Рішення № 64197072, 17.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017Справа №910/20987/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Cтрахова компанія «Українська страхова група» доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»провідшкодування шкоди в сумі 17 777,14 грн.

СуддяБорисенко І.І.

Представники: від позивача - Желтоухова Ж.С., представник за довіреністю;від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 17 777,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив з тих підстав, що відповідно до приписів п. 2.1 ст. 2, п. 35.1 ст. 35, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» власників наземних транспортних засобів» обов'язковою вимогою для отримання страхового відшкодування в порядку регресу є саме звернення до Страховика цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів з заявою (регресною вимогою, претензією), а не подача одразу позовної заяви до відповідного суду. Також, заперечив з тих підстав, що документом який би підтверджував розмір збитку є Звіт про оцінку майна, включаючи розрахунок зносу транспортного засобу, при цьому відповідач зазначив, що у разі відсутності Звіту про оцінку майна, Страховик має право самостійно оцінити розмір збитку, але ж тільки після проведення огляду пошкодженого транспортного засобу представником відповідача або належним експертом та при досягнення згоди з потерпілим про розмір страхового відшкодування. Нажаль, відповідач, був позбавлений права виконати свій обов'язок щодо огляду пошкодженого транспортного засобу, як і встановлення розміру збитків.

З огляду на наведене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2016 на Південному мосту в місті Київ була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Лексус», д.р.н. НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3 та автомобіля «Хонда» д.р.н. НОМЕР_3.

Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи «Лексус», д.р.н. НОМЕР_2 не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем «Хонда» д.р.н. НОМЕР_3, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №3016223521572133 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Дарницького районного м. Києва (справа №753/15705/16-п (провадження 3/753/4656/16)), копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хонда» д.р.н. НОМЕР_3 (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 19.02.2016 №28-2802-16-00021.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 19.02.2016 №28-2802-16-00021, страхового акту №ДККА-52142 позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 18 777,14 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №15683 від 26.08.2016.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 під час експлуатації вказаного автомобіля, і її вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Дарницького районного м. Києва (справа №753/15705/16-п (провадження 3/753/4656/16)).

На час скоєння вищевказаної ДТП (06.08.2016) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб під час експлуатації автомобіля НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АЕ/7448252 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 100 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн., строк дії полісу з 15.04.2016 до 14.04.2017.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АЕ/7448252 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації мотоцикла НОМЕР_1, на час спірної ДТП.

Вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №КУ31600591/0391 від 20.08.2016 та акта виконаних робіт №КУ31600591/04161 від 07.10.2016 складає 21 277,14 грн.

При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, є акт виконаних робіт. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжне доручення (інший документ, який підтверджує факт перерахування коштів на відновлювальний ремонт).

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Хонда» д.р.н. НОМЕР_3, склав 21 277,14 грн., відповідно до акта виконаних робіт №КУ31600591/04161 від 07.10.2016. Факт виплати позивачем, як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, страхового відшкодування в розмірі 18 777,14 грн. суду також доведений (підтверджується платіжними дорученнями №15683 від 26.08.2016).

, ? ? автомобіля «Хонда» д.р.н. НОМЕР_3 позивачем надано калькуляцію №ДККА-52142 від 25.08.2016, що розрахована по системі Audatex, відповідно до якої вартість ремонту склала 21 277,14 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції №ДККА-52142 від 25.08.2016, відповідають даним встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства України про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, викладеними в відзиві, з наступних підстав.

Закон №1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Саме наведеними нормами матеріального права регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього право вимоги до страхової компанії відповідача, яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (підпункт 1.2 статті 1 зазначеного Закону).

Разом із тим за правилами п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Ураховуючи викладене, до нового кредитора - Позивача - обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Вищенаведена позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. №3-165гс14 щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права - п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV у справі про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року в справі №910/17223/13 за позовом ПАТ «СК «УСГ» до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПАТ «УОСК») про відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, висновок Верховного Суду України у справі від 04.11.2014р. №3-165гс14 є обов'язковим для суду.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Разом з тим, суд вказує, що звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. До того ж, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 року підтвердив правомірність висновків викладених у постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2014 у справі №910/7163/14, щодо набуття право зворотної вимоги у межах фактичних затрат зазначивши, що господарські суди обґрунтовано визнали, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі 18 777,14 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АЕ/7448252 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 27 Закону України "Про страхування", статей 993 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100 000,00 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (18 777,14 грн.), та за мінусом франшизи за полісом №АЕ/7448252 в сумі 1 000,00 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 17 777,14 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню судом повністю в заявленій сумі 17 777,14 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 38, ідентифікаційний код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ.А, ідентифікаційний код 30859524) 17 777 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 14 коп. страхового відшкодування, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.01.2017

Суддя І.І. Борисенко