Рішення № 64204915, 17.01.2017, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1772/16-ц

Провадження №2/173/36/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої судді Петрюк Т.М.

При секретарі Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за позовною завою третьої особи , що заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувсь позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради., треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, згідно якого просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами № 59 по вул. Шевченко в с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, після смерті матері ОСОБА_4, посилаючись на наступне.

26.06.2015 року померла його мати ОСОБА_4, яка постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1

14.11.2008 року його мати склала заповіт, відповідно до якого все своє майно де б воно не знаходилось та з чого б не складалось заповідала йому ОСОБА_5 Такий заповіт мати склала з врахуванням того, що він є інвалідом третьої групи. В нього є ще рідні брати та сестри, але з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори з них ніхто не звертався.

Після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки (паю) площею 6.300 га, на території ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка належала його матері на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серія ІУ ДП № 088959 та житлового будинку, розташованого по вул. Шевченко, 59 в с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Після смерті матері він як єдиний спадкоємець за заповітом звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Проте, постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 18.05.2016 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, що й стало підставою звернення до суду.

Третя особа ОСОБА_3, звернувся до суду з самостійними вимогами на предмет спору до ОСОБА_1, та ОСОБА_2 сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори про визнання права власності на майно в порядку спадкування згідно якої просить визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: по вул. Шевченко, 59 в с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3В,. посилається на наступне: 26.06.2015 року померла його мати ОСОБА_4, яка постійно проживала в с. перше Травня по вул.. Шевченко, 59 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

Після смерті матері залишилось спадкове майно, яке складається в тому числі і з житлового будинку, розташованого по вул. Шевченко, 59 в с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Даний будинок був збудований його матір'ю, введений в експлуатацію, але право власності на нього не зареєстроване в установленому в законі порядку.

В серпні місяці 2007 року, вони зібравшись сім'єю, вирішили, що спадщина, яка залишиться після смерті матері, залишиться йому та членам його сім'ї.

Своєму старшому братові, який є позивачем за первісним позовом, в серпні 2007 року він сплатив за його частку спадщини 2000 доларів США.

Після сплати коштів позивачеві за первісним позовом, він почав проводити ремонтні роботи в будинку, замінив всі вікна та вхідні двері, почав розбудовувати надвірні споруди, збудувавши за власний рахунок сарай та новий паркан.

Після смерті матері він вважав спадщину прийнятою шляхом постійного проживання в спадковому будинку. Про існування заповіту він не знав. Крім того йому добре було відомо, що він сплатив братові за його частку в спадщині.

Таким чином він є спадкоємцем першої черги за законом, спадщину прийняв шляхом фактичного управління спадковим майном, так як за життя проживав разом з матір'ю, а також підтримував спадковий будинок в належному стані, тому вважає, що заявлені ним вимоги повинні бути задоволені, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснила, що батьки даний будинок побудували будучи у шлюбі, але не зареєстрували у встановленому порядку право власності на нього. Перед смертю, мати хворіла і її доглядав ОСОБА_1, забравши матір до себе. ОСОБА_3, матір не доглядав, а навпаки до матері ставився жорстоко, та створював такі умови, що мати не могла проживати разом з ним в одному будинку, тому купила інший будинок, де проживала, поки могла себе обслуговувати. За таких обставин мати і склала заповіт на користь позивача, ОСОБА_3, ніяких грошей ОСОБА_5, не надавав, а грошові кошти надавала ОСОБА_5, мати в якості допомоги на купівлю будинку.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3, позовні вимоги за поданим ним позовом підтримав, при цьому пояснив, що між членами їхньої родини дійсно відбулась домовленість про те, що спадковий будинок залишиться йому. При цьому мати сказала, що ОСОБА_5, потрібно сплатити 10000 грн. Він вирощував худобу на продаж та мав такі гроші, тому разом з матір'ю та своєю дружиною відвіз дані кошти ОСОБА_5 Дружина ОСОБА_1, написала розписку на дану грошову суму. І ця розписка протягом тривалого часу зберігалась у них, але потім кудись зникла. Коли він сплатив гроші братові, то почав будуватись в домоволодінні. Збудував сарай, паркан, провів воду, змінив вікна та двері, тому вважає, що він має право на даний будинок так як іншого житла він та його родина не має. А позивач має будинок, який куплений в тому числі і за ті кошти, що він сплатив йому, як за його частку у спадщині.

Відповідачі - представник ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з'явився, подавши заяву про слухання справи у його відсутність. Будь яких заперечень з приводу задоволення позовних вимог суду не надав.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з»явилась. подавши заяву про слухання справи у її відсутність.

Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а позовні вимоги за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, задоволенню не підлягають виходячи з наступного: судом встановлено, що 26.06.2015 року померла мати ОСОБА_1 , та ОСОБА_3, - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до наданих суду копій свідоцтв про народження встановлено, що матір'ю ОСОБА_1, та ОСОБА_3, була померла ОСОБА_4, що підтверджується записом в графі мати в свідоцтвах про народження. Таким чином і ОСОБА_1В,. і ОСОБА_3. є синами померлої.

Після смерті ОСОБА_4, відкрилась спадщина в тому числі і у вигляді спірного домоволодіння, розташованого по вул. Шевченко, 59 в с. перше травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

14.11.2008 року спадкодавець ОСОБА_4, склала заповіт, відповідно до якого все своє майно де б воно не було і з чого б не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на час смерті і на що вона матиме право за законом вона заповідає ОСОБА_5 Даний заповіт посвідчений секретарем Першотравенської сільської ради та зареєстрований і реєстрі за № 26, що підтверджується копією заповіту.

Згідно оглянутої в судовому засіданні спадкової справи, судом встановлено. що з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до державного нотаріуса звертався лише позивач ОСОБА_1 Подана ним заява про прийняття спадщини датована 07.08.2015 року і тоді ж було заведено спадкову справу за № 322/2015.

Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини до державного нотаріуса не звертались, та на даний час вже скінчився, передбачений ст..1269 ЦК України строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Також судом встановлено, що разом із спадкодавцем ОСОБА_4, був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_3, який відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги і який відповідно до заявлених вимог також претендує на спадщину, що залишилась після смерті його матері. Факт проживання ОСОБА_3, разом з спадкодавцем ОСОБА_4. підтверджується даними його паспорта, актом обстеження матеріально-побутових умов від 17.10.2016 року та довідкою ОСОБА_2 сільської ради від 18.06.2016 року.

Таким чином судом встановлено, що на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, претендують два спадкоємці ОСОБА_1. та ОСОБА_3, які є синами померлої та вчинили дії, спрямовані на прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України. При цьому ОСОБА_1В,. є спадкоємцем за заповітом, а ОСОБА_3В,. є спадкоємцем першої черги за законом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ст.. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 Заповідач може призначити спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері, яка заповідала йому все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого не складалось. При наявності заповіту спадкування здійснюється за заповітом і спадщина переходить до тих осіб, що вказані в заповіті, за виключенням осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Так як відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначенні у ст.1261-1265 цього Кодексу.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при наявності заповіту спадкування здійснюється за заповітом і особи, які віднесені до кола спадкоємців за законом не до спадкування не закликаються, за виключенням осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. При цьому факт спільного проживання із спадкодавцем спадкоємця за законом на надає йому право на отримання спадщини разом із спадкоємцем за заповітом.

Так як ОСОБА_3, є працездатною за віком та станом здоров'я особою тому права на обов'язкову частку у спадщині не має, відповідно він хоч і є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4, але реалізувати своє право на отримання спадщини не може при наявність спадкоємця за заповітом, яким є ОСОБА_6 Виходячи з того, що ОСОБА_6, реалізував своє право на прийняття спадщини, шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Заповіт, складений ОСОБА_4, є чинним, так як не змінювався, не відмінявся та недійсним не визначався. Тому саме у ОСОБА_6, виникло право на отримання спадщини після смерті матері ОСОБА_4, за заповітом.

Інші спадкоємці крім ОСОБА_1, та ОСОБА_3, на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4. не претендують, так як із заявами до нотаріальної контори не звертались, що підтверджується даними спадкової справи, та спільно із спадкодавцем ОСОБА_4, не проживали, що підтверджується довідкою ОСОБА_2 сільської ради, згідно якої у спірному домоволодіння був зареєстрований лише ОСОБА_3В, та члени його сім'ї: дружина та діти.

Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що право на отримання спадщини в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, є лише у позивача ОСОБА_1В,. на підставі заповіту, складеного спадкодавцем.

Реалізувати дане право шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1В,, не зміг. так як відсутні правоустановлючі документи щодо спадкового домоволодіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Першотравеньскої сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 05.01.2016 року будинок, що належав ОСОБА_4, розташований в с. Перше Травня по вул. Шевченко, 59 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. підставою є дані погосподарської книги № 10 (2011-2015 року), особовий рахунок № 0431 та рішення Х сесії 24 скликання «Про назви вулиць та нумерацію будинків» від 07.03.2008 року.

З показань свідка ОСОБА_7, судом встановлено, що йому відомо в 1963-1964 роках батьки позивача ОСОБА_1В,. та його батьки отримали земельні ділянки для будівництва будинку. Спірний будинок будувався батьками ОСОБА_1В,., а його батьки їм допомагали у будівництві будинку.

Таким чином судом встановлено, що зазначене вище домоволодіння було побудоване за життя батьками позивачів.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» - замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово проінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцем знаходження об'єкта будівництва.

Механізм прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та їх інженерних мереж визначено наказом Мінрегіону від 24.06.2011 року № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та П категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж».

Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складаний за результатами технічної інвентаризації.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що так як будинок був побудований батьками позивача в 1963 році, згідно даних технічного паспорта, тобто до 05.08.1992 року, то введення його в експлуатацію не потребується, так як на будинок складений технічний паспорт за результатами технічної інвентаризації.

Тому встановлено, за життя у покійної ОСОБА_4, виникло право власності на новозбудований будинок, яке вона не оформила в установленому порядку не отримавши свідоцтва про право власності на даний будинок. До даного висновку суд приходить ще й з тих підстав, що протягом тривалого строку, починаючи з 1963 року і до смерті спадкодавця, будь-які особи свої права наданий будинок не пред'являли та право власності ОСОБА_4, на вищезазначене домоволодіння не оспорювали.

Відповідно, оцінюючи надані суду докази, суд вважає за можливе позовні вимоги за первісним позовом задовольнити та визнати за позивачем ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на садибний житловий будинок загальною площею 42.1 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул. Шевченко, 59 с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на присадибній земельній ділянці площею 0.2500 га., по фактичному користуванню після смерті матері ОСОБА_4, померлої 26.06.2015 року

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за позовною завою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3, про визнання за ним в порядку спадкування за законом права власності на 1/ 2 частину домоволодіння, розташованого за адресою розташований за адресою: вул. Шевченко, 59 с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу. в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Прохаючи задовольнити позовні вимоги позивач ОСОБА_3В,. посилається на те, що він є спадкоємцем першої черги за законом. Фактично прийняв спадщину після смерті матері. А також на те, що він сплатив ОСОБА_5, грошові кошти за його частку у спадковому майні та протягом останніх років провів будівельні роботи, спрямовані на поліпшення спірного домоволодіння та побудував нові споруди.

Визнати на позивачем ОСОБА_3, право власності на частину спадкового домоволодіння в порядку спадкування за законом суд не має можливості за підстав наведених вище, так як є спадкоємець за заповітом.

Позивач ОСОБА_3В,. посилається також на те, що він сплатив позивачу ОСОБА_5, грошові кошти в сумі 10000 грн., за його частку у спадковому майні, про що було ним отримано розписку, яка на даний час втрачена.

Проте, факт сплати грошових коштів ОСОБА_5, саме позивачем ОСОБА_3В ., не знайшов свого повного підтвердження в судовому засіданні. Так допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, надали наступні пояснення.

Свідок ОСОБА_7. в судовому засіданні пояснив, що гроші ОСОБА_5, дала мати ОСОБА_4, яка позичила дані кошти та потім віддавала їх зі своєї пенсії.

Свідок ОСОБА_9, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1, хотів купити будинок в сел.. Новомиколаївка. Батьки дружини ОСОБА_1О,. і вони домовились, що дадуть йому гроші на купівлю будинку. Вона разом зі свекрухою приблизно в 2008 чи 2009 році їздила до ОСОБА_1В,. та дали йому 10000 грн. Дружина ОСОБА_1В,. написала розписку на ім'я ОСОБА_3 Дана розписка була у свекрухи, а потім кудись зникла. Коли вони віддали гроші, то вважали, що будинок після смерті матері ОСОБА_3. буде їхній та зробили ремонт в будинку. Замінили вікна, двері. Побудували сарай та гараж. Поставили новий паркан..

Свідок ОСОБА_8В,. в судовому засіданні пояснила, що дійсно мати її чоловіка ОСОБА_4, привезла їм 10000 грн., для купівлі будинку. ОСОБА_3, ніяких коштів їм не давав. При цьому ОСОБА_3В,. ставився не дуже добре до матері і вона купила йому будинок в цьому ж селі, а на свій будинок склала заповіт на ім'я її чоловіка, так як говорила, що не хоче, щоб спадщина доставались ОСОБА_3 Мати чоловіка тяжко хворіла, тому останні роки життя жила в них та вони її доглядали і поховали.

Таким чином факт передачі грошей ОСОБА_5, в сумі 10000 грн., знайшов своє підтвердження показаннями свідків. Проте, хто надавав ці гроші: ОСОБА_3В,. чи його мати точно встановити немає можливості, так як свідки дають протилежні пояснення з цього приводу. Також не встановлено з якою метою надавались дані грошові кошти ОСОБА_5В,. чи то з метою розрахунку за його частку у спадковому майні, чи на купівлю будинку як допомога члену родини.

Таким чином факт, розрахунку ОСОБА_3, з ОСОБА_1, за частку у спадковому майні не знайшов свого повного підтвердження в судовому засіданні. Тому визнати за ОСОБА_3В,. право власності на частину спірного будинку в зв'язку зі сплатою останнім за неї грошових коштів, суд підстав не вбачає. Крім того ОСОБА_3В,. просить визнати за ним право власності на спірне домоволодіння, як на майно в порядку спадкування, а не з підстав сплати ним грошових коштів за дане майно. Таким чином суд ухвалюючи рішення не може вийти за межі позовних вимог. І згідно наявного заповіту позивач ОСОБА_1, успадковує все майно після смерті матері, а не його частину.

Посилання на те, що ОСОБА_3, здійснив ремонт в будинку та побудував нові споруди на території спірного домоволодіння не є підставами для задоволення позовних вимог, так як ОСОБА_3В,. не будучи власником спірного домоволодіння провів відповідні роботи. Сам факт побудови нових споруд знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, як показаннями допитаних свідків, так і даними технічного паспорту на будинок з якого вбачається, що ряд споруд на території домоволодіння, розташованого за адресою: с. Перше Травня вул. Шевченко, 59 побудовано в 2015 році. А враховуючи той факт, що в даному домоволодіння проживав ОСОБА_3В,. зі своєю сім'єю, а мати позивача на той час вже була особою похилого віку та хворою, відповідно сама збудувати ці споруди не могла.

Виходячи з того, що право власності на спірне домоволодіння визнається за позивачем ОСОБА_1, ОСОБА_3, має право залишити собі здійснені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Або вимагати від власника майна, тобто ОСОБА_1, відшкодування здійснених ним затрат у сумі, на яку, збільшилась вартість майна, виходячи з положень ст. 390 ЦК України. Так як протягом життя попереднього власника домоволодіння, матері позивачів, ОСОБА_3, постійно проживав у даному домоволодінні, тобто був добросовісним його володільцем. Здійснені ним поліпшення проведені зі згоди власника майна, так як будь-яких претензій з цього приводу ОСОБА_4О,. до ОСОБА_3В,. не пред'являла. Тому він має право на відшкодування понесених ним затрат в зв'язку зі здійсненням поліпшень спірного домоволодіння. Проте, так як дані вимоги ОСОБА_3В,. в прд'явленому ним позові не ставляться, тому судом вони і не вирішуються. А визнати за ОСОБА_3 право власності на частку спірного домоволодіння за даними обставинами підстав немає, враховуючи той факт, що позивач просить визнати за ним право власності на частку домоволодіння як на спадкове майно.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе у задоволенні позовних вимог за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_10, відмовити в повному об'ємі.

Крім того суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 20.02.2004 року уклав шлюб з ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу змінив своє прізвище на ОСОБА_9. Після цього своє прізвище «Гайдаш» позивач не відновлював, що підтверджується повідомленням Верхньодніпровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Той факт, що позивач ОСОБА_3В,. не міняв паспорта після зміни прізвища, не означає відновлення ним свого прізвища ОСОБА_3. Відповідно позивачем по справі повинен бути гр. ОСОБА_11В,. а не ОСОБА_3

Понесені позивачем ОСОБА_1В судові витрати по сплаті судового збору в сумі 620.03 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача ОСОБА_1, так як судом не встановлено вини ОСОБА_2 сільської ради, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку оформлення права власності на спадкове майно спадкодавцем.

Понесені позивачем ОСОБА_3В судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551.20 грн., покладаються на позивача ОСОБА_3, так як в задоволенні заявлених ним позовних вимог суд відмовляє.

Керуючись ст. 10, 60,212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 за позовом до ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 ІПН НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на садибний житловий будинок загальною площею 42.1 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул. Шевченко, 59 с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на присадибній земельній ділянці площею 0.2500 га., по фактичному користуванню після смерті матері ОСОБА_4, померлої 26.06.2015 року

Витрати по сплаті судового збору в сумі 620.03 грн. покласти на позивача ОСОБА_1.

У задоволенні позовних вимог за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частину житлового будинку загальною площею 42.1 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул. Шевченко, 59 с. Перше Травня Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4, померлої 26.06.2015 року відмовити

Витрати по сплаті судового збору в сумі 551.20 грн. покласти на позивача ОСОБА_3

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Верхньодніпровського районного суду. Особи, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутні підчас проголошення судового рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не подавалась. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо не було скасоване не або змінене.

Суддя Петрюк Т.М