Рішення № 64196867, 10.01.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/102/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 Справа № 908/2776/16

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 00130872)

про стягнення дивідендів у сумі 40 502 грн. 25 коп.

Суддя Азізбекян Т.А.

за участю представників:

від позивача: Погрібна С.О., свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю від 29.06.2016 р., договір про надання юридичних послуг від 22.04.2016 р.

від відповідача: Чипіжко Г.С., довіреність № 144 від 16.12.2016 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.10.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про стягнення на його користь заборгованості по нарахованим та несплаченим дивідендам за 1999-2000 роки у загальній сумі 40 502 грн. 25 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.10.2016 р. у цій справі позовну заяву прийнято до розгляду, призначене судове засідання на 21.11.2016 р. на 14 год. 30 хв.

14.11.2016 р. від відповідача у справі надійшла заява про застосування строків позовної давності та відмову у позові, у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Судом заяву не задоволено, з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

18.11.2016 р. від позивача у справі надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

В судове засідання 21.11.2016р. представники сторін не прибули.

Розгляд справи відкладався на 13.12.2016 р. на 16 год.00 хв.

В судовому засіданні 13.12.2016 р. позивач підтримав позов повністю, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача вказав на сплив строку позовної давності, посилаючись на дату рішення про виплату дивідендів. Окрім того, представник відповідача вказав на те, то Статутами товариства не було передбачено порядку та строків виплати дивідендів, а відповідне Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів ВАТ "Дніпроенерго" товариством втрачено.

На підставі ст. 77 ГПК України, враховуючи необхідність витребування від сторін доказів та пояснень по справі, суд відклав розгляд справи на 19.12.2016 р.

В судовому засіданні 19.12.2016 р. позивач підтримав позов повністю та надав заперечення на застосування строків позовної давності та заперечення ПАТ «ДТЕК «Дніпроенерго». Посилається на листи від 13.05.2013 р. № 35/1325 та від 05.02.2016 р. б/н, і вважає, що відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання свого боргу перед позивачем по нарахованим та несплаченим дивідендам за 1999-2000 рр. зауважує, що заборгованість відповідача по нарахованим, але не виплаченим дивідендам за 1999, 2000 роки не можливо визнати безнадійною кредиторською заборгованістю.

21.12.2016 р. від позивача у справі надійшли уточнені заперечення на застосування строків позовної давності, в яких позивач зауважив, що ним не пропущено строк позовної давності.

В судовому засіданні 10.01.2017 р. представник позивача підтримала уточнення на заперечення, зауважила на тому, що строк позовної давності не пропущено та просила суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 10.01.2017 р. представник відповідача підтримав відзив на заперечення, в якому позивач зазначив, що жодна з відповідей товариством позивачу не свідчить про визнання боргу товариством перед позивачем та не є підставою для відновлення строків позовної давності. Вважає, що до позовних вимог позивача необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивач не звертався до суду з заявою про відновлення строків позовної давності та не наводив поважних причин пропуску цього строку.

За заявою сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1997 року є акціонером Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та володів простими акціями в кількості 1149 шт., що підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів, відповідними виписками про стан рахунків та іншими матеріалами справи.

Згідно з протоколом № 1 від 28.03.2000 р. Загальних зборів акціонерів Відкритою акціонерного товариства «Дніпроенерго», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», акціонерами було прийнято рішення про виплату дивідендів в обсязі 110 834 тис. грн. відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» за результатами роботи товариства за 1999 рік.

Згідно з протоколом №1 від 27.03.2001 Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», акціонерами було прийнято рішення про виплату дивідендів в обсязі 27 480 тис. грн. відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» за результатами роботи Товариства за 2000 рік.

Згідно з листом відповідача від 05.02.2016 № б/н сума нарахованих дивідендів позивачу, як акціонеру ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», за результатами роботи Товариства у 1999 році складає 32 459, 25 грн., у 2000 році - 8 043, 00 грн.

Враховуючи, що на звернення позивача до відповідача із вимогою виплатити дивіденди за 1999 р. та 2000 р.р., позивачу дивіденди не виплачені, останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованим і несплаченим дивідендам за 1999-2000 роки у загальній сумі 40 502 грн. 25 коп. було предметом судового позову у цій справі.

Позивач вважає, що його права (у т.ч. корпоративні права) як акціонера ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» щодо отримання дивідендів за результатами роботи товариства за 1999-2000 роки у загальній сумі 40 502,25 грн. є порушеними і підлягають відновленню в судовому порядку.

Оцінивши представлені сторонами докази та надавши їм оцінку, з'ясувавши обставини цієї справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням наступного:

За змістом положень ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України:

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

В силу приписів ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні товариства та приватні товариства. Особливості правового статусу публічних та приватних акціонерних товариств встановлюються законом

Згідно з частиною 3 ст. 158 Цивільного кодексу України акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди: до повної сплати всього статутного капіталу; при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до абз. 1 частини 1 ст. 159 Цивільного кодексу України вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства (пункт 3 частини 2 ст. 159 ЦК України).

Брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) є одним із ключових прав учасника господарського товариства, закріпленим у ст.116 ЦК України. Аналогічне визначено і ст. 88 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди).

Рішення, що прийняті загальними зборами учасників товариства, зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Як свідчать матеріали справи, згідно з протоколом № 1 від 28.03.2000 р. загальних зборів акціонерів Відкритою акціонерного товариства «Дніпроенерго», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», акціонерами було прийнято рішення про виплату дивідендів в обсязі 110 834 тис. грн. відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» за результатами роботи товариства за 1999 рік. Згідно з протоколом №1 від 27.03.2001 загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», акціонерами було прийнято рішення про виплату дивідендів в обсязі 27 480 тис. грн. відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» за результатами роботи Товариства за 2000 рік.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити суму дивідендів за 1999 - 2000 роки.

Згідно з листом відповідача від 05.02.2016 № б/н сума нарахованих дивідендів позивачу, як акціонеру ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», за результатами роботи Товариства у 1999 році складає 32 459, 25 грн., у 2000 році - 8 043, 00 грн.

Так, листом від 05.02.2016 р., генеральний директор ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» повідомив про суму дивідендів нарахованих акціонеру товариства ОСОБА_1 та надав витяги з протоколів загальних зборів. Щодо запиту позивача від 15.02.2016 р. про надання завіреної копії «Положення про порядок нарахування дивідендів в ПАТ «Дніпроенерго», Генеральний директор ПАТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» повідомив позивача про те, що оригінал цього положення було втрачено и не має можливості відновити вказане положення.

Вимогою від 16.03.2016 р., яка отримана відповідачем того ж дня, позивач просив протягом місяця з дня отримання цієї вимоги погасити заборгованість по нарахованим та несплаченим дивідендам за 1999 -2000 роки у загальній сумі 40 502 грн. 25 коп.

Заявою від 22.04.2013 р., отриманою відповідачем того ж дня, позивач звернувся до відповідача із проханням виплатити нараховані дивіденди.

Відповідно до листа від 13.05.2013 №35/1325 відповідачем позивачу було запропоновано направити на адресу емітента заяву, до якої прикласти копію паспорту та ідентифікаційного коду, з відміткою про реєстрацію місця мого проживання станом на 20.04.2000 та 20.04.2001. Також, позивачу було запропоновано повідомити спосіб виплати дивідендів та зазначити необхідні реквізити для проведення оплати.

Вказаний лист було отримано позивачем із запізненням. 09.08.2013 р. позивачем надано відповідачеві необхідні документи, зазначені останнім у листі від 13.05.2013 р.

Однак, відповідачем позивачеві виплата дивідендів здійснена не була.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Позивачем, в даному випадку, доведено правомірність заявленних позовних вимог щодо порушення його законних прав та інтересів невиплатою відповідачем йому дивідендів.

В силу приписів частини 2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В даному випадку, відповідачем порушене ключове право позивача, як учасника, акціонера товариства на одержання дивідендів.

Господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (п. 35 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості дивідендів за результатами роботи товариства за 1999-2000 роки в сумі 40 502 грн. 25 коп.

При цьому суд враховує, що рішення загальних зборів від 28.03.2000 р. та 27.03.2001 р. щодо виплати дивідендів носять обов'язковий характер. У рішенні не зазначено строків виплати вказаних в них дивідендів. Рішення про невиплату цих дивідендів не приймались.

Статутом товариства, в редакції, чинній на момент прийняття цих рішень, було встановлено, що акціонери - власники простих акцій мають право брати участь у розподілі прибутку та отримувати дивіденди. За рішенням загальних зборів акціонерів дивіденди на прості акції можуть сплачуватися раз на рік шляхом перерахування коштів на рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів. Порядок нарахування та виплати дивідендів на прості акції визначаються відповідним положенням.

Суд неодноразово витребував у відповідача відповідне положення, на що відповідач вказував про втрату оригіналу положення та неможливість його відновлення. Однак, до останньому судовому засіданні, відповідачем було надано відзив із копією Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів ВАТ «Дніпроенерго», затвердженого 03.08.1998 р., заключні положення якого містять посилання на виплату дивідендів за підсумками роботи у 1997 році. Оригіналу вказаного положення надано не було як і доказів чинності цього положення на момент прийняття рішень про виплату дивідендів за підсумками роботи товариства за 1999 та 2000 роки.

Право акціонерів на отримання частини прибутку товариства (дивідендів) кореспондується з обов'язком акціонерного товариства виплачувати його акціонерам відповідно до строків та порядку, визначених статутом юридичної особи, і такі виплати, в будь-якому випадку, повинні відбуватися один раз на рік за підсумками календарного року та відповідно до рішення загальних зборів акціонерів про розподіл прибутку. Оскільки законодавцем передбачено обмеження права на отримання дивідендів в окремо визначених випадках за приписами частини 3 статті 158 Цивільного кодексу України, то будь-які інші обмеження прав на отримання дивідендів виходять за межі правового регулювання.

Таким чином, не виплата дивідендів на підставі рішення загальних зборів акціонерів, згідно чинного законодавства, після звернення позивача із вимогою виплатити йому ці дивіденди, є порушенням прав акціонера щодо отримання частини прибутку (дивідендів), які підлягають захисту у спосіб обраний позивачем.

Щодо посилань відповідача на порушення строків позовної заяви, то слід зазначити наступне:

Відповідно до п.1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Згідно ст.. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка порушила його право. Відповідно до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншою обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вже зазначалось, рішеннями загальних зборів товариства строки виплати дивідендів не встановлювались. Згідно вищенаведеного листування позивача із відповідачем, останнім про не сплату, неможливість сплати дивідендів, ненастання строків виплати дивідендів, не повідомлялось, а навпаки, надавалась інформація про суми дивідендів, копії запитуваних документів та повідомлялось про те, які документи та інформацію повинен надати позивач для виплати дивідендів.

Враховуючи, вищенаведене, беручи до уваги листування сторін та звернення позивача із вимогою до відповідача про погашення заборгованості по нарахованим та несплаченим дивідендам, суд вважає, що, в даному випадку, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Посилання відповідача на те, що жодна з відповідей відповідача позивачу не свідчить про визнання боргу та є суто формальними відповідями є безпідставними.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за позовом покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 00130872) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по нарахованим та несплаченим дивідендам за 1999-2000 роки у загальній сумі 40 502 (сорок тисяч п'ятсот дві) грн. 25 коп. та 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 17.01.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян