слідчим СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Степаненко І.Я цього ж дня повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. 18.06.2016 року Пустомитівським районним судом у Львівській області підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 16 серпня 2016 року включно.

Востаннє згідно ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02.02.2017 року включно. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою більше шести місяців.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі , якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Із обвинувального акту та клопотання про продовження строку тримання під вартою слідує, що стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 перекваліфіковано із передбаченого з ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України. А також те, що підозра у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України повідомлена обвинуваченому обґрунтована.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину (ч. 4 ст. 12 КК України), за вчинення якого передбачена санкція у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років (ч. 1 ст. 121 КК України).

Судовий розгляд обвинувального акту за ч. 1 ст. 121 КК України внесене до ЄРДР за № 12016140270001271 від 18.06. 2016 року стосовно ОСОБА_1 не розпочатий.

У межах даного кримінального провадження ОСОБА_11 тримався під вартою з 20.04.2003 р. до 29.04.2003 р. і з 12.04.2007 р. до теперішнього часу, таким чином, загальний час тримання ОСОБА_11 під вартою складає 5 років 8 місяців 15 днів. З 29.04.2003 р. до 12.04.2007 р. до ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Стороною обвинувачення було доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а також тим, що сам підозрюваний не заперечує своєї участі у подіях, які мали місце 19.04.2003 р., хоча не згоден з правовою кваліфікацією його діянь, дотримуючись іншої, ніж обвинувачення, версії цих подій.

Суд не погоджується зі стороною обвинувачення в тому, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки прокурор не зміг зазначити, які саме речі або документи може знищити підозрюваний, тим більше, що кримінальне провадження на теперішній час триває вже понад 6 місяці, і,я к зазначено вище, обвинувальний акт перебуває в суді.

У той же час, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в цьому кримінальному провадженні, та на важливість показань потерпілих для встановлення істини по справі, суд погоджується із прокурором у тому, що існують достатні підстави вважати, що існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих, що мешкають у тому ж населеному пункті.

При цьому, суд критично ставиться до твердження прокурора, що запобігти цьому ризику можна лише шляхом подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.

У цьому випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У цьому контексті слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у зв'язку з нерозумною тривалістю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою констатував порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у багатьох справах проти України ("Solovey and Zozulya v. Ukraine", рішення від 27.11.2008), "Доронін проти України" ("Doronin v. Ukraine", рішення від 19.02.2009), "Свєршов проти України" ("Svershov v. Ukraine", рішення від 27.11.2008), "Роман Мірошніченко проти України" ("Roman Miroshnichenko v. Ukraine", рішення від 19.02.2009;) тощо.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Зокрема, у справі "Сергій Волосюк проти України" ("Sergey Volosyuk v. Ukraine", рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (пункти 37, 38).

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п. 51).

У контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини та з огляду на те, що в цій справі загальний термін тримання ОСОБА_1 під вартою становить понад 6 місяців, абстрактні доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше тримання підозрюваного під вартою може убезпечити від настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами. За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів.

Сторона захисту просила суд про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини. Зокрема, в цьому випадку слід взяти до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється в скоєнні тяжкого злочину за який він може бути засуджений до восьми років позбавлення волі, згідно ч. 1 ст. 121 КК України. Крім того, ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв'язки, зокрема, у нього є сім'ї та на утриманні двоє малолітніх дітей.

Таким чином, враховуючи те, що особисте зобов'язання в даному випадку надзвичайно м'яким запобіжним заходом, особисту поруку не можна застосувати через відсутність поручителів, а застава навіть у мінімальному визначеному законом розмірі є непомірною для обвинуваченого, єдиним можливим і достатнім запобіжним заходом, який можна застосувати до ОСОБА_1 є цілодобовий домашній арешт за зареєстрованим місцем його постійного проживання в АДРЕСА_3. Також, вважається доцільним покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язків: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з місця проживання в АДРЕСА_3 без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) утриматися від спілкування із потерпілими у кримінальному провадженні: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 350, 371 - 372 КПК України, суд,-

постановив:

клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, - задоволити частково.

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, на домашній арешт з забороною залишати житло цілодобово, строком на 60 днів до 23.03.2017 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

не залишати житло, в якому він проживає та зареєстрований, що за адресою: АДРЕСА_1, цілодобово;

прибувати до слідчого, слідчого судді, суду, прокурора за першою вимогою;

утриматися від спілкування із потерпілими у кримінальному провадженні: ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з -під варти в залі суду негайно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення апеляційним судом.

На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення.

СуддяЄ. О. Данилів