Постанова № 64212354, 23.01.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

23.01.17

336/5481/16-а

2-а/336/11/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Шаповаловій С.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до посадової особи інспектора 1 батальйону 1 роти УПП у м.Запоріжжі рядового поліції Іванової Марини Геннадіївни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

14.09.2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом,в якому зазначено, що 09.09.2016 р.посадовою особою інспектором 1 батальйону 1 роти УПП у м.Запоріжжі рядовим поліції Івановою М.Г.відносно нього була винесена постанова АР № 042507 про притягнення до адміністративної відповідальності ч.2 ст.122 КпАП України та накладено штраф в розмірі 425 гр.

За змістом оскаржуваної постанови,позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те,що він під час руху керованого ним транспортного засобу,користувався засобами зв*язку,не обладнаними технічними пристроями ,що дозволяють вести перемови без допомоги рук.

Посилаючись на те, що Правил дорожнього руху він не порушував, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, проте відповідач всупереч вимогам закону безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, при цьому порушив процедуру розгляду адміністративної справи і права позивача,не надав доказів винуватості на місці винесення оскаржуваної постанови, просить суд постанову про притягнення до адміністративної відповідальності скасувати,справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити,судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити.Пояснив,що 09.09.2016 р.він дійсно керував автомобілем «Geely» р.н.НОМЕР_2,здійснював рух по вул.Іванова в напрямку вул.Української в м.Запоріжжі,позаду нього рухався автомобіль поліції,на сигнал про зупинку позивач свій автомобіль зупинив в районі вул.Стефанова,де до нього звернулася відповідач Іванова М.Г.та повідомила про причину зупинки,що нібито він під час руху автомобіля,керуючи ним,одночасно розмовляв по телефону,на що він заперечив. На прохання надати докази правопорушення на місці зупинки та забезпечити участь адвоката в розгляді справи про адміністративне правопорушення йому було відмовлено.Вважає, що постанова винесена неправомірно, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, просить позов задовольнити.

Відповідач посадова особа інспектор 1 батальйону 1 роти УПП у м.Запоріжжі рядовий поліції Іванова М.Г.в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила,що 09.09.2016 р.під час несення служби на патрульному автомобілі в екіпажі з іншим поліцейським звернули увагу на автомобіль під керуванням позивача,котрий в процесі руху від вул.Іванова в напрямку вул.Стефанова розмовляв по телефону без технічного пристрою,що дозволяє вести перемови без допомоги рук,що є небезпечним.Було прийнято рішення зупинити автомобіль під керуванням позивача та провести профілактичну бесіду. Після зупинки та пояснення її причин,позивач повів себе агресивно,вимагав на місці продемонструвати запис відеокамер,про неможливість чого з технічної точки зору йому було пояснено,критично свої дії не оцінив,через що було прийнято рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності по ч.2 ст.122 КпАП України,роз*яснено його права.Позивач скористався правом поспілкуватись телефоном з юристом та письмово висловити свою позицію з приводу обставин правопорушення,тому жодних порушень його прав допущено не було.

Враховуючи неявку відповідача з невідомих причин в судові засідання,які призначались 09.12.2016 р.,19.12.2016 р.,23.01.2017 р.,про які вона сповіщалась завчасно належним чином,справа розглянута без її участі.

Вивчивши обставини справи, вислухавши пояснення позивача та відповідача, допитавши свідка, дослідивши докази в сукупності суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Як випливає із змісту ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а в силу ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до п.2.9 «д» Правил дорожнього руху України,водію заброняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв*язку,тримаючи їх у руках(за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

В п.1.3 Правил дорожнього руху передбачено,що учасники дорожнього руху зобов*язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил,а також бути взаємоввічливими.

Стаття 122 ч.2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Судом належними доказами по справі перевірено та встановлено, що 09.09.2016 року відносно ОСОБА_1 посадовою особою інспектором 1 батальйону 1 роти УПП у м.Запоріжжі рядовий поліції Івановою М.Г.винесно постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КпАП України за порушення п. 2.9»д» Правил дорожнього руху України та відповідно накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 425,00 грн.

За змістом оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 09.09.2016 р. року об 12.20 год.,керуючи транспортним засобом «Geely Emgrand X7» р.н.НОМЕР_2, користувався засобами зв*язку,не обладнаними технічними пристроями ,що дозволяють вести перемови без допомоги рук ,чим порушив п.2.9 «д» Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення ,передбачене ст.122 ч.2 КпАП України, із накладенням на позивача адміністративного стягнення у розмірі 425 грн.

Згідно ст.35 Закону України « Про національну поліцію» поліцейський має право зупинити транспортний засіб,якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Таке положення ПДР забезпечує можливість виконання працівниками поліції покладених на них обов*язків регулювання дорожнього руху , здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про Національну поліцію").

Однак,фактичні обставини адміністративного правопорушення,передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП,викладені у постанові відносно ОСОБА_1 ,достатніми допустимими та належними доказами при розгляді справи в суді свого підтвердження не знайшли,з огляду на наступне.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення ,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»Адольф проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов*язана доводити свою невинуватість.

Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,що обґрунтовують вимоги або заперечення осіб,що беруть участь у справі,та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 2 ст.71 КАС України встановлює,що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3показала,що 09.09.2016 р.вона перебувала як пасажир в автомобілі під керуванням позивача,під час руху по вул.Стефанова в напрямку вул.Української автомобіль був зупинений поліцією,поліціянт-дівчина звинуватила позивача у розмові по телефону під час керування автомобілем без спеціального пристрою,натомість,надати підтвердження цих обставин відмовилась.Як пояснила поліціянту свідок на місці зупинки автомобіля,по телефону розмовляла вона,проте її пояснення не врахували і відносно позивача склали постанову по справі про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні відповідач заявила суду про наявність у її розпорядженні певних доказів ,проте протягом розгляду справи їх суду з невідомих причин не надала.

У відповідності до вимог ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням тощо. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є достатні дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, в судовому засіданні встановлено, що вищенаведені вимоги закону відповідачем, який безпосередньо складав та оскаржуєму постанову ,зазначені вимоги закону дотримані не були,матеріали справи,які підтверджують підстави притягнення до адміністративної відповідальності,на ознайомлення не надавались,участь особи,яка надала б позивачу правову допомогу при розгляді справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки автомобіля не була забезпечена,водночас,її розгляд не був призначений у інший час,достатній для виклику позивача та особи,яку б позивач запросив для надання правової допомоги.

Отже, судом встановлено, що при винесені постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача було грубо порушено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності вказаної статті, в чому вбачається неправомірність дій відповідача як службової особи.

При розгляді справи в суді,всупереч вимогам ст.71 КАС України,відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення позивачем п.2.9»д» Правил дорожнього руху,пояснень позивача та покази свідка про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення нічим не спростував.

Суд на підставі ст.2 КАС України перевірив чи діяв відповідач на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням цих повноважень з метою, з якою вони надані, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу рівності перед законом, протягом розумного строку.

З матеріалів справи суд встановив,що розглянувши матеріали про скоєння позивачем порушення Правил дорожнього руху, відповідач, за відсутності будь-яких доказів винуватості позивача, виніс постанову, прийнявши рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності без дотримання вимог закону,оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей,передбачених ст.251,283 КпАП України,відтак,дії відповідача є незаконними,а постанова підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7,9,251,280, 283 КУпАП, Правилами дорожнього руху України, ст.ст.2,9,11,69,71,102, 159-162,171-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до посадової особи інспектора 1 батальйону 1 роти УПП у м.Запоріжжі рядового поліції Іванової Марини Геннадіївни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення-задовольнити.

Постанову АР № 042507 від 09.09.2016 року у справі про адміністративне правопорушення,передбачене ч.2 ст.122 КпАП України,винесену інспектором 1 батальйону 1 роти УПП у м.Запоріжжі рядовою поліції Івановою Мариною Геннадіївною- визнати незаконною та скасувати,провадження в адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.2 КпАП України, за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення-закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.А. Галущенко