Ухвала суду № 64208735, 23.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/1595/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Марчука О.П. (головуючий),

Вотьканич Ф.А., Гошовського Г.М.

з участю секретаря судових засідань - Головець М.А., прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Купара І.I., представника третьої особи ТОВ "Перечинський "Стеатит" - ОСОБА_5, адвоката Мухомедьянова В.А., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Мухомедьянова В.А. на ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду від 12.01.2017 року.

Даною ухвалою задоволено клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Купара І.I. та накладено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" ( код ЄРДПОУ 14313814, юридична адреса : Закарпатська область м. Перечин, вулиця Ужанська (Червоноармійська), № 33 із забороною його відчуження , а саме : об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво , об'єкт житлової нерухомості за адресою : Закарпатська область місто Перечин, вулиця Ужгородська , № 39 А, будівлі під літерами А, А(1), В, Г, Д, Е, Ж, 3, 3(1), І, К, Л, Н, О, П, У, У(1), Ф, X, Є, Ш, що знаходяться за адресою: Закарпатська область м. Перечни, вул. Червоноармійська (Ужанська) № 33, а також "Спортивний комплекс "Зоря", що знаходиться за адресою: м. Перечни, вул. Жовтнева (Ужгородська), № 110 А.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що з поданого клопотання та додатків до нього (протоколи допитів свідків , потерпілого , витягу з ЄРДР, заяви про злочин, витягів з Державного реєстру речових прав) вбачається , що вказане майно має значення речових доказів, оскільки виступає об'єктом злочинного посягання у вказаному кримінальному провадженні , а не застосування заходів забезпечення кримінального провадження може призвести до відчуження вказаного майна .

З клопотання прокурора вбачається, що на даний час здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.10.2016 року та 05.01.2017 року . Попередня правова кваліфікація вказаного кримінального правопорушення визначена за ч. 1 ст. 190, ч. ст.358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.08.2016 року відбулися збори учасників TOB «Перечинський «Стеатит», на яких були присутні три учасники ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також ОСОБА_10, який діяв на підставі довіреності, наданої учасником товариства ОСОБА_11, а також на збори був запрошений юрист Козич Я.Л. Основним питанням зборів було обрання (призначення) директора TOB "Перечинський "Стеатит", у зв'язку із смертю учасника товариства ОСОБА_12, який володів часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 74,28 % ОСОБА_10 сказав, щоб ОСОБА_7 відмовлялася від частки спадкування свого померлого чоловіка ОСОБА_12 та поставив вказане питання на голосування, однак ніхто не голосував, а ОСОБА_7 покинула збори у зв'язку з чим кворуму не було і такі не могли продовжуватися. Вказані покази ОСОБА_7 підтвердили також допитані в якості свідків ще два учасника товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Однак, згідно копії протоколу № 01/16 Загальних зборів учасників TOB "Перечинський "Стеатит" від 25.08.2016 року вищевказані збори відбулися, їх учасниками зазначені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та на підставі довіреності ОСОБА_10, а також запрошений юрист Козич Я.Л. Також згідно вказаного протоколу на порядку денному було 10 питань, за які одноголосно усіма учасниками товариства було проголосоване «за». Окрім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 було проведено реєстраційну дію, а саме державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному реєстрі, зокрема зміну керівника на підставі протоколу № 01/16 Загальних зборів учасників від 25 серпня 2016 року, який згідно показів учасників товариства є підроблений, тобто недійсний. Також, в ході досудового розслідування встановлено, що 12 вересня 2016 року було проведено ще одні збори TOB «Перечинський «Стеатит», про які ніхто з учасників товариства повідомлений не був; а ОСОБА_10 на підставі довіреності ОСОБА_11 продав частку останньої ОСОБА_5, тобто проводиться відчуження майна TOB "Перечинський "Стеатит". Крім цього, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо суб'єкта TOB "Перечинський "Стеатит" на праві колективної власності володіє будівлями літер А, А(1), В, Г, Д, Е, Ж, 3, 3(1), І, К, Л, Н, О, П, У, У(1), Ф, X, Є, Ш, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2003 року видане виконкомом Перечинської селищної ради на підставі рішення № 77 від 18 серпня 2003 року та на праві приватної власності володіє "Спортивним комплексом "Зоря", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 04 вересня 2007 року, видане виконкомом Перечинської міської ради.

В апеляційній скарзі адвокат Мухомедьянова В.А. просить скасувати ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду від 12.01.2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. Звертає увагу суду на те, що в рамках кримінального провадження жодній особі не оголошено підозри, а ТОВ "Перечинський "Стеатит" не являється юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Таким чином, ТОВ "Перечинський "Стеатит" не належить до жодної із категорій осіб, визначених положеннями ст. 170 КПК України, майно яких може бути предметом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження. На думку захисника вказане в клопотанні майно не відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України, а також у клопотанні слідчого не вказано підстав, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна, що є порушенням п. 1 ч.2 ст. 171 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта - адвоката Мухомедьянова В.А. та представника третьої особи ОСОБА_13 , які вважають ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, такою що перешкоджає здійсненню підпримству господарської діяльності, доводи прокурора, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається в тому числі з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації.

З вимог ч.3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 962 Кримінального кодексу України.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно ТОВ "Перечинський "Стеатит" вказаних вимог законодавства дотримався у повному обсязі.

Так, мотивуючи ухвалу про задоволення клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно слідчий суддя дослідив всі обставини справи з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

Так, з матеріалів провадження, зокрема: клопотання , витягу з ЄРДР , показань свідків, потерпілого, витягів з Держаного реєстру речових прав вбачається , що майно ТОВ "Перечинський "Стеатит" стало об'єктом злочинного посягання.

У клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту комплексу будівель , як об'єкта нежитлової нерухомості та конкретизовано підставу та мету накладення арешту на будівлі ТОВ "Перечинський "Стеатит".

Надана постанова про визнання будівлі речовим доказом містить об'єктивні дані , які вказували б на відповідність даного комплексу будівель критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.

Одночасно, згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При постановленні ухвали слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано в повній мірі .

Із змісту клопотання, матеріалів провадження, як і доводів, висловлених прокурором у суді першої інстанції, вбачається, що органом досудового розслідування як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду доведено, що будівлі підприємства , про арешт яких ставиться питання, має значення доказу в даному кримінальному провадженні і підпадає під критерії, визначені у ст.98 КПК України.

На думку судової колегії, прокурором доведено і існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Матеріали провадження містять відомості на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні , завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

Слідчий суддя, на виконання вимог ст.ст.132, 173 КПК України вказані обставин врахував у їх сукупності і дав їм належну правову оцінку.

Окрім того, слідчий суддя врахував вимоги ч.11 ст. 170 КПК України , відповідно до якої, заборона розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, відчуження чи передачі майна.

Наведені доводи апеляційної скарги не спростовують твердження органу досудового розслідування , що майно перелічене у клопотання прокурора є доказами у кримінальному провадженні.

Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Разом з цим, згідно вимог ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відтак, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги , апеляційний суд прийшов до висновку , що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мухомедьянова В.А. залишити без задоволення , а ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 12.01.2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: