Ухвала суду № 64205213, 18.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26606/14-ц Провадження № 22-ц/772/48/2017Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 34Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Голоти Л. О.,

суддів: Кучевського П.В., Рибчинського В.П.,

з участю секретаря судових засідань Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс», ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

встановила:

11.12.2014 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс», ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

З позовної заяви вбачається, що спір виник між власницею автомобіля «Мерседес-Бенс», який був пошкоджений у ДТП, яка сталась о 14 год. 20 хв. 14.12.2011 року на 26 км. автодороги Житомир - Могилів-Подільський. Дана ДТП сталась внаслідок порушення водієм автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_7 правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення автомобіля « Мерседес-Бенс» під керуванням ОСОБА_6 з автомобілем «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_3, який являється власністю ДП « Держинський лісгосп АПК» під керуванням працівника підприємства ОСОБА_7

У ході розгляду справи позивач подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 1000 грн . Стягнути з ДП «Дзержинський лісгосп АПК Бердичівське лісництво та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду у розмірі 115 211, 36 грн. Стягнути солідарно з ДП «Дзержинський лісгосп АПК» та ОСОБА_7 завдану моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. /т. 1 а.с.55-57, т.2 а.с.57/

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено повністю з підстав недоведеності позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_3 ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, просить скасувати рішення в частині та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн., до ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс», ОСОБА_7 про стягнення 115211,36 грн. у відшкодування матеріальної шкоди і 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з ДП «Дзержинський лісгосп АПК Бердичівське лісництво» на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в розмірі 72140,51 грн.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники ДП «Дзержинський лісгосп АПК» та ОСОБА_7 просили відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився про день та час розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог 74,76 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4, виданого 10.10.2008 р. в Придністров"ї, автомобіль марки «Мерседес Бенц» S350, 2007 року випуску, р/н НОМЕР_1, належить ОСОБА_3 (а.с. 6 т. 1)

28.06.2011 р. між ОСОБА_3 та ІТОВ «Автотранспортна фірма «Володимир» укладено договір оренди автомобіля, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ІТОВ «Автотранспортна фірма «Володимир» прийняла в довгострокове використання автомобіль марки «Мерседес Бенц» S350, 2007 року випуску, р/н НОМЕР_1, строком до 29.09.2015 р. (а.с. 8 т. 1) Згідно п. 7.1. зазначеного договору орендар зобов'язаний усувати наслідки аварій і пошкоджень автомобіля, які виникли під час його експлуатації орендарем.

14.12.2011 р. о 14-20 год. на автодорозі Житомир - Могилів Подільський водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_3, не надав перевагу в русі автомобілю НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.02.2012 р. (справа №0603/637/12) ОСОБА_7 визнано винним за ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. (а.с. 4 т. 1)

На а.с. 68 т. 2 - копія свідоцтва про реєстрацію серії К №0801745 від 02.02.2010 р. автомобіля марки «Мерседес Бенц» S350, 2007 року випуску, р/н НОМЕР_1, за ІТОВ «Автотранспортна фірма «Володимир». Представник позивача пояснив, що це свідоцтво видано на час іншого (попереднього) договору оренди автомобіля, укладеного між позивачем і ІТОВ «Автотранспортна фірма «Володимир».

Відповідач ОСОБА_6, який був за кермом автомобіль марки «Мерседес Бенц», р/н НОМЕР_1, на час ДТП перебував у трудових відносинах з ІТОВ «Автотранспортна фірма «Володимир», знаходився у службовому відрядженні (а.с. 7, 9, 10 т. 1)

Відповідач ОСОБА_7, який був за кермом автомобіль марки «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_3, на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс», а автомобіль «ВАЗ-2107», р/н НОМЕР_3, є власністю ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс», закріплений за ОСОБА_7 (а.с. 11-13 т. 1)

Згідно розписки від 18.07.2012 р. ОСОБА_7 передав ОСОБА_6 4000,00 дол. США (еквівалентно 31960,00 грн.) та 300,00 євро (еквівалентно 2943,00 грн.) у відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. (а.с. 92 т. 1)

Відповідно до висновку Вінницького відділення КНДІСЕ №1429/16-21 від 01.08.2016 р. ринкова митна вартість автомобіля марки «Мерседес Бенц», р/н НОМЕР_1, до ДТП станом до 14.12.2011 р. становить 237351,87 грн. Залишкова ринкова митна вартість автомобіля марки «Мерседес Бенц», р/н НОМЕР_1, після ДТП може складати 115211,36 грн. (а.с. 39-45 т. 2)

У суді першої інстанції 02.02.2016 року позивач ОСОБА_3 пояснила, що автомобілем марки « Мерседес-Бенц» вона не користується. Зазначений транспортний засіб знаходиться в оренді у ОСОБА_6 витрат по ремонту автомобіля вона не несла, страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу не отримувала, в якому технічному стані автомобіль їй не відомо.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_3 не доведено відповідними доказами спричинення їй шкоди, оскільки вона витрат по ремонту автомобіля, як сама пояснила у судовому засіданні не несла, автомобіль перебував на час ДТП в оренді у ІТОВ «Автотранспортна фірма «Володимир» згідно з договором оренди автомобіля від 28.06.2011 р., а відповідно до п. 7.1. зазначеного договору саме на орендаря (ІТОВ «Автотранспортна фірма «Володимир») покладений обов'язок усувати наслідки аварій і пошкоджень автомобіля, які виникли під час його експлуатації орендарем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог позивачки з наступних підстав.

У судовому засіданні на підставі пояснень сторін та дослідження викладеного у висновку експерта за результатами автотоварознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 1429/16-21 від 01.08.2016р. встановлено, що автомобіль Мерседес-Бенц відновлений. /т. 2 а.с.45/

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв»язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів відхиляє заперечення апелянта про те, що надані позивачем рахунок на оплату № Ц-А-Т00256 від 06.11.2013 року та акт про надання послуг № ПАС -А000231 від 06.11.2013 року доводять факт понесених ОСОБА_3 збитків, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України дані документи не є належними та допустимими доказами так як не містять інформації про сплату даної суми коштів. В рахунку на оплату від 06.11.2013 року зазначено, що рахунок дійсний до сплати протягом 3 днів. / т. 2 а.с. 82-83/

Згідно п. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт сплати коштів суб»єкту господарювання має підтверджуватись розрахунковим документом.

Згідно п.8 ст. 10 Закону України « Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).

Позивач не надала суду доказів про сплату нею коштів за проведений ремонт автомобіля, а отже підстав для стягнення реальних збитків немає.

Згідно ст. 30 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції, що діяла станом на 14.12.2011 року ) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Та обставина, що автомобіль Мерседес-Бенц був відновлений свідчить про те, що ОСОБА_3 була не згодна з визнанням транспортного засобу фізично знищеним.

Як вбачається з висновку експерта від 01.08.2016 року № 1429/16-21 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, з економічної точки зору проводити відновлювальний ремонт даного автомобіля не доцільно, а матеріальний збиток завданий власнику автомобіля дорівнює вартості повно комплектного технічно справного ідентичного автомобіля з аналогічним роком виготовлення на ринках України.

Залишкова ринкова митна вартість пошкодженого автомобіля Мерседес-Бенц С - 350,2007 року виготовлення д/н К164 АК згідно розрахунків станом після 14.12.2011 року може складати 115 211 грн 36 коп. При цьому малоцінні та деталі, які можуть не користуватись попитом на ринку вторинних товарів, експертом не враховувались, так як вірогідність їх реалізації як майна малоймовірна./ т.2 а.с.39-46/

Колегія суддів у відповідності до вимог п.6 ст. 147 ЦПК України критично оцінює висновок експерта, оскільки його висновки містять припущення, що у відповідності до п.4 ст. 60 ЦПК України є не допустимим.

Крім того, у п.16 Постанови пленуму № 4 від 01.03.2013 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Вищий спеціалізований суд України роз»яснює, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У суді було встановлено, що страховою компанією була відшкодована певна сума шкоди, однак кому було виплачено страхове відшкодування ( апелянта вказує, що страхове відшкодування отримала ОСОБА_3, відповідачі та позивач у суді першої інстанції стверджували, що страхове відшкодування було виплачено ТОВ « Володимир»), у якому розмірі і на підставі яких умов договору судом встановлено не було за відсутності даних доказів, про обов»язок подання яких, колегія суддів у відповідності до п.4 ст.10, ст.60 ЦПК України неодноразово вказувала апелянту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення втрат, яких вона зазнала у зв»язку із пошкодженням автомобіля Мерседес-Бенц слід відмовити з підстав недоведеності розміру шкоди.

Відмовляючи у задоволенні усіх позовних вимог позивача з підстав їх недоведеності, суд вірно вважав, що і вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Так, у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт заподіяння ОСОБА_3 моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями кожного із відповідачів вони були завдані, не обгрунтовано розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням ступеня вини кожного з них.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини спр ави, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГоловуючийЛ. О. Голота Судді П.В. Кучевський В.П. Рибчинський /підписи/ Згідно з оригіналом: