Ухвала суду № 64202600, 19.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7687/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника відповідача Стрелок Л.М.,

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про відмову у наданні ОСОБА_5 дозволу на продаж належної йому кімнати площею 26,4 кв.м у двокімнатній комунальній квартирі АДРЕСА_1;

зобов'язати Солом'янську районну у м. Києві державну адміністрацію надати позивачеві дозвіл на продаж належної йому кімнати площею 26,4 кв.м у двокімнатній комунальній квартирі АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, при цьому вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача та третя особа заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача та просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що позивачеві належить 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_2. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.10.2014 року у справі №760/17897/14 ОСОБА_4 вселено в квартиру, а ОСОБА_6 зобов'язано не чинити перешкод у здійснення позивачем права власності на 1/2 частини квартири.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2015 року ОСОБА_4 надано у володіння та користування ізольовану кімнату площею 26,4 кв.м в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, а ОСОБА_6 надано у користування ізольовану кімнату площею 20,2 кв. м у вищезазначеній квартирі. Інші приміщення, а саме, кухню площею 23,6 кв.м, вбиральню площею 1,3 кв.м, ванну кімнату площею 3,2 кв.м, коридор площею 3,8 кв.м, передпокой площею 7,5 кв.м та веранду площею 8,0 кв.м - залишено у спільному володінні та користуванні сторін.

Судом установлено, що у зазначеній квартирі проживає малолітній син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

15.04.2016 ОСОБА_4 звернувся із заявою до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування про надання дозволу на укладання договору купівлі-продажу належної позивачу кімнати за умови одночасного придбання однокімнатної квартири, якою міг би користуватися малолітній син ОСОБА_4.

За результатами розгляду заяви позивача орган опіки і піклування прийняв рішення яким відмовив ОСОБА_5 у наданні дозволу на укладення угоди, про що повідомив останнього листом від 13.05.2016 за № 108-7378.

Вважаючи зазначене рішення незаконним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 3 Конвенції "Про права дитини", яка схвалена резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року № 44/25 та ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 798-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За правилами частини 3 статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і опікування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від тих, що належать дитині майнових прав, здійснювати розділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини поручительством, видавати письмові зобов'язання.

Аналогічні положення закріплено у частині 2 статті 177 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

За змістом пункту 9 статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій належить вирішення питань щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також вжиття інших заходів щодо соціального захисту дітей, віднесених до її компетенції законом.

Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866 (далі за текстом - Порядок № 866)

Згідно з пунктом 67 Порядку № 866 дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини.

З наявних у справі матеріалів судом установлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, проживає малолітній син ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачеві належить ? частина цієї квартири, при цьому, відповідно до ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 28.08.2015 позивачеві надано у володіння та користування ізольовану кімнату площею 26,4 кв.м. у цій квартирі.

У своїй заяві від 15.04.2016 ОСОБА_4 просив орган опіки і піклування надати дозвіл на укладання договору купівлі-продажу належної позивачу кімнати за умови одночасного придбання однокімнатної квартири. З матеріалів справи вбачається, що до заяви було додано: копію паспорта, ідентифікаційного коду ОСОБА_4, копію свідоцтва про народження дитини, копію технічного паспорту на квартиру, довідку про склад сім'ї та реєстрацію за місцем проживання форми №3, копія судового рішення про розірвання шлюбу, копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо ? частини квартири, копії рішень Солом'янського районного суду міста Києва від 27.10.2014 та від 28.08.2015, копії постанов про закінчення та про відновлення виконавчого провадження, копію акту ЖЕ ТОВ «Оселя» від 25.03.2016.

Зазначену заяву із доданими документами було розглянуто 19.04.2016 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом'янській районній в м. Києві державній адміністрації.

На підставі висновку комісії органом опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації позивачу відмовлено у наданні дозволу на укладання договору купівлі-продажу.

Приймаючи таке рішення відповідач виходив із пріоритету захисту інтересів дитини та врахував відсутність згоди матері дитини на продаж належної позивачеві кімнати.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення, оскільки звуження як майнових, так і житлових прав дитини при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, у будь якому випадку не може бути виправданим.

З цього приводу, колегія суддів враховує те, що продаж сторонній особі кімнати у квартирі, право користування якою має дитина, матиме наслідком звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах його повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2017

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.