Ухвала суду № 64206980, 18.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/90/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/162/К/17 суддя Коваль Н.В.

Категорія № 5 (1) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Червоненська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності, який під час розгляду справи уточнила та в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2004 року перебувала у громадянському шлюбі з ОСОБА_5, який хворів, у зв'язку з чим вони вирішили придбати будинок за містом, щоб провести останні роки життя в приватному будинку.

В 2010 році вона та ОСОБА_5 домовились з відповідачем ОСОБА_4 про купівлю-продаж належного йому домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідач попередив, що документи, необхідні для офіційного укладення договору, не готові та запропонував сплатити йому належну суму під розписку, а нотаріально оформити угоду пізніше.

23.09.2010 року вона з чоловіком ОСОБА_5 в присутності секретаря Червоненської сільської ради Криворізького району передала ОСОБА_4 10000 грн. в рахунок вартості будинку, а відповідач власноруч склав розписку, яку секретар посвідчила своїм підписом та пообіцяв найближчим часом підготувати документи для оформлення угоди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а вона залишилася проживати у придбаному будинку сама. Відповідач до теперішнього часу правовстановлюючі документи для оформлення угоди купівлі-продажу не надав, на її неодноразові звернення не реагує.

Вважає, що на підставі ст. 74 СК України, спірний будинок належить їй, оскільки він придбаний під час спільного проживання з ОСОБА_5 на їх спільні гроші, тобто належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідач отримав плату за будинок, що надає позивачу право вимагати право власності на нього як вдові покійного ОСОБА_5

Просила визнати факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності - відмовлено. Судовий збір віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Представник позивача вважає, що судом не враховано те, що факт перебування позивача у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, факт їх сумісного проживання та ведення спільного господарства, підтверджується поясненнями свідків та наданими суду документами - довідками сільської ради та актом депутата та сусідів.

Також зазначає, що спірний будинок фактично належить позивачу і померлому ОСОБА_5, оскільки вони його сумісно купили у відповідача, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 про передачу йому 10000 грн., однак відповідач так і не надав правовстановлюючих документів на будинок для оформлення договору купівлі-продажу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.11.2008 року, належить житловий будинок з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.06.2016 року (а.с. 50) та архівною довідкою КП ДОР «Криворізьке БТІ» №1636 від 12.07.2016 року (а.с. 58).

Як вбачається з розписки від 23 вересня 2010 року, відповідач ОСОБА_4 надав розписку в тому, що отримав грошові кошти від ОСОБА_5 в сумі 12000 грн. 23 вересня 2010 року (а.с. 8). Підписи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завірені секретарем виконкому Червоненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Позивач ОСОБА_2 посилається на те, вказана розписка видана відповідачем ОСОБА_4 в підтвердження укладення угоди купівлі-продажу спірного домоволодіння, в який після укладення угоди вони зі ОСОБА_5 вселилися і в якому вона проживає по теперішній час.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 9)

Згідно довідок виконкому Червоненської сільської ради Криворізького району № 536 від 16.08.2011 року, № 625 від 04.07.2013 року, № 637 від 17.10.2013 року та № 662 від 08.10.2014 року, позивач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає на території сільської ради в АДРЕСА_1 без переоформлення права власності на житловий будинок у зв'язку з відсутністю коштів. Проживала разом з ОСОБА_5, за яким здійснювала догляд до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, а також здійснила його поховання в с. Запорожець (а.с. 32-35).

З акту, складеному депутатом Червоненської сільської ради ОСОБА_7 від 29.01.2015 року, вбачається, що позивач проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 до дня його смерті та здійснила поховання померлого (а.с. 37).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначила, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно для визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1 який був придбаний нею та ОСОБА_5 під час спільного проживання на їх спільні кошти.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу, укладений між померлим ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4 у вигляді розписки, не вважається дійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки не посвідчений у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 є такими, що не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, виходячи з наступного.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на договір купівлі-продажу від 23 вересня 2010 року, укладеного між померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4, посилалась на укладену в формі письмової, розписку, однак вона не посвідчена нотаріально та не зареєстрована у встановленому законом порядку, що протирічить вимогам ст. 657 ЦК України.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розписка, укладена ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4, на яку посилається позивач, вважаючи її договором купівлі-продажу, не вважається дійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки не посвідчена у встановленому законом порядку. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що сторони звертались до нотаріуса за посвідченням договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що спірний будинок фактично належить позивачу і померлому ОСОБА_5, оскільки вони його сумісно купили у відповідача, що підтверджується розпискою ОСОБА_4 про передачу йому 10000 грн., однак відповідач так і не надав правовстановлюючих документів на будинок для оформлення договору купівлі-продажу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це не є підставою для визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 23.09.2010 року дійсною та визнання за ОСОБА_2 права власності на спірне домоволодіння.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано те, що факт перебування позивача у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, факт їх сумісного проживання та ведення спільного господарства, підтверджується поясненнями свідків та наданими суду документами - довідками сільської ради та актом депутата та сусідів, оскільки визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, позивачу необхідно для визнання за нею права власності на спірне домоволодіння, а зазначені позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішеннясуду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3- відхилити.

Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

Л.В. Митрофанова