Рішення № 64196442, 19.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2017 Справа № 904/11654/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Український графіт", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш", м. Дніпро

про зобов'язання здійснити поставку та стягнення 181851,30 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 25/16 від 01.01.2017;

від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність № 481/7 від 10.10.2016.

СУТЬ СПОРУ:

13.12.2016 до господарського суду Дніпропетровської області звернулося Публічне акціонерне товариство "Український графіт" (позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш" (відповідач), у якій заявило вимоги про зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача поставку товару - венця креслення №419.1.5 ОСБ; Сталь 55Л; ГОСТ 977-75 та стягнення з відповідача 181 851,30 грн неустойки за порушення строків поставки товару, нарахованої з посиланням не неналежне виконання відповідачем умов договору № 804/65611/05, укладеного між сторонами 25.05.2016.

Представник відповідача відзив на позов не надав, але заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через проведення між сторонами перемовин щодо укладання мирової угоди.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи через затягування судового процесу та вважає за можливе здійснити її розгляд за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2016 між ПАТ "Укрграфіт" (далі - позивач, покупець) та ТОВ "Союзенергомаш" (далі - відповідач, продавець) було укладено договір № 804/65611/05 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціни, кількість і строки поставки якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Специфікацією №1 до договору передбачено поставку товару - "ОСОБА_3 чертеж № 419.1.5 ОСБ; Сталі 55Л; ГОСТ 977-75" в кількості 1 шт., вартістю 286 380,00 грн., в т.ч. ПДВ 47 730,00 грн. Строк поставки - 60 днів з моменту передплати 50 %.

Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється продавцем на умовах ББР (склад ПАТ "Укрграфіт" м. Запоріжжя).

Розрахунок за товар, що поставляється проводиться шляхом 50% передоплати. Кінцевий розрахунок за товар, що поставляється Покупець здійснює протягом 10 календарних днів з моменту поставки, але не раніше надання повного пакету документів згідно п. 5.12 договору (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору позивач 03.06.2016 перерахував на розрахунковий рахунок відпоовідача попередню оплату в розмірі 50% від вартості товару у сумі 143190,00 грн згідно рахунку-фактури № 198-Д від 30.05.2016, що підтверджується платіжним доручення № 38054 від 03.06.2016.

Так, відповідач мав здійснити поставку товару в строк до 02.08.2016, але в порушення взятих на себе договірних зобов'язань товар не поставив.

В результаті чого позивач 09.08.2016 направив на адресу відповідача лист (вих. № 05/3848) з вимогою в найкоротші строки здійснити поставку товару.

15.08.2016 позивач отримав відповідь (лист за вих. № К44-08/16) з проханням перенести строки поставки у зв'язку із поломкою обладнання.

Листом від 19.09.2016 за вих. № К51-09/16(п) відповідач повідомив позивача, що обладнання досі знаходиться на ремонті та ще раз просив перенести строки поставки товару до 17.10.2016, хоча перенесення строків поставки товару не було узгоджено між сторонами.

27.09.2016 позивач направив відповідачу листа (вих. № 05/4982) з вимогою здійснити поставку товару, оскільки останній необхідний позивачу для забезпечення виробничого процесу.

Не отримавши товару позивач 19.10.2016 звернувся до відповідача з претензію (вих. № 16/5460), в якій вимагав здійснити поставку в найкоротші строки та протягом п'яти днів з моменту отримання претензії сплатити неустойку за порушення зобов'язання з поставки товару. Претензія була отримана відповідачем 28.10.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та інформацією з сайту відстеження поштових відправлень Укрпошти, але залишена останнім без відповіді та задоволення.

Тривале невиконання відповідачем свого обов'язку за договором і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу не підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений договором строк не здійснив поставку товару, тобто в даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язань за вказаним договором відповідачем.

З огляду на обставини справи та норми чинного законодавства суд вважає повністю обгрунтованою позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача поставку товару - венця креслення №419.1.5 ОСБ; Сталь 55Л; ГОСТ 977-75.

Крім того, згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору у разі порушення строків настачання або за недопостачання товару продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,5% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочи.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд, перевіривши розрахунок пені здійснений відповідачем на суму непоставленого товару за період з 03.08.2016 по 07.12.2016, що складає 181851,30 грн, дійшов висновку про її обгрунтованість та вірність. З огляду на що пеня у сумі 181851,30 грн підлягає задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обовязку щодо поставки товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з підстав про якій йдеться вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 4105,77 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж слід зауважити, що звертаючись до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у загальній сумі 4105,80 грн (платіжне доручення № 90969 від 07.12.2016 на суму 1378,00 грн та платіжне доручення № 90970 від 07.12.2016 на суму 2727,80 грн), тоді як за вимогами майнового та немайнового характеру судовий збір складає у загальній сумі 4105,77 грн.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на що зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,03 грн підлягає поверненню заявнику за умови подання ним клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш" (м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 8, ідентифікаційний код 38141333) здійснити на користь Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20, ідентифікаційний код 00196204) поставку товару - венця креслення № 419.1.5 ОСБ; Сталь 55Л; ГОСТ 977-75.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзенергомаш" (м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 8, ідентифікаційний код 38141333) на користь Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20, ідентифікаційний код 00196204) пеню у сумі 181851,30 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 4105,77 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2017.

Суддя ОСОБА_3