Постанова № 64213215, 18.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/8805/16-п Головуючий у І інстанції Гончаров О. М.Провадження № 33/780/74/17 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 429 18.01.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ІгнатюкаО.В., за участю представника правопорушника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Київської митниці Державної фіскальної служби України Захарова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, працюючого системним адміністратором компанії «Infopulse Ukraine LLC»,

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації валюти;

вилучену валюту у розмірі 6 250 доларів США повернуто ОСОБА_2.

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він, 11 жовтня 2016 року, о 16 годині 10 хвилин, прибув до України з Німеччини, м. Мюнхен, літаком авіакомпанії «Lufhansa», рейсом № LH 2544, та обрав проходження митного контролю в каналі, позначеному символами зеленого коридору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст. 366 МК України заявив, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», на запитання працівників митниці щодо наявної у нього валюти останнім були видані не заявлені 17 400 доларів США. Вказана іноземна валюта переміщувалась без ознак приховування. Із вказаної суми ОСОБА_2 було пропущено 11 150 доларів США та за протоколом про порушення митних правил вилучено 6 250 доларів США.

У апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС України порушив питання про скасування постанови судді. В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що суддею були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме не були всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані всі обставини справи, з урахуванням особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Указав на те, що незастосування до ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації предмету правопорушення, порушує справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами основних прав окремої людини, оскільки конфіскація предмета правопорушення, не може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_2. Просив постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти стягнення у виді конфіскації вилученої валюти та штрафу у розмірі 1700 грн.

В запереченні на апеляційну скаргу представник правопорушника - ОСОБА_3 указав на необґрунтованість її доводів, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни. В обґрунтування вказав на положення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном та положення п.10 ч.2 Конвенції про захист заробітної плати, відповідно до якого, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Окрім цього, звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення, в яких звертається увага на необхідність дотримання принципу пропорційності.

Вислухавши пояснення:

представника Київської митниці ДФС України, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

представника правопорушника ОСОБА_3, який заперечував проти апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга представника Київської митниці ДФС України не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та винності ОСОБА_2 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 11.10.2016 року № 0637/125120101/16, протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 11.10.2016 року, доповідною запискою державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС від 11.10.2016 року, поясненнями ОСОБА_2, та іншими доказами.

На підставі указаних доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_2 стягнення, сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої валюти ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що грошові кошти, які ОСОБА_2 переміщував через митний кордон України, були його заробітної платою отриманою законним шляхом відповідно до умов контракту, та призначалися для лікування його матері.

Наведені висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає обґрунтованими, оскільки вартість предмета правопорушення у співвідношенні із майновим станом ОСОБА_2 є значною та істотно вплине на його майновий стан. Втручання у право власності ОСОБА_2 не може вважатися пропорційним, оскільки спричинить для нього «особистий і надмірний тягар».

Разом із цим, суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення п.10 ч.2 Конвенції про захист заробітної плати, відповідно до якої, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 суд не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ О.В. Ігнатюк