Постанова № 64199655, 28.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2016 року № 826/8187/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Укроборонсервіс» до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання зняти арешт,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось державне підприємство «Укроборонсервіс» (надалі – ДП «Укроборонсервіс», позивач) до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі – Дарницький РВДВС м. Києва ГТУЮ в місті Києві, відповідач) про визнання незаконною бездіяльності щодо незняття арешту з будівлі літера Ш, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Росошанська, 3а; зобов’язання зняти арешт з будівлі, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві АА №819201 від 17.08.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на приміщення закінчено, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання. В той же час, відповідно до вимог чинного законодавства України, у разі завершення виконавчого провадження арешт із майна боржника повинен бути знятий, про що повинно бути повідомлено орган, якому направлялась для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, суду не надав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.2010р. №111-р «Про реорганізацію державного підприємства «Київський ремонтний завод «Радіан» та відповідно до наказу Міністра оборони України від 10.03.2010р. №126 ДП «Укроборонсервіс» стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов’язків ДП «КРЗ «Радіан».

Згідно з передавальним актом від 30.06.2010р., затвердженим Міністром оборони України 07.07.2010р. ДП «Укроборонсервіс» передано комплекс будівель ДП «КРЗ «Радіан», що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Росошанська, 3а.

Під час здійснення державної реєстрації права господарського віддання на зазначений комплекс будівель нотаріусом у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна виявлено арешт, накладений на будівлю літера Ш, вказаного комплексу постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві АА №819201 від 17.08.2009р.

ДП «Укроборонсервіс» як правонаступник ДП «КРЗ «Радіан» звернулось до відповідача із заявою вх. №3942 від 18.04.2016р. з проханням зняти зазначений арешт для подальшого оформлення прав на нерухоме майно.

Листом від 18.05.2016р. №10226 відповідач повідомив позивача, що всі виконавчі провадження, боржником у яких було ДП «КРЗ «Радіан», станом на 17.05.2016р. завершені, а усі матеріали ВП знищені відповідно до вимог п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008р., підстави для відновлення виконавчих проваджень та проведення виконавчих дій відсутні та рекомендовано для вирішення питання щодо зняття арешту звернутися до суду.

Для захисту своїх порушених прав та зняття арешту з майна позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 Закону України “Про виконавче провадження” визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі – виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 6 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на приміщення літера Ш, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Росошанська, 3а - завершене, а матеріали ВП знищені за закінченням терміну зберігання.

В той же час, відповідно до положень ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, відповідач зобов’язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Поряд з тим, державним виконавцем передбачених чинним законодавством дій не вчинено, зазначеної постанови не винесено.

Враховуючи зазначене, з урахуванням положень статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з будівлі літера Ш, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Росошанська, 3а; який накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві АА №819201 від 17.08.2009р.

В той же час, чинним законодавством не надано право державному виконавцю знімати арешт після закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Позивач просить суд зобов’язати відповідача зняти арешт з будівлі, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві АА №819201 від 17.08.2009р.

Таким чином, суд не може зобов'язати виконавчу службу скасувати арешт, оскільки виконавче провадження знищено на законних підставах.

В той же час, зважаючи, що суд є правозастосовуючим органом, а чинним законодавством встановлена процедура зняття арешту з майна за рішенням суду, суд вважає за можливе для повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві АА №819201 від 17.08.2009р. на будівлю літера Ш, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Росошанська, 3а.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Беручи до уваги вимоги ч. 1 та ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частити вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Укроборонсервіс» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо незняття арешту з будівлі літера Ш, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Росошанська, 3а.

Зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві АА №819201 від 17.08.2009р. на будівлю літера Ш, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Росошанська, 3а.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь державного підприємства «Укроборонсервіс» (код ЄДРПОУ 21552117) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко