Рішення № 64209321, 20.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/431/15-ц

Провадження № 22-ц/779/33/2017

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М. П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бистрецької сільської ради, Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр Державного Земельного Кадастру", треті особи на стороні відповідачів: Верховинський районний відділ Держземагенства, Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр Державного Земельного Кадастру" про визнання незаконними та скасування рішення Бистрецької сільської, Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобовязання виправити помилки у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду від 30 серпня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 22.02.2008 року він є власником земельної ділянки площею 0,1 га, що в с.Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва.

Однак при перегляді відомостей, наявних в кадастровій карті він виявив відсутність кадастрового номера приватизованої ним земельної ділянки 2620881001:01: 001:0528.

Із отриманої відповіді на звернення гр.ОСОБА_5 0.0., від начальника відділу Держземагенства Верховинському районі за № 02-11/691 від 09.10.2013 року йому стало відомо, що оформлення результатів робіт із землеустрою в електронному вигляді (обмінного файлу) не можливо нанести на індексно кадастрову карту, так як ділянка не відповідає своїм координатам, тому вона не має свого правильного місця розташування. Рекомендовано звернутися в Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» оскільки вони являються виконавцями його робіт, які формували елементи обмінного файлу, щодо надання інформації про обмінний файл.

Із вищевказаної відповіді та відповіді від 22.10.2013 року за № 02-11/706, що надавалась на звернення гр. ОСОБА_5, а саме із огляду плану-схеми стало відомо, що на його земельну ділянку, частково накладається земельна ділянка, яка згідно Державного акту належала ОСОБА_3, а згодом була відчужена ОСОБА_4 (за договором купівлі-продажу).

В ході розмови із ОСОБА_3 йому стало відомо, що останній взагалі із заявою до Бистрецької сільської ради про отримання в приватну власність земельної ділянки не звертався, Державного акту на вказану земель ділянку не отримував, і більше того ніяких земельних ділянок він особисто не відчужував.

Отримавши інформацію, що передану йому в приватну власність земельну ділянку не можливо зареєструвати (внести існуючий кадастровий номер) в звязку із накладкою іншої земельної ділянки, власником якої на даний час являється ОСОБА_4, він звернувся до Бистрецької сільської ради про видачу йому відповідних рішень сільської ради. Однак відповідно до отриманої довідки № 180/2-24/32 від 19.09.2013 року Бистрецька сільська рада стверджує, що на приватизовану ним земельну ділянку, що в с.Бистрець ур.Ліщина (біля Бистрецького лісництва Карпатського НПП) рішення сесій Бистрецької сільської ради іншим особам не надавались.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Бистрецької сільської ради про передачу в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що в с.Бистрець урочище Гапківка Верховинського району Івано-Франківської області;

- визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що в с.Бистрець урочище Гапківка Верховинського району Івано-Франківської області, виданий на імя ОСОБА_3 Бистрецькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області в 2007 році на підставі рішення 9 сесії 5 дем.сликання Бистрецької сільської ради;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: с.Бистрець урочище Гапківка Верховинського району Івано-Франківської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4;

- витребувати від ОСОБА_4 на його користь земельну ділянку площею 0,1000 в с.Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області, призначену для індивідуального дачного будівництва, (кадастровий номер земельної ділянки 2620881001:01:001:0528);

- зобовязати Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП Центр Державного Земельного Кадастру виправити помилки у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до Державного акту серії ЯД №831120 виданого на його імя - 22.02.2008 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 в с.Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області, призначеної для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Верховинського районного суду від 30 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га в с.Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області призначену для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 2620881001010010528.

Зобовязано Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр Державного Земельного Кадастру" виправити помилки у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) ОСОБА_2 земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до Державного акту серії ЯД № 831120 виданого на імя ОСОБА_2 22.02.2008 року про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га в с.Бистрець прис. Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області призначеної для індивідуального дачного будівництва .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині позовних вимог про стягнення судових витрат - судові витрати віднесено за рахунок держави.

ОСОБА_4 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.

Апелянт вказала, що суд не знайшов підстав для визнання незаконними та недійсними рішення Бистрецької сільської ради від 17.05.2007 та державного акта на право власності на землю від 06.06.2007 року, виданого на імя ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1739 га, що знаходиться в селі Бистрець урочище Гапківка Верховинського району.

Відтак ОСОБА_3 правомірно став власником даної земельної ділянки та відчужив її згідно договору купівлі-продажу від 26.10.2007 року відповідачу ОСОБА_4

Тому остання відповідно до норм чинного законодавства набула права власності на вищевказану земельну ділянку.

Встановивши у рішенні, що належна позивачу земельна ділянка має перетин із земельною ділянкою відповідача, суд дійшов висновку, що при встановленні координат придбаної ОСОБА_4 земельної ділянки відділ Держземагенства неналежно поставив координати земельної ділянки, чим допустив порушення п.1 ст.37 ЗУ «Про державний земельний кадастр». При цьому суд встановив необхідність вилучення у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га в с.Бистрець урочище Ліщина.

Однак, такий висновок є хибним, оскільки ОСОБА_4 придбала земельну ділянку у ОСОБА_3, який набув право власності на землю раніше, ніж позивач.

Ухвалюючи рішення, суд не взяв до уваги лист Головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області від 22.10.2013 року, у якому зазначено, що в документації із землеустрою на земельну ділянку, виготовлену на замовлення ОСОБА_2 відсутній каталог координат ділянки. Наведені обставини свідчать про наявність технічних помилок, що виникли при оформленні землевпорядної документації саме щодо земельної ділянки позивача.

Крім того, задовольняючи позовну вимогу про зобовязання Верховинського районного виробничого відділу Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного Кадастру» виправити помилки у технічній документації із землеустрою щодо відновлення ОСОБА_5 меж його земельної ділянки в натурі, суд ухалив рішення стосовно особи, яка не була у справі відповідачем.

З наведених підстав ОСОБА_4 просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу подав і ОСОБА_2 в частині відмови в задоволенні його позовних вимог.

Апелянт зазначив, що він в установленому порядку набув права власності на земельну ділянку площею 0,1 га в с.Бистрець урочище Ліщина. У матеріалах справи містяться докази про те, що земельна ділянка ОСОБА_3, яка згодом була відчужена ОСОБА_4, частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_6 Згідно відомостей кадастрової карди кадастровий номер на земельну ділянку ОСОБА_6 відсутній.

Апелянт вважає, що ОСОБА_4 неправомірно заволоділа належною йому земельною ділянкою, оскільки його обмежено в здійсненні права власності.

Судом не взято до уваги, що у всіх документах, на підставі яких приватизовувалася земельна ділянка ОСОБА_3, площею 0,1739 га згадуються урочища Гапківка та Вапнярка, хоча фактичне розташування земельної ділянки в ур.Ліщина с.Бистрець.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким ползовні вимоги задоволити.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та його представник вимоги скарги ОСОБА_4 не визнали, свою апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.

Представник апелянта в попередніх судових засіданнях вимоги скарги ОСОБА_4 підтримала, скаргу ОСОБА_2 не визнала.

Сільський голова Бистрецької сільської ради та відповідач ОСОБА_3, скаргу ОСОБА_4 не визнали, скаргу ОСОБА_2 просили задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а скарга ОСОБА_2 до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельна ділянка на урочищі Ліщина не продавалась, а продавалась тільки земельна ділянка на прис. Гапківка. Тому при встановленні координат придбаної земельної ділянки відділ Держземагенства неналежно поставив координати земельної ділянки, чим допустив порушення п.1 ст. 37 Закону України «Про державний земельний кадастр". Тому оскільки судом встановлено, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_2Б має перетин із земельною ділянкою ОСОБА_4, вирішив витребувати земельну ділянку у відповідача.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, оскільки, він суперечить обєктивним обставинам справи та нормам матеріального права.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що в с.Бистрець урочище Ліщина Верховинського району Івано-Франківської області із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва на підставі Державного акту серії ЯД №831120 від 22.02.2008 року на право приватної власності на земельну ділянку.

Вказаний Державний акт видано на підставі рішення сільської ради 10 сесії 5 дем. скл. від 09.08.2007 року ( а.с. 6).

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Бистрецької сільської ради від 17.05.2007 року ОСОБА_3 вирішено передати у приватну власність земельну ділянку площею 0,1739 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в с. Бистрець, урочище Гапківка, Верховинського району, Івано-Франківської області та видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1739 га серії ЯД № 851108, кадастровий № 2620881001:01:001:1075, що зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010730000880.

26.10.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1739 га за адресою с.Бистрець урочище Гапківка, посвідчений приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу ОСОБА_7

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України № 6-84цс14 від 03.09.2014).

Відповідно до ст.ст.10,59,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається зі змісту позову ОСОБА_2, він звернувся до суду з тих підстав,що його як володільця позбавлено права користуватися земельною ділянкою при наявності державного акту. При зверненні до органу Державного земельного кадастру він виявив відсутність кадастрового номера земельної ділянки. При цьому, як він дізнався від останнього, що в силу недоліків в його технічній документації зареєструвати ділянку неможливо, крім того, при нанесенні на місці, вона накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_4

Згідно ст.152 ЗКУ держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Тому закладаючи вимоги про скасування актів органу влади та визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки, - позивач повинен був довести наявність порушення його особистого права, в даному випадку, права на землю.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну земельну ділянку, позивач оформив 22.02.2008 року, отримавши Державний акт про право власності на земельну ділянку.

У 2013 році останній звернувся до органу Держземагенства про видачу кадастрового номера даної земельної ділянки.

Листом від 22.10.2013 року за № 02-11/707(а.с.57) Верховинського відділу Держземагенства Головного управління в Івано-Франківській області ОСОБА_2 повідомлено, що надати витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку неможливо, оскільки до Кадастру в автоматизованому порядку відомості про земельну ділянку перенесені не були, але обмінний файл був прийнятий 14.05.2007 року та матеріали документації не дають можливості визначити місце розташування земельної ділянки на місцевості . Також в документації із землеустрою ОСОБА_2 відсутній каталог координат та якщо при перенесенні відомостей про земельну ділянку до кадастру то вони не відповідають фактичному місце розташуванню ділянки на місцевості, що спричиняє накладку з кадастровим номером 2620881001:01:001:1075, що перебуває у власності ОСОБА_4

Видача витягу з державного земельного кадастру є можливим після приведення відомостей про земельну ділянку у відповідність та представлення необхідних документів.

Таким чином, органом Держземагенства констатовано наявність ряду недоліків в технічній документації позивача, які підлягають усуненню розробником.

Доказів щодо звернення до такого з приводу усунення неточностей в документації позивач не представив. В матеріалах справи відсутні і інші докази, які вказують на усунення зазначених неточностей в порядку визначеному ЗУ « Про Державний земельний кадастр» та Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру.

При цьому, як вбачається зі змісту наведеного листа, земельна ділянка, на яку оформив право власності ОСОБА_3 та придбала ОСОБА_4, зареєстрована у встановленому порядку та отримано кадастровий номер до оформлення права власності ОСОБА_2

З огляду на це, доводи позивача щодо порушення його права власності на землю внаслідок придбання земельної ділянки відповідачем ОСОБА_4 не можна вважати обґрунтованими.

Належних та допустимих доказів накладення земельних ділянок та їх площу, сторона не представила. А лист Держземагенства про наявність недоліків у технічній документації позивача, таку накладку не засвідчує, оскільки вказує на необхідність усунення недоліків матеріалів ОСОБА_2 в порядку визначеному Постановою КМУ від 17.10.2012року за № 1051.

Щодо незаконності оформлення права власності на землю ОСОБА_3, то посилання позивача на покази ОСОБА_3 щодо подання заяви про передачу земельної ділянки за винагороду та на прохання третьої особи, не підтверджує таку неправомірність, оскільки такий факт у встановленому порядку не доведено. За наявною в матеріалах справи інформацією щодо правомірності оформлення права власності ,в тому числі, ОСОБА_3 порушено кримінальне провадження та ведеться досудове розслідування(а.с.222).

Не можна вважати належним доказом і посилання позивача на інформацію сільської ради, що земельна ділянка ОСОБА_3 в урочищі Ліщина не передавалася.

Як вбачається з копій Державних актів , ОСОБА_2 отримав земельну ділянку в урочищі Ліщина, а ОСОБА_3 в урочищі - Гапківка.

При цьому, при огляді в судовому засіданні апеляційного суду Генерального плану с.Бистрець, за поясненням сільського голови, встановлено, що дані урочища є окремими, умовно визначеними ділянками і знаходяться по різні сторони дороги с.Бистрець.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову в частині витребування землі у відповідачки в порядку ст.388 ЦКУ з тих підстав, що має місце накладення її земельної ділянки та позивача. Проте не навів підстав щодо застосування механізму наведеної норми і прийшов до суперечливого висновку, приймаючи до уваги правомірність набуття земельної ділянки ОСОБА_4 в силу договору, одночасно витребувавши земельну ділянку в силу накладки.

Суперечливим є висновок суду і щодо витребування ділянки в силу набуття без відповідної правової підстави, визнаючи наявність помилок в технічній документації позивача та зобов»язуючи ДЗК виправити недоліки які, власне, послужили причиною виникнення спору.

При цьому, механізм визначений ЗУ «Про Державний земельний кадастр» та Постановою КМУ від 17.10.2008року за № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачає порядок усунення та виправлення неточностей та недоліків відомостей і даних, як зазначених в Кадастрі, так і в даних технічної документації замовників.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позов заявлено безпідставно, оскільки позивач не довів наявність порушеного права в силу оформлення актів на землю відповідачами, а вимоги заявлено передчасно.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги вищевказаних обставин справи та положень законодавства, дійшов помилкового висновку про те, що в даному випадку мало місце порушення права позивача як власника земельної ділянки та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 30 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бистрецької сільської ради, треті особи на стороні відповідачів: Верховинський районний відділ Держземагенства, Верховинський районний виробничий відділ Івано-Франківської регіональної філії ДП "Центр Державного Земельного Кадастру" про визнання незаконними та скасування рішення Бистрецької сільської, Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельної ділянки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Мелінишин Г.П.,

ОСОБА_8