Постанова № 64204573, 19.01.2017, Шаргородський районний суд Вінницької області

152/1875/16-а

2-а/152/8/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

19 січня 2017 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого: Войнаровського І.В.

за участі:

секретаря Палій М.Д.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гриньової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з указаним адміністративним позовом до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю в с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області. 16 квітня 1993 року позивач отримав посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4), серії НОМЕР_1, яке було ним втрачене в 2016 році.

Поновити втрачене посвідчення позивач не має можливості, оскільки зону посиленого радіоекологічного контролю в с. Рахни-Лісові Шаргородського району Віницької області скасовано, в зв'язку з чим нові посвідчення не видаються, а старі поновлюються за наявності первинних документів.

Позивач, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, однак отримав відмову в зв'язку з тим, що не надав посвідчення постраждалого внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Позивач вважає відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною, оскільки він проживав в с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області на території посиленого радіоекологічного контролю з 08 квітня 1986 року по теперішній час.

Вищезазначені обставини змусили позивача звернутись з позовом до суду, в якому він просить визнати протиправним та скасувати рішення щодо відмови призначити пенсію на пільгових умовах, зі зниженням пенсійного віку та зобов'язати відповідача призначити пенсію.

Позивач і його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на подані письмові заперечення. В обґрунтування власної позиції відповідач вказує на відсутність у позивача посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так згідно пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ № 22-1 від 25 листопада 2005 року, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Згідно довідки № 3667 від 19 вересня 2016 року виданої виконкомом Рахнівсько-Лісової сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_1, 1961 року народження з 08 квітня 1986 року зареєстрований та проживає по теперішній час в с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області, яке відносилося до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с. 6).

16 квітня 1993 року позивачем отримано посвідчення громадянина, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_1, що вбачається з копії посвідчення (а.с. 5).

Посвідчення серії НОМЕР_1, громадянина який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю втрачено, що вбачається з публікації в газеті «Шаргородщина» від 16 грудня 2016 року (а.с. 9).

На звернення позивача від 09 грудня 2016 року до департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації щодо видачі дублікату посвідчення громадянина, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 повідомлено, що функції видачі вказаних посвідчень передано управлінням соціального захисту населення та запропоновано звернутись до Шаргородської РДА (а.с. 7).

Відповідно до листа Шаргородської РДА від 24 листопада 2016 року, у видачі дублікату посвідчення громадянина що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 ОСОБА_1 відмовлено, оскільки видачу посвідчень в зв'язку зі змінами в законодавстві припинено, а дублікат посвідчення видається лише при наявності первинних документів на підставі яких видавалось посвідчення (а.с. 8).

5 жовтня 1961 року позивачу виповнилось 55 років, що вбачається з його паспорта (а.с. 4). Позивач звернувся до відповідача щодо призначення пенсії, однак йому відмовлено, в зв'язку з відсутністю посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке є правовстановлюючим документом для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Вказані обставини підтверджуються протоколом пенсійної справи № 1163 від 26 жовтня 2016 року (а.с. 10).

З огляду на установлені обставини, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того стаття 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пов'язує право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку виключно із фактом проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю у вказаний період та жодним чином не обмежує таке право наявністю чи відсутністю посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Факт проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю підтверджується довідкою, яка містяться в матеріалах справи (а.с. 6).

Водночас, відповідачем не надано жодного доказу на спростування обставин, яким позивач обґрунтовував свої вимоги, не зважаючи на те, що згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судом установлено, що відповідач не довів правомірності свого рішення, що свідчить про порушення ним права позивача на отримання пенсії, а тому порушене право слід захистити.

Згідно ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що вказує на протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії. Тому з метою захисту та відновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним скасувати рішення Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, оформлене протоколом № 1163 від 26 жовтня 2016 року, та зобов'язати відповідача призначити пенсію ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6 - 11, 14, 99, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу № 1163 від 26 жовтня 2016 року Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Шаргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області з 24 жовтня 2016 року призначити пенсію ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути з Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1102 гривні 40 копійок.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В. Войнаровський