Постанова № 64205146, 05.01.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 403/11440/12

Провадження № 1/200/6/16

ПОСТАНОВА

05 січня 2017 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Леонов А.А., який є головуючим в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України,

розглянувши апеляцію прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_2 на окрему постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 року в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України,

ВС ТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України.

25.11.2016 року в звязку із неявкою в судове засідання прокурора для підтримання державного обвинувачення в суді, судом була ухвалено окрема постанова щодо незабезпечення явки до суду прокурора керівництвом прокуратури Дніпропетровської області та Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області.

Постановою головуючого в даній справі від 08.12.2016 року апеляцію прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_2 на окрему постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 року в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України було залишено без руху.

Підставами для залишення апеляції прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_2 стали ті обставини, що:

Дана апеляція виконана на фірмовому бланку прокуратури Дніпропетровської області із зазначенням адреси пр. Дмитра Яворницького, 38, м. Дніпро, 49044.

Разом із тим, всі процесуальні документи, які подаються до суду Дніпропетровською місцевою прокуратурою №2 виконуються на фірмових бланках саме даної прокуратури.

Як зазначено в мотивувальній частині апеляції, «25 листопада 2016 року суддею винесено окрему постанову щодо незабезпечення керівництвом прокуратури Дніпропетровської області участі прокурора у розгляді кримінальної справи судом».

Як зазначено в резолютивній частині апеляції прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_2, вона просить скасувати окрему постанову судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Леонова А.А. від 25.11.2016 року.

В мотивувальній частині своєї апеляції прокурор жодного разу не послалася на ухвалу суду, зазначаючи лише про те, що дане рішення приймалося суддею Леоновим А.А..

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 23-2 КПК України, суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу (постанову).

Як вбачається із змісту окремої постанови від 25.11.2016 року, дана окрема постанова була ухвалена саме судом, у складі головуючого судді, за участі секретаря судового засідання та захисника обвинуваченого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 350 КПК України апеляції зазначаються вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція і назва суду, який їх постановив.

В порушення п.3 ч.1 ст. 350 КПК України, прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_2 в апеляції не вказана ухвала суду, на яку подається апеляція і назва суду, який її постановив. Вказана не існуюча окрема постанова судді Леонова А.А..

В порушення п.6 ч.1 ст. 350 КПК України, в апеляції прокурора не зазначено перелік документів, які додаються до апеляції.

Відповідно до ч.2 ст. 350 КПК України, при обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити відповідні аркуші справи.

В порушення ч.2 ст. 350 КПК України, апеляція прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_2 не містить посилання на відповідні аркуші справи.

19.12.2016 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_2 надійшла апеляція в порядку ст. 352 КПК України.

В порушення п.2 ч.1 ст. 350 КПК України, в даній апеляції вимоги закону та постанова суду від 08.12.2016 року не виконані.

Прокурор в тексті самої апеляції відмовилася виконати постанову головуючого про залишення апеляції без руху та вимоги положень Кримінально-процесуального кодексу України. Прокурор в апеляції вступила в полеміку із судом щодо прийнятого рішення.

В апеляції прокурора не виконані вимоги п.6 ч.1 ст. 350 КПК України, щодо зазначення переліку документів, які додаються до апеляції. Як зазначено в апеляції: «апелянт зобовязаний додати до апеляції документи, на які посилається, але які в справі відсутні, а також має право додавати будь-які документи, які необхідні, на його думку для правильного вирішення справи. Оскільки, прокурор у своїй апеляції не посилається на будь-які документи та не бажає їх долучати, тому перелік їх відсутній».

Мотивуючи таку свою позицію, прокурор не послалася на відповідну норму кримінально-процесуального кодексу України і керувалася лише своїм власним баченням законодавства України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 350 КПК України, в апеляції зазначається перелік документів, які додаються до апеляції.

Положення вказаної норми законодавства є вичерпними та розширеному тлумаченню на власний розсуд не підлягають.

Отже, в порушення п.6 ч.1 ст. 350 КПК України, в апеляції прокурора в порядку ст. 352 КПК України, вимоги п.6 ч.1 ст. 350 КПК України не виконані.

В апеляції прокурора також не виконані вимоги ч.2 ст. 350 КПК України, щодо обовязку прокурора послатися на відповідні аркуші справи. Як зазначено в апеляції: «відповідно до ч.2 ст. 350 КПК України прокурор, дійсно, при обґрунтуванні своїх доводів про необхідність скасування чи зміни судового рішення повинен посилатися на відповідні аркуші справи, де знаходиться той доказ, на який посилається апелянт. Разом із тим, оскільки прокурор не вдається до оцінки доказів, тому і посилання на відповідні аркуші справи є недоцільним».

Мотивуючи таку свою позицію, прокурор, не бажаючи виконувати постанову головуючого в даній справі від 08.12.2016 року та пряму норму закону, довільно, на свій власний розсуд, перекрутила та доповнила норму ч.2 ст. 350 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 350 КПК України, при обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Про жодні докази, на які посилається прокурор в апеляції, в ч.2 ст. 350 КПК України не йдеться. Виключень з даної норми закону не передбачено. Отже, висновок прокурора про недоцільність посилатися на відповідні аркуші справи, є прямим невиконанням ч.2 ст. 350 КПК України та постанови суду про залишення апеляції без руху від 08.12.2016 року.

Таким чином, апелянтом грубо порушені вимоги статті 350 та 352 КПК України, а відповідно апеляція прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_2 є такою, що не підлягає розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 350, 352 КПК України (в редакції 1960 року),

П О С Т А Н О В И В:

Апеляцію прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_2 на окрему постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 року в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України визнати такою, що не підлягає розгляду.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом пятнадцяти діб з моменту її винесення.

Суддя: А.А.Леонов