Рішення № 64196388, 18.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.17 Справа № 904/10492/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет", м. Дніпро

про стягнення 181 190,00 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гаркуша К.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 27.10.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.12.2016; ОСОБА_3, довіреність б/н від 05.12.2016

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (надалі-Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" про стягнення 181 190,00 грн. штрафу за невірно вказану у накладній масу вантажу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 13.12.2016 оголошувалась перерва до 10.01.2017, 10.01.2017 розгляд справи був відкладений на 17.01.2017, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем як вантажовідправником свого обов'язку з оформлення перевізних документів, а саме: в результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні №66934761 фактична вага вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній №37255908, в якій маса нетто вантажу зазначена 62 000 кг, а за даними контрольного зважування виявилось 54 050 кг, що на 7 950 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що було складено комерційний акт НА №001783/283/784 від 24.06.2016. На підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав копії накладної №37255908 від 20.06.2016, комерційного акту НА № 001783/283/784 від 24.06.2016, акту загальної форми №398/Ваги від 24.06.2016, витягу з технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки №14 (вагонні ваги), виписки із книги обліку контрольних зважувань.

Керуючись ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Позивач просить стягнути з Відповідача 181 190,00 грн. штрафу за невірно вказану у накладній №37255908 масу вантажу.

29.12.2016 Відповідач подав до суду клопотання б/н від 29.12.2016, в якому просив суд витребувати у Позивача технічну документацію у вигляді технічного паспорта на ваги BIB-1C (зав. №109), що розташовані на станції Скнилів Львівської залізниці та за допомогою яких зважувався вантаж Відповідача 20.06.2016, розташований у вагоні №66934761, а також схему їх розташування на станції (адреса: 79000, м. Львів, вул. Листопадового Чину, 22).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 клопотання Відповідача про витребування у Позивача доказів задоволено; зобов`язано Позивача надати суду належним чином засвідчену копію технічного паспорта на ваги BIB-1C (зав. №109), що розташовані на станції Скнилів Львівська залізниця та за допомогою яких зважувався вантаж товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" 20.06.2016, розташований у вагоні №66934761.

Позивач вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 не виконав, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, 13.12.2016 та 17.01.2017 надав письмові заперечення на відзив б/н, б/д. В обґрунтування своєї правової позиції Позивач зазначив, що згідно графи 24 накладної масу вантажу було визначено відправником, тому на станції відправлення контрольне зважування не проводилось, тому відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладній, несе саме Відповідач як вантажовідправник. Вагон № 66934761 зважувався на станції Скнилів Львівської залізниці, але таке зважування не є контрольним, яке б проводилось залізницею на підставі ст. 24 Статуту залізниць України в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу і результати якого заносяться до книги форми ГУ-78. Фактично зважування проводилось за заявкою відправника в порядку надання залізницею додаткових послуг, результати такого зважування заносяться в книгу форми ГУ-36. Також Позивач стверджує, що комерційний акт НА № 001783/283/784 від 24.06.2016 був підписаний трьома працівниками залізниці, тому вважається таким, що складений з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України. За твердженням Позивача, зазначений комерційний акт є підставою для матеріальної відповідальності Відповідача, акт загальної форми був складений ще до складання комерційного акту та є додатковим доказом у справі. Також Позивач зазначив, що штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстав для його зменшення немає. Суд долучає письмові заперечення Позивача на відзив до матеріалів справи.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, надав усні пояснення, 13.12.2016 надав письмові пояснення б/н від 12.12.2016. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ "Елітмет" стверджує, що зважування при відправленні проводилося самою залізницею на залізничній станції, тобто фактично самим Позивачем при зважуванні товару, що підтверджується відповідною випискою з книги зважування на вагонних вагах станції. За твердженням Відповідача, зі змісту комерційного акту вбачається, що зважування відбувалося в статичному режимі без розчеплення вагонів, що є порушенням п. 10 Правил приймання вантажів до перевезення. Відповідач також посилається на відсутність в акті підпису начальника вантажного району (завідувачу вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи), працівника станції, який особисто здійснював перевірку маси вантажу та особи, в присутності якої проводилося перезважування. Крім того, на думку Відповідача, комерційний акт є недопустимим доказом, акт загальної форми - неналежним доказом у справі.

19.12.2016 Відповідач подав клопотання б/н від 19.12.2016, в якому просив у разі задоволення позовних вимог істотно зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.01.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "Елітмет" (надалі-Відповідач, Вантажовідправник) відправило вагон №66934761 з вантажем пакети з легковагових сталевих відходів та лому - зі станції Скнилів Львівської залізниці на станцію призначення Сартана Донецької залізниці, що підтверджується залізничною накладною №37255908.

Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною (графа № 4) є приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (надалі - Вантажоодержувач).

В залізничній накладній №37255908 Відповідач зазначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу, його вантажопідйомність, тару вагону та масу вантажу у вагоні. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагони Відповідачем як вантажовідправником і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 24 накладної. Зокрема, Відповідач зазначив, що маса вантажу - 62 000 кг.

В процесі перевезення вантажу 24.06.2016 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було виявлено різницю в масі вантажу у зазначеному вагоні та здійснено контрольне зважування на вагонних вагах, про що 24.06.2016 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт НА №001783/283/784 від 24.06.2016.

В результаті контрольного зважування вантажу було встановлено, що у вагоні №66934761 фактична маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній №37255908, а саме: у накладній маса нетто вантажу зазначена 62 000 кг, за даними контрольного зважування виявилось 54 050 кг, що на 7 950 кг менше, ніж зазначено у перевізному документі.

Результати контрольного зважування відображено у Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, що ведеться на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.

Позивач, посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, а також на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України, просить суд стягнути з Відповідача як вантажовідправника штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній №37255908 від 20.06.2016 масу вантажу.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме: пункту 2.1. та пункту 24 додатку 3, до цих Правил, графа "Маса вантажу, визначена відправником" заповнюється відправником. Відправник повинен вказати точну масу вантажу.

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з пунктом 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобовязана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Отже, з огляду на вищевикладене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.

В той же час, в порушення наведених нормативних приписів, Відповідачем при заповненні залізничної накладної №37255908 від 20.06.2016 було допущено помилку у масі вантажу в вагоні №66934761, що підтверджується комерційним актом НА № 001783/283/784 від 24.06.2016. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що завантаження вантажу рівномірне нижче бортів на 10 см, вантаж пакетований, маркірований; між пакетами вантажу наявні проміжки, в яких пакети вантажу не можуть поміститися; маркіровка не порушена; торцеві двері та розвантажувальні люка з обох сторін зачинені, люка укручені.

Згідно зі статтею 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.

За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається з накладної №37255908 від 20.06.2016 (графа 34), розмір провізної плати за вагон становить 36 238,00 грн.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що розмір заявленого до стягнення штрафу відповідає вищезазначеним нормам, а також є арифметично вірно розрахованим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 181 190,00 грн. (36 238,00 грн. х 5 = 181 190,00 грн.) штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу є обґрунтованими.

19.12.2016 Відповідач подав клопотання б/н від 19.12.2016, в якому просив у разі задоволення позовних вимог істотно зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування клопотання Відповідач стверджує, що Позивач не тільки не поніс жодних збитків, але й не міг їх понести, оскільки маса товару, який є фактично перевезений менша, а не більша тієї, яка зазначена в накладній. Відповідач просить також врахувати, що інший учасник господарських відносин - отримувач товару ПАТ "МК "Азовсталь" не має жодних претензій до Відповідача. Отже, за твердженням Відповідача, законні права та інтереси осіб, які є учасниками господарських відносин, не були порушені внаслідок дій Відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Відповідно до пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вищевикладене кореспондується з правовою позицією Вищого господарського суду України, відображеною в постановах від 30.11.2016 у справі №927/309/16, від 29.11.2016 у справі №910/2224/16, від 08.11.2016 у справі №927/310/16, від 16.06.2016 у справі №905/2626/15, від 13.06.2016 у справі №905/3638/15. Крім того, Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що приписами законодавства не встановлено заборону суду зменшувати розмір неустойки (штрафу), який підлягає стягненню і на підставі закону, оскільки зменшуючи суму, яка підлягає стягненню, суд не змінює сам розмір неустойки, встановлений Статутом залізниць України.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання, відсутністю негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в накладній, неспіврозмірністю нарахованого штрафу заподіяному правопорушенню в частині оформлення перевізного документу щодо неправильного зазначення маси вантажу, а також положення пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частини 2 статті 233 Господарського кодексу України суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 90% від призначеної до стягнення суми (181 190,00 грн.), що становить 18 119,00 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" (49000, м. Дніпро, вулиця Ворошилова, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 39252154) на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ 40081237) - 18 119,00 грн. - штрафу, 2 717,85 грн. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.01.2017.

Суддя ОСОБА_4