Рішення № 64196896, 16.01.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/73/16-27/148/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017 Справа № 908/2528/16

За позовом: Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Дніпровського району (69091 м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка (69096 м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 4 а)

про стягнення 44 312 грн. 04 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 243/20-19 від 11.07.2016р.

від відповідача: не зявився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Дніпровського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка, м. Запоріжжя про стягнення 35 777 грн. 20 коп. основного боргу, 7 871 грн. 36 коп. пені, 663 грн. 48 коп. 3% річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2016 р., справу № 908/2528/16 передано на розгляд судді Проскурякова К.В.

Ухвалою суду від 28.09.2016р. суддею Проскуряковим К.В. прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі № 908/2528/16, присвоєно справі номер провадження 5/73/16 та призначено судове засідання.

Розпорядженням керівника апарату № П-1190/16 від 28.11.2016р., враховуючи перебування судді-доповідача у справі ОСОБА_2 на лікарняному, відповідно до п. 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 908/2528/16 призначено на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2016 р., справу № 908/2528/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.11.2016р. матеріали справи № 908/2528/16 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 5/73/16-27/148/16 та призначено судове засідання на 08.12.2016р.

Ухвалою суду від 08.12.2016р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

16.01.2017р. продовжено розгляд справи № 908/2528/16.

16.01.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 16.01.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 35 777 грн. 20 коп. основного боргу, 7 871 грн. 36 коп. пені, 663 грн. 48 коп. 3% річних.

Представник відповідача у судові засідання 08.12.2016р. та 16.01.2017р. не зявився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки відповідач суду не повідомив.

28.11.2016р. до канцелярії суду відповідачем надано заяву, заявник проти наявності заборгованості у визначеній позивачем сумі не заперечує та просить суд при прийняті рішення у справі розстрочити його виконання шляхом сплати загальної суми задоволених судом позовних вимог рівними частинами на шість місяців.

Заява відповідача долучена до матеріалів справи.

Позивач заперечив проти розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців, зазначивши, що підприємство позивача також знаходиться у негативному фінансовому становищі та має значну дебіторську заборгованість.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На виконання вимог суду, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, щодо адреси відповідача та знаходження його на теперішній час в державному реєстрі на день розгляду справи. Згідно реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 4 а.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 08.12.2016р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 16.01.2017р. надіслано на юридичну адресу відповідача: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 4 а.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси Товариство з обмеженою відповідальністю Ластівка, м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України Про теплопостачання, споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Господарським судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002р. Про створення комунальних підприємств теплових мереж створено Концерн Міські теплові мережі.

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну Міські теплові мережі в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну МТМ предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України Про теплопостачання визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні. Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України Про теплопостачання.

01.09.2006р. між Концерном Міські теплові мережі в особі Філії Концерну МТМ Ленінського району (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ластівка (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100017.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 10 від 10.06.2016р.) за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення та надати послугу з централізованого постачання гарячої води споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

Згідно із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду;

- кондиціювання по замовленню споживача;

- інші технологічні потреби по замовленню споживача.

Послуга з централізованого постачання гарячої води надається споживачу в м3 згідно з Додатком 1 до цього договору за наявної можливості.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Позивачем на виконання умов договору в період з лютого 2016р. по квітень 2016р., червень 2016 року відпущено відповідачеві теплову енергію на суму 67 401 грн. 17 коп.

Теплова енергія постачалась на окремо розташовану будівлю гуртожитку за адресою: 69096 м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 6А.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 6.6 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача).

Згідно п. 6.6.1 договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. Датою отримання ОСОБА_1 вважається:

при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

при направленні рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).

Відповідно до п. 6.6.2 договору в разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в ОСОБА_1, Споживач зобов'язаний надати Енергопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного ОСОБА_1 з додаванням відповідних документів та погодити з енергопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів. У разі неотримання ОСОБА_1 приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, ОСОБА_1 підписується енергопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином ОСОБА_1 вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

При отриманні заперечень в підписанні ОСОБА_1 та доказів в обґрунтування заперечень до нього, енергопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень у п'ятиденний термін. При прийнятті заперечень до ОСОБА_1 вносяться відповідні коригування в ОСОБА_1 наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Енергопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь.

Відповідач з'явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором, отримав їх та підписав.

Як зазначалося вище позивачем на виконання умов договору в період з лютого 2016р. по квітень 2016р., червень 2016 року відпущено відповідачеві теплову енергію на суму 67 401 грн. 17 коп.

За вказаний період відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату за спожиту теплову енергію в спірному періоді в сумі 31 623 грн. 97 коп., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 35 777 грн. 20 коп.

Заперечень щодо нарахування, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу концерну від відповідача не надходило, отже фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов'язком відповідача є додержання вимог договору та нормативно - правових актів.

У відповідності п. 40 Правил відповідач зобовязаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та правил

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.

Отже, Концерном Міські теплові мережі в особі Філії Концерну МТМ Дніпровського району були виконані всі умови договору.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

Факт наявності заборгованості за договором відповідачем не заперечується. До матеріалів справи надано копії актів звірки взаєморозрахунків, підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка, м. Запоріжжя 35 777 грн. 20 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 663 грн. 48 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобовязань за вищевказаним договором належним чином відповідач не довів.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою компютерної юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних у розмірі 663 грн. 48 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 871 грн. 36 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобовязань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну встановленого у п 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, за допомогою компютерної юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство, господарським судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума пені у розмірі 7 871 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на шість місяці не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. N 2) суд зазначив, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надання розстрочення виконання рішення можливе за наявності обставин, що ускладнюють або роблять його неможливим. Відповідач не зявився у судові засідання та достатньо не обґрунтував підстави для надання розстрочення виконання рішення.

За таких обставин, клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення судом не задовольняється.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України з наданням належних та допустимих доказів в обґрунтування.

На підставі статті 85 ГПК України 16.01.2017 року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Дніпровського району, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка (69096 м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 4 а, код ЄДРПОУ 32068520) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Дніпровського району (69091 м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26031300042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 35 777 (тридцять пять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 20 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ластівка (69096 м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 4 а, код ЄДРПОУ 32068520) на користь Концерну Міські теплові мережі в особі філії Концерну МТМ Дніпровського району (69091 м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а, код ЄДРПОУ 32121458, на поточний рахунок № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 7 871 (сім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 36 коп. пені, 663 (шістсот шістдесят три) грн. 48 коп. 3% річних, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 20.01.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.