Постанова № 64199068, 12.01.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1414/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі також - позивач) звернувсь до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року № 0013981701/707 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог /а.с.16 т.2/).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт від 16 січня 2015 року №47/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, що призвели до помилкового обрахування контролюючим органом податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість за 2013 рік.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зазначав, що перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 пункту 198.1, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в квітні 2013 року на суму 19689 грн /а.с.78-80, т.1/.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

16 січня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 по 31 грудня 2013 року /а.с.7-11, т. 1/.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 16 січня 2015 року № 47/16-03-17-01-10/НОМЕР_2, яким, крім іншого, зафіксовано порушення пункту 198.1, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19876, в тому числі періодах: в квітні 2013 року на суму 19689 грн, в липні 2013 року на суму 187 грн.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення №0013981701/707 від 20 лютого 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29814,17 грн, в тому числі 19876 грн - за основним платежем, 9938,17 грн - за штрафними санкціями /а.с.5, т.1/.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19689,22 грн та штрафних фінансових санкції нарахованих відповідно на вказану суму, оскаржив його до суду.

В частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186,78 грн та штрафних фінансових санкцій нарахованих на вказану суму податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржується.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив із наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України..

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту протягом 2013 року на порушення п.198.1, п.198.4, статті 198 Податкового кодексу України встановлено завищення податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 19689,34 грн, у зв'язку з неправомірністю включення до податкового кредиту залізних виробів, будівельних матеріалів та санітарно-технічних виробів (кран, кульовий, муфта, фланец, ніпель, рукавиці, світильник, профіль), які не було реалізовано та відсутні у складі залишків на кінець перевіряємого періоду.

Також встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 протягом 2013 року придбано товарно-матеріальних цінностей на суму 1119179 грн (згідно видаткових накладних на придбання ТМЦ, первинних банківських документів та даних декларації з податку на додану вартість). Відповідно до даних попередньої документальної планової перевірки залишки ТМЦ станом на 01 січня 2013 року відсутні, станом на 31 грудня 2013 року залишки ТМЦ, відповідно до наданої на перевірку інвентаризаційного опису ТМЦ складають 49273,33 грн (без ПДВ). Згідно даних додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи задекларовані витрати в статті "Вартість ТМЦ, що реалізовані" складають 971458,98 грн, що підтверджується перевіркою. Таким чином, відповідач зазначає, що шляхом проведення розрахунків встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не включив вартість придбаних ТМЦ відповідно до видаткових накладних за 2013 рік на суму 98446,69 грн до складу залишків станом на 31 грудня 2013 року, які не було використано в діяльності у перевіряємому періоді та відсутні на обліку ТМЦ на кінець даного періоду, у зв'язку з чим відсутній об'єкт оподаткування.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом взято до уваги податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік, яка подана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 В додатку №5 до розділу ІІ податкової декларації про майновий стан та доходи в Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності позивачем визначено суму одержаного доходу у розмірі 1174000,81 грн, та визначено вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, в тому числі, крім іншого, вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції у розмірі 971458,98 грн /а.с.87-88, т.1/.

Також, посадовими особами під час перевірки використано інвентаризаційний опис залишків ТМЦ станом на 31 грудня 2013 року, відповідно до якого залишки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на кінець 2013 року складають 49273,33 грн /а.с.98, т.1/.

При перевірці Кременчуцькою ОДПІ взято до уваги видаткові накладні, які зафіксовані у Додатку №3 до акту перевірки про вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в 2013 році. Сума податку на додану вартість відповідно до вказаного додатку склала 1119180,02 грн. /а.с. 95-96, т.1/.

Проте, відповідно до п. 85.7 статті 85 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

В акті перевірки, складеному за результатами проведення документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №47/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 16 січня 2015 року, опис про отримання копії документів від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, складений посадовими (службовими) особами відсутній.

Крім того, в Додатку №3 складеного до акту перевірки №47/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 16 січня 2015 року відсутній підпис особи яка його склала.

Таким чином, з врахуванням вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України Додаток №3 складений до акту перевірки №47/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 16 січня 2015 року не може бути визнаний судом як належний та допустимий доказ.

В ході судового розгляду справи встановлено, що контролюючим органом під час проведення перевірки та складання акту перевірки не було вірно розраховано розмір доходу, які позивач включив до декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік, а також розмір і вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, які на думку контролюючого органу підтвердженні документально, відповідно, висновок відповідача, про завищення ним податку на додану вартість за 2013 рік у розмірі 19689,34 грн документально не підтверджено, а представник відповідача не зміг пояснити походження вказаної суми та надати належне обґрунтування вказаним твердженням.

Крім того, необхідно зазначити, що перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 проводилася з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. В акті перевірки №47/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 від 16 січня 2015 року в розділі 2.2.2. зазначено, що перевіркою правильності визначення валових витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2013р. порушень не встановлено. В той же час, в цьому ж акті перевірки в розділі 2.6.2., відповідачем зроблено висновок, що: "шляхом проведення розрахунків встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не включив вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, відповідно до видаткових накладних за 2013 рік в сумі 98446,69грн, до складу залишків станом на 31.12.2013р., які не було використано в діяльності у перевіряємому періоді та відсутності на обліку ТМЦ на кінець даного періоду, у зв'язку із чим відсутність об'єкт оподаткування. Отже платником не правомірно сформовано та включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 19689 грн.".

Однак, Кременчуцькою ОДПІ не визначено в акті перевірки ні видаткових накладних, згідно яких на думку відповідача ФОП ОСОБА_3 включив до залишків та які не було використано в господарській діяльності, а також не визначено, по яких податкових накладних на думку відповідача ФОП ОСОБА_3 неправомірно сформував податковий кредит, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити на відповідність такий висновок відповідача.

Таким чином, з огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.198.1, п.198.4 статті 198 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 19689,34 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0013981701/707 винесене Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області від 20 лютого 2015 року №0013981701 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29627,39 грн (двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять сім гривень 39 копійок), в тому числі, за основним платежем в розмірі 19689,22 грн (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 22 копійки) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 9844,61 грн (дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 61 копійка).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 17 січня 2017 року.

Суддя І.Г. Ясиновський