Рішення № 64196288, 16.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2017 Справа № 904/11357/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет", м. Дніпро

про стягнення 3 990,84 грн. за договором купівлі-продажу природного газу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. №14-109 від 18.04.2014р.

Від відповідача: не з'явився .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" пеню у сумі 774,05 грн., 3% річних - 154,82 грн. інфляційні втрати 118,92 грн. та 7% штрафу 2 943,05 грн. за договором купівлі - продажу природного газу № 12/912-ТЕ-4 від 16.10.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №12/912-ТЕ-4 від 16.10.2012 року в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/11357/16 від 08.12.2016р. відповідач отримав 16.12.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4900505092711 (а.с. 31).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі зясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалі про порушення провадження у справі від 08.12.2016р., яка була отримана відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Всупереч цьому, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами та не вжив заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 16.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», яка в подальшому змінила назву на Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Продавець, Позивач) та Державним вищим навчальним закладом "Український державний хіміко-технологічний університет" (далі - Покупець, Відповідач) 16.10.2012р. укладено договір № 12/912-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) також, в подальшому сторонами укладено додаткові угоди до вказаного договору: № 1 від 03.12.2012р., № 2 від 12.02.2013р.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобовязується передати у власність Покупцеві у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди №2 передбачено, що Продавець передає Покупцеві з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 32,114 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб м):

МісяцьОбсягМісяцьОбсягЛипень-Жовтень-Серпень-Листопад13,280Вересень0Грудень18,834ІІІ кв.0IV кв.32,114Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній/відключаючій арматурі Покупця.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/газотранспортного/газовидобувального підприємства три примірники акту приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа повертає Покуцю та газорозподільному/газотранспортному/газовидобувальному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставною для остаточного розрахунку між сторонами (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1 091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно п. 9.3. Договору строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В розділі 11. Договору зазначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

У позовній заяві, Позивач зазначив, що він здійснив поставку природного газу Відповідачу в період з листопада 2012р. по грудень 2012р. на загальну суму 42 043,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 22, 23), які підписані повноважними представниками сторін без зауважень на скріплені печатками підприємств сторін.

Як зазначає Позивач у позовній заяві, Відповідач за поставлений газ розрахувався у повному обсязі, однак не своєчасно, в наслідок чого Позивач нарахував та просить стягнути суму пені у розмірі 774,05 грн., 3% річних 154,82 грн., інфляційні втрати 118,92 грн. та 7% штрафу 2 943,05 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем Відповідачеві нараховано пеню у розмірі 774,05 грн. за період з 14.12.2012р. по 14.02.2016р., 3% річних 154,82 грн. за період з 14.12.2012р. по 14.02.2016р., інфляційні втрати 118,92 грн. за період з грудня 2012р. по січень 2013р. та 7% штрафу 2 943,05 грн.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобовзується сплатит продавцю, крім того заборгованість, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2. Договору).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня за період з 14.12.2012р. по 13.02.2016р., що підлягає до стягнення становить 756,77 грн.

В частині стягнення пені у сумі 17,28 грн. слід відмовити.

Нарахування позивачем 7% штрафу у сумі 2 943,05грн. є правомірним, обґрунтованим та підлягає стягненню.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

3% річних за період з 14.12.2012р. по 13.02.2016р., що підлягають до стягнення становлять 151,35 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 3,47 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з грудня 2012р. по січень 2013р. становлять 118,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, з врахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача пені у сумі 756,77 грн., 3% річних 151,35 грн., інфляційних втрат 118,92 грн. та 7% штрафу 2 943,05 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" (49005, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд 8, код ЄДРПОУ 02070758) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 756,77 грн. (сімсот п'ятдесят шість грн. 77 коп.), 3% річних 151,35 грн. (сто п'ятдесят одна грн. 35 коп.), інфляційних втрат 118,92 грн. (сто вісімнадцять грн. 92 коп.) та 7% штрафу 2 943,05 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок три грн. 05 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 370,84 грн. (одна тисяча триста сімдесят грн. 84 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 19.01.2017р.

Суддя ОСОБА_2