Рішення № 64197585, 19.01.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

19 січня 2017 року Справа №927/9/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство Укртелеком,

бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком,

проспект Миру, 28, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 3, смт. Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління державної казначейської служби у Чернігівської області, вул. Реміснича, 27 м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 5952,69 грн.

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - начальник відділу правового забезпечення, довіреність №1327 від 12.12.2016

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність №25-05/136 від 10.01.2017

від третьої особи: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації про стягнення 5 952,69 грн. заборгованості по компенсації вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян за грудень 2015 р.

В судове засідання 12.01.2017 р. з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача. Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

До початку судового засідання через канцелярію суду від третьої особи надійшло клопотання №12-13/8/142 від 11.01.2017 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням третьою особою копії позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Представник позивача зазначив, що копія позовної заяви разом з доданими до неї документами було направлено третій особі 04.01.2017 р. та надано на підтвердження цього оригінали фіскальних чеків та опису вкладення.

Суд задовольнив клопотання третьої особи в частині відкладення розгляду справи.

Представником позивача було подано письмові пояснення по справі №14-12/6 від 12.01.2017 разом з додатками, які судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Представником відповідача були подані письмові заперечення №122 від 10.01.2017 в яких відповідач повідомляє про наявну заборгованість та неможливість погашення такої заборгованості через відсутність бюджетних асигнувань. Такі заперечення судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Окрім того, представником відповідача було подано клопотання б/н від 12.01.2017 про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволено, документи залучено до матеріалів справи.

В судове засідання 19.01.2017 р. зявились представники позивача та відповідача, третя особа не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

18.01.2017 р. від третьої особи до суду надійшла заява, в якій було висловлено прохання розглядати справу без участі представника третьої особи. Заява судом прийнята та задоволена.

В судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення. Пояснення долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 за № 2017 ІІІ. Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг звязку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обовязковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Позивач є оператором телекомункацій, за рішенням НКРЗІ від 28.09.2006 р. № 384 його включено до Реєстру Операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.

Публічне акціонерне товариство „Укртелеком", в особі Чернігівської філії, надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів з урахуванням встановленим їм пільг у відповідності до наступних законодавчих актів: Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України Про жертви нацистських переслідувань, Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", Закон України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закон України "Про охорону дитинства".

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 3 порядку № 256 визначено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питань праці та соціального захисту населення.

Частиною 1 пункту 8 Порядку № 256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховується протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів у пятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг ( ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

В позовній заяві позивач зазначає, що за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р. він надавав пільговим категоріям споживачів послуги , при цьому жодні кошти на компенсацію витрат за надані пільги за послуги звязку на рахунок від відповідача не надійшли.

В письмових поясненнях, що позивач надав суду в судовому засіданні 19.01.2016 р., зазначено механізм компенсації коштів з бюджету організаціям - надавачам послуг.

Так, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння рахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрації, виконкомів міських рад до 22 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг звязку населенню ( п. 5 Постанови № 256).

В свою чергу, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад на підставі актів звіряння, зазначених у п. 5 Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів, фінансовим органами обласних держадміністрацій, управління Державної казначейської служби області до 25 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг звязку.

Управління державної казначейської служби області щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг згідно з зазначеними реєстрами (п.6 Порядку № 256).

Міністерство фінансів, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення пропорційно фактичним зобовязанням з пільг громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів ( п. 7 Постанови)

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюють у пятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату пільг з послуг звязку (п. 8 Постанови № 256).

З огляду на наведені приписи законодавства, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання позивачем послуг звязку пільговим категоріям громадян а у відповідача щодо відшкодування позивачу розміру наданої позивачем пільги. При цьому, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Куликівському районі Чернігівської області, на загальну суму 6108,93 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги: згідно Закону України "Про охорону дитинства" на суму 144,97 грн.; - згідно Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" на суму 300,06 грн.; - згідно Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей на суму 65,66 грн.; - згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " на суму 625,93 грн.; - згідно Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на суму 4957,48 грн. ; - згідно Закон України Про жертви нацистських переслідувань на суму 14,83 грн.

Сума коштів по підписаним актам повністю збігається з сумами зазначеними в розрахунках видатків позивача на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг по кожному пільговику окремо в розрізі законодавчих актів, які надають їм право на користування пільгами. До матеріалів справи позивач надає загальний розрахунок боргу відповідача по компенсації витрат за надання пільг. При цьому, позивач вказує, що на його рахунку обліковується переплата коштів отриманих від відповідача в розмірі 156,24 грн. Таким чином, загальна сума боргу, з урахуванням переплати, становить 5952,69 грн.

У порушення вказаного порядку, як зазначено в позові, відповідач не здійснив перерахування коштів, як компенсації наданих позивачем пільг.

Отже, всупереч вимог законодавства відповідачем зобов'язання виконувались неналежним чином та не було погашено заборгованість перед позивачем за надані в грудні 2015 року пільги споживачам послуг звязку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг звязку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян при цьому, зобовязання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від неможливості їх оплати .

Згідно заперечень відповідача, його заборгованість пере позивачем на кінець року в сумі 5 952,69 грн. виникла внаслідок недофінансування субвенцій з державного бюджету. При цьому, відповідачем була подана до Куліківської районної ради на розгляд та схвалення програма надання інших пільг окремим категоріям громадян Куликівського району на 2017-2021 роки. Вказана програма спрямована на розвязання проблем, в тому числі щодо відшкодування витрат на оплату послуг звязку. Станом на 10.01.2017 р. фінансування по вищезгаданій програмі відсутнє.

В підтвердження своєї позиції відповідач надав суду реєстри централізованого зарахування коштів на доходні рахунки місцевих бюджетів та проведення касових видатків по пільгах за надані послуги звязку за рахунок субвенцій з обласного бюджету по спільному протокольному рішенню з позивачем за період, що передує спірному; довідки про зміни до плану асигнувань та до кошторису на 2016 р.; кошторис на 2015 рік; звіт про надходження та використання коштів загального фонду за 2015 р. та звіт про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01.01.2016 р.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене, саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення. Однак, відповідач, станом на момент винесення рішення, витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 5952,69 грн., не відшкодував.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача, судом до уваги не можуть бути прийнятними, так як відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобовязання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлює, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (від 18.10.2005) та у справі Бакалов проти України (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року, - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобовязаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Таким чином, враховуючи що позивачем фактично надані послуги звязку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін та третьої особи, дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 5952,69 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.1, 22, 27, 33, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, (вул. Шевченка, 3, смт. Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300, р/р 35218001000651 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 03196038) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком, в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (проспект Миру, 28, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, р/р 26003113058 в АБ Укргазбанк, МФО 320478, код ЄДРПОУ 21560766) 5952,69 грн. боргу та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Фетисова