Ухвала суду № 64213050, 19.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/4723/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/396/17 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 56 19.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді - Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів ,-

встановила:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на таке.

31 січня 2014 року між ним та ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» укладено договір відкриття та обслуговування гривневого карткового рахунку НОМЕР_1.

В подальшому в зв'язку з перевипуском карти номер карткового рахунку змінювався. На даний час він має картковий рахунок НОМЕР_2. Залишок грошових коштів на зазначеному картковому рахунку складає 213903,52 гривні.

26 червня 2015 року він виявив, що рахунок заблоковано.

05 лютого2016 року він отримав відповідь на свій запит від 16 вересня 2015 року, в якому відповідач підтвердив блокування рахунку на підставі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та просив для його розблокування надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок за період з 01 січня по 24 червня 2015 року.

На даний час картковий рахунок НОМЕР_2 заблоковано, чим обмежено його право користуватися власними грошима та банківськими послугами.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 213903,52 гривні, що містяться на заблокованому рахунку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 215903 гривні 52 копійки.

Не погодившись з рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав його незаконності та необґрунтованості, порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають про законність блокування карткового рахунку , де знаходяться грошові кошти позивача, оскільки останній не надав документів на підтвердження законності джерела їх походження. Крім того, вказують на невірний спосіб обрання позивачем способу захисту свого права як володільця банківського рахунку, оскільки у даному випадку позивачеві слід було просити суд розблокувати рахунок, а не стягнути грошові кошти з банку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем незаконно заблокував картковий рахунок позивача, в зв'язку з чим останній на сьогоднішній день не може розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Колегія суддів із вказаними висновками погоджується, оскільки вони є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2014 року між сторонами укладено договір відкриття та обслуговування гривневого карткового рахунку НОМЕР_1, номер якого у зв'язку з перевипуском карти номер карткового рахунку змінювався, останній номер якого є НОМЕР_2.

Залишок грошових коштів на зазначеному картковому рахунку складає 213903,52 гривні, однак з 26 червня 2015 року позивач не може ними розпорядитись у зв»язку з тим, що відповідач заблокував вказаний рахунок .

Ці обставини підтверджені письмовими матеріалами спарив і сторонами не оспорюються.

Згідно зі ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов»яані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 цього Закону, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її часником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше рішення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний невідкладно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У разі неприйняття Спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зупинив фінансові операції по карткового рахунку позивача 25 червня 2014 року і не поновив станом на час ухвалення судового рішення.

Встановивши ці обставини, суд обґрунтовано виходив з вищевказаних положень закону та дійшов вірного висновку про порушення відповідачем передбаченого ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» дводенного строку зупинення фінансових операцій по рахунку позивач.

Також колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять ні рішення суду, ні рішення Державної служби фінансового моніторингу України як спеціально уповноваженого органу щодо обмеження або зупинення фінансових операцій щодо карткового рахунку позивача.

За таких обставин, обмеження прав позивача щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку є незаконним, отже, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, які знаходяться на заблокованому картковому рахунку ОСОБА_2 у розмірі 213903,52 гривні з відповідача на користь позивача.

При цьому колегія суддів вважає, що вказаний спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, отже, відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення оскільки вони не відповідають вказаним вище вимогам закону.

Інших доводів в обґрунтування апеляційної скарги не апелянт не зазначив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді :