Рішення № 64213135, 12.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5305/16-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/298/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 54 12.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , компенсації втрати частки заробітної плати у звязку із затримкою термінів її виплати, середнього заробітку за час простою, -

встановила:

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 44320,34 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював в ДП «Орджонікідзевугілля» на посаді директора Структурного підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля та стандартів». 03 квітня 2015 року він був звільнений за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки (а.с.11-25).

У відповідності до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно довідки №010/41 від 18 травня 2015 року розмір заборгованості ДП «Орджонікідзевугілля» перед ОСОБА_2 з виплати заробітної плати за період з липня 2014 року по квітень 2015 року становить 44320 гривень 34 копійок (а.с.28).

Враховуючи викладене, з ДП «Орджонікідзевугілля» на користь ОСОБА_2 належить стягнути заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 44320 гривень 34 копійок.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Суд першої інстанції не здійснив розрахунків цього розміру, наслідком чого стало ухвалення ним в цій частині помилкового рішення.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

За лютий та березень місяці 2015 року позивачу була виплачена заробітна плата у розмірі 21000,00 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить: (21000,00 грн./42 робочі дні в лютому та березні 2015 року) = 500,00 грн.

На користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.04.2015 року по 29.06.2016 року (день подання позову до суду). Всього вказаний період становить 303 робочих дні. Тому розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку становить: 303 робочих дні х 500,00 грн. = 151500,00 грн.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з п.2 та п.3 положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1427 від 20 грудня 1997 року, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно з положенням ч.2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати. Так, основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Проаналізувавши наведені норми закону, суд приходить до висновку, що компенсація втрати частини заробітку, розрахованої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, розраховується, виходячи з розміру заробітної плати після утримання податків і платежів, а також виходячи з розміру заробітної плати без врахування будь-яких доплат, надбавок, гарантійних чи компенсаційні виплат.

Таким чином, на користь позивача належить до стягнення компенсація страти частини заробітної плати в звязку з порушенням термінів її виплати в розмірі (44320,34 грн. х 101,0% х 102,9% х 102,4% х 114,0% (індекс споживчих цін за липень, вересень, жовтень 2014 року, квітень 2015 року)) 9450,25 грн.

Крім того, в своїй позовній заяві позивач посилається на ч.3 ст.113 КЗпП України відповідно до якої, за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Тобто, в період часу з серпня 2014 року по березень 2015 року на підприємстві значився простой не з вини позивача. Оскільки причиною простою підприємства було проведення антитерористичної операції на території м. Єнакієве Донецької області, де розташовується підприємство.

Таким чином, в разі вирішення спору про стягнення середнього заробітку за час простою не з вини позивача, на користь позивача у примусовому порядку необхідно стягнути його середній заробіток за періоди з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.11.2014 року по 31.03.2015 року у розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) позивача, що становить за цей період 40000,08 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача і ухвалення нового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (ідентифікаційний код юридичної особи 32276912) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 151500,00 грн. (сто пятдесят одну тисячу гривень); компенсацію втрати частки заробітної плати у звязку із затримкою термінів її виплати в розмірі 9450,25 грн. (девять тисяч чотириста пятдесят гривень двадцять пять копійок); середнього заробітку за час простою за періоди з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року та з 01.11.2014 року по 31.03.2015 року у розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) ОСОБА_2 40000,08 грн. (сорок тисяч гривень вісім копійок), а всього 200950,33 грн. (двісті тисяч девятсот пятдесят гривень тридцять три копійки).

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

ОСОБА_3