Постанова № 64198868, 18.01.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року справа № 813/4426/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача Ткачука А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (далі - відповідач, УМВС України на Львівській залізниці) в якому, просить:

- стягнути з УМВС України на Львівській залізниці в користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з посади старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Львівській залізниці в загальній сумі 54 547,20 грн за час затримки в період із 16.09.2015 по 01.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ та згідно до абзаців першого-третього пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 у разі звільнення зі служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів, за наявності, особам, зокрема, офіцерського складу виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби при наявності вислуги 10 років і більше. При звільненні ОСОБА_3 з 15.09.2015 позивачці вказану одноразову грошову допомогу було виплачено лише 02.09.2016, тобто невчасно. З посиланням на частину першу статті 116 та частину першу статті 117 КЗпП України вказує на вину відповідача у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 16.12.2016, підтримав. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Ткачук А.П. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях від 26.12.2016 №32469, суть яких полягає у наступному. 11.08.2016 на адресу відповідача надійшло роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 17.12.2015 № 19223/0/14-15/13 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ особам, які на момент звільнення перебували у відпустці для догляду за дитиною і посади яких були скорочені відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з даним роз'ясненням, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу ОВС здійснюється Міністерством внутрішніх справ за рахунок Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Управління МВС України на Львівській залізниці звернулось до ДФЗБО Національної поліції України з проханням виділити кошти для виплати вихідної допомоги ОСОБА_3 в сумі 16 153,50 грн. Вказана допомога була виплачена після надходження коштів, тому вини УМВС України на Львівській залізниці у несвоєчасному проведенні розрахунку немає. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 проходила службу в органах внутрішніх справ.

Наказом УМВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015 №65 о/с, майора міліції ОСОБА_3, старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС, з 15.09.2015 звільнено з органів внутрішніх за ст. 64 п. «г» (через скорочення штатів).

Вислуга років на час звільнення становила: 14 роки 16 місяців 27 днів - в календарному вирахуванні, в тому числі для виплати одноразової вихідної допомоги; 17 років 05 місяців 16 днів - пільговому вирахуванні.

12.04.2016 через ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачем перераховано на розрахункову банківську картку ОСОБА_3 13 484,07 грн одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ.

При вирішення даного спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (далі - Положення).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України за статтею ст. 64 п. «г» (через скорочення штатів) Положення.

Згідно з пунктом 64 «г» Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті виплата вказаної вище одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Аналогічне положення закріплено в абзаці 3 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992, в редакції, чинній на момент звільнення позивача, згідно з яким військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наказами УМВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015 № 65о/с та від 01.08.2016 № 9 о/с ОСОБА_3 розрахована вислуга років у календарному обчисленні, в тому числі для виплати одноразового вихідної допомоги при звільненні зі служби, яка становить 14 роки 09 місяців 27 днів.

Відповідно до підпунктів «є» та «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, цей Порядок застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 цього Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 цього Порядку час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Виходячи з вказаного, останніми двома календарними місяцями роботи (служби), які передували звільненню позивачки, є травень та червень 2013 року.

Відповідно до даних про нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 за 2013 рік, наданих УМВС України на Львівській залізниці, грошове забезпечення за кожний з двох вказаних місяців становило 4204,60 грн, включаючи податки та обов'язкові платежі.

Пунктом 5 Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, розрахованої у відповідності до положень абзацу 1 пункту 8 цього Порядку, а саме нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи з вказаних вимог, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_3 становить 227.28 грн (4204,60+4204,60=8409,20; 19 роб. днів у травні 2013 + 18 роб. днів у червні 2013=37 роб. днів; 8409,20: 37=227.28).

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, Кодекс законів про працю України.

Згідно з частиною сьомою статті 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано питання щодо строку здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, суд дійшов переконання, що в даному випадку підлягають до застосовування положення КЗпП України.

Так, відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

В пункті 6 згаданої Постанови зазначено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З урахуванням того, що виплата належних при звільненні сум працівникові у день звільнення є триваючим правопорушенням, та припиняється у день проведення фактичного розрахунку, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова Верховного суду України від 03.07.2013 року у справі №6-64цс13).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розрахунок з ОСОБА_3, звільненою зі служби з 15.09.2015, відповідач провів 02.09.2016, перерахувавши кошти на розрахункову банківську картку позивача платіжним дорученням №46 від 02.09.2016, тобто із затримкою майже на 1 рік.

Оскільки відповідачем не виконано обов'язку щодо виплати позивачці всіх сум, що належали до виплати при звільненні, в день звільнення, відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 15.09.2015 по 01.09.2016 включно, тобто за затримку на 242 робочих дня (76 роб. днів 2015+166 роб. днів 2016=242).

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_3 за час затримки розрахунку становить не 54 547,20 грн, як вказано в позовній заяві та в довідці про обчислення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, а 55 001,76 грн, виходячи з наступного розрахунку: 242 робочих днів затримки виплати (період з 16.09.2015 по 01.09.2016 включно) множиться на 227,28 грн (середньоденне грошове забезпечення) = 55 001,76 грн.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог, тому їх слід задовольнити повністю шляхом стягнення з УМВС на Львівській залізниці на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.09.2015 по 01.09.2016 включно в розмірі 55 001,76 грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до положень пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду, такий позивачем фактично не сплачувався, доказів на підтвердження інших судових витрат не надано, тому підстав для вирішення питання про судові витрати відповідно до положень статті 94 КАС України немає.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (код ЄДРПОУ 08602508, 79015, м. Львів, вул. Федьковича, 50а) на користь ОСОБА_3 АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.09.2015 по 01.09.2016 включно в розмірі 55 001 (п'ятдесят п'ять тисяч одна) грн 76 к., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.