Ухвала суду № 64193357, 18.01.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кс/760/922/17

Справа №760/15443/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., при секретарі судових засідань Горупа В.В., за участю детектива Васильчука В.А., прокурора Жовницької А.В., захисника підозрюваного ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання старшого детектива - заступника керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Васильчука Володимира Анатолійовича, погодженого заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно, -

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Надинівка Козелецького району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, працюючого суддею Дніпровського районного суду м. Києва,

у кримінальному провадженні за №52016000000000073 від 14.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший детектив - заступник керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Васильчук В.А., за погодженням із заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенко В.В., звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Обґрунтовуючи клопотання зазначив, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14.03.2016 року за фактом вимагання та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 у період з літа 2015 року по серпень 2016 року вимагав від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та у подальшому одержав від ОСОБА_8 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 150000,00 доларів США за винесення вироку у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7, звільнивши останню від відбування покарання з іспитовим строком на один рік і шість місяців.

11.08.2016 року ОСОБА_5, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Водночас, вручити ОСОБА_5 зазначене повідомлення про підозру особисто виявилось неможливим у зв'язку з його ухиленням від слідства та суду. Зазначене повідомлення про підозру надіслано поштою за місцем реєстрації ОСОБА_5 та вручено його дружині - ОСОБА_9

ОСОБА_5 на виклики слідчого 11.08.2016 року та 13.08.2016 року не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце виклику.

Проведеними слідчими та розшуковими заходами встановлено, що за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 не перебуває і відсутні будь-які дані про його місце перебування.

16.08.2016 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.

06.09.2016 року постановою Верховної Ради України № 1480-VIII надано згоду на арешт (взяття під варту) судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_5

Того ж дня, постановою Верховної Ради України № 1479-VIII надано згоду на затримання судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_5

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2016 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5, з метою його приводу до Солом'янського районного суду м. Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27.09.2016 року до Національного бюро надійшов лист адвоката Веремійчука К.О., відповідно до якого 26.09.2016 року він отримав у своє розпорядження медичну довідку №71, видану на ім'я ОСОБА_5 та власноручно написану ним заяву, у якій він підтверджує свою обізнаність у повідомленій йому підозрі та зазначає, що перебуває на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією.

12.10.2016 року до Робочого Апарату Укрбюро Інтерполу надіслано запит щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Листом №IP/8538/16/C83/25203/EC5/A1/1 від 14.11.2016 року Національне бюро поінформовано про те, що згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу, станом на 11.11.2016 року громадянин України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до України.

На день подачі клопотання профіль ОСОБА_5 перебуває у розділі «Розшукувані особи» офіційної веб-сторінки Інтерполу.

Під час допиту дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_9 остання відмовилась від давання показань, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Перераховані обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 відомо про здійснення Національним антикорупційним бюро України щодо нього як підозрюваного досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000073 від 14.03.2016 року та про переховування від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність та покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Зазначені факти вказують на ризик подальшого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Аналізуючи наведені вище обґрунтування, враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, детектив зазначив, що в разі обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, останній, залишаючись на волі, завдяки своєму становищу негативно впливатиме на хід досудового розслідування у даному провадженні, безпосередньо впливатиме на учасників кримінального провадження, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи вищенаведене, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому детектив вважає необхідним є застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням викладеного просив клопотання задовольнити.

Детектив і прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав викладених у ньому.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на те, що в поданому клопотанні про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не доведено, що застосування жодного з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. В зв'язку із зазначеним захисник підозрюваного просив слідчого суддю відмовити задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши детектива, прокурора, захисника підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, прихожу до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

В ході розгляду клопотання встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000073 від 14.03.2016 року за фактом вимагання та одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5., тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 14 жовтня 2002 року №926/2002 ОСОБА_5 призначено на посаду судді місцевого Дніпровського районного суду м. Києва строком на п'ять років.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 260-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_5 обрано безстроково на посаду судді місцевого Дніпровського районного суду м. Києва.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 124 Конституції України суддя ОСОБА_5 як суддя, є посадовою особою судової влади та наділений повноваженнями здійснювати правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Статтями 6, 68 Конституції України, ст. 9 КПК України, ст.ст. 2, 6, 23, 47, 48, 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ОСОБА_5, як суддя місцевого суду, повинен здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Кримінального процесуального кодексу України, вимог інших актів законодавства, здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Також він зобов'язаний здійснювати судочинство у порядку, встановленому процесуальним законом, а правосуддя - на основі Конституції України і законів України, керуватися при цьому принципом верховенства права, неухильно дотримуватися правил суддівської етики, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, виконувати вимоги та обмеження, установлені законодавством у сфері запобігання корупції.

Пунктом «ґ» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб'єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави професійні судді, яким забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Таким чином, ОСОБА_5 постійно здійснює функції представника влади, отже, є службовою особою згідно з вимогами п. 1 Примітки до ст. 364 КК України та відповідно до положень п. 2 Примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно зі ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013 року, ОСОБА_5 повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду і має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Водночас він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

Незважаючи на викладені вище вимоги законодавства, ОСОБА_5, обіймаючи посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва, здійснюючи функції представника судової влади, будучи відповідно до зазначених положень законодавства та ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаним діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вчинив умисні дії щодо одержання неправомірної вигоди для себе з використанням наданої йому влади.

Досудовим розслідуванням встановлено, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 протягом березня-серпня 2016 року вимагав та отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 150000 доларів США за ухвалення рішення у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у одержанні для себе неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2015-2016 роках суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 неодноразово висувалась вимога про надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США, та, у подальшому, 150 000 доларів США, за винесення відповідного судового рішення у справі за обвинуваченням ОСОБА_7, яку ОСОБА_5 отримав 09.08.2016 року. В цей день о 17 год. на виконання раніше досягнутих із ОСОБА_8 домовленостей, ОСОБА_5 зустрівся з останнім на території навпроти входу до Палацу підводного спорту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 2/3. Під час зустрічі, прямуючи у напрямку автомобіля ОСОБА_5 TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, реєстраційний номер НОМЕР_1, розташованого по вул. Гната Хоткевича у м. Києві, на території гаражного кооператива за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 поліетиленовий пакет із грошовими коштами у сумі 150 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 09.08.2016 становить 3 722 945,85 грн.

У подальшому, ОСОБА_5 здійснив ряд дій, спрямованих на приховання предмету неправомірної вигоди, а саме поїхав в бік озера Малинівка до Садового товариства «Приозерне», на березі якого здійснив розподіл отриманих грошових коштів.

Отриману неправомірну вигоду в розмірі 150 000 доларів США ОСОБА_5, перебуваючи в автомобілі TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, реєстраційний номер НОМЕР_1 розподілив на 2 частини: 80 000 (вісімдесят) тисяч доларів США помістив до дволітрової скляної банки та приховав на земельній ділянці, між проїжджою частиною та забором, яким обмежено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, а 70 000 (сімдесят) тисяч доларів США залишив у вказаному автомобілі, в скляній банці ємкістю 1,85 літра.

В той же день, близько 18.30 після виходу з нарадчої кімнати, суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5, на виконання вищезазначених домовленостей, проголосив вирок у кримінальному провадженні за номером судової справи №755/6436/15-к за обвинуваченням ОСОБА_7, визнавши останню винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 307 КК України, та призначивши їй остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна, та, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнивши її від відбування покарання з іспитовим строком на один рік і шість місяців.

11.08.2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Надинівка Козелецького району Чернігівської області, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, громадянину України, працюючому суддею Дніпровського районного суду м. Києва, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Матеріалами кримінального провадження встановлено факт вимагання та отримання суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5. неправомірної вигоди. Результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_5, у сукупності з показаннями свідків та іншими доказами вказують на спрямованість його умислу на неправомірне заволодіння грошовими коштами в особливо великому розмірі, та об'єктивно зв'язують підозрюваного і вчинений ним злочин.

Обмеження конституційних прав і свобод людини є виправданим лише у тому випадку, якщо з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особистості та презумпцією невинуватості.

Отже, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, та задля унеможливлення об'єктивних ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, на даний час потрібно обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, злочин, який інкримінується ОСОБА_5, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким та передбачає можливість призначення покарання у вигляді від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При цьому, особливості призначення покарання за корупційні злочини, відповідно до ст. ст. 69, 75 КК України, виключають можливість призначення більш м'якого покарання, ніж визначеного санкцією статті, а також призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Невідворотність покарання за корупційні злочини вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Вищенаведені обставини вказують на наявність інших обставин, якими обґрунтовуються ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Отже, тяжкість злочину у такому разі є підсилюючим фактором.

Викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідним є обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 на виклики слідчого 11.08.2016 року та 13.08.2016 року не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце виклику.

Проведеними слідчими та розшуковими заходами встановлено, що за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_5 не перебуває і відсутні будь-які дані про його місце перебування.

16.08.2016 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.

06.09.2016 року постановою Верховної Ради України № 1480-VIII надано згоду на арешт (взяття під варту) судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_5

Того ж дня постановою Верховної Ради України № 1479-VIII надано згоду на затримання судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_5

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2016 надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою його приводу до Солом'янського районного суду м. Києва для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

12.10.2016 року до Робочого Апарату Укрбюро Інтерполу надіслано запит щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_5 у міжнародний розшук. Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України розгляд клопотання проведений за відсутності підозрюваного ОСОБА_5, у зв'язку з його оголошенням у міжнародний розшук

Листом №IP/8538/16/C83/25203/EC5/A1/1 від 14.11.2016 Національне бюро поінформовано про те, що згідно з обліками Генерального секретаріату Інтерполу, станом на 11.11.2016 громадянин України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до України.

Отже, профіль ОСОБА_5 перебуває у розділі «Розшукувані особи» офіційної веб-сторінки Інтерполу.

Перераховані обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 відомо про здійснення Національним антикорупційним бюро України щодо нього як підозрюваного досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000073 від 14.03.2016 року та про переховування ним від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність та покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Зазначені факти вказують на ризик подальшого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Аналізуючи наведені вище обґрунтування, враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, можна прийти до висновку, що в разі обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, останній, залишаючись на волі, завдяки своєму становищу негативно впливатиме на хід досудового розслідування у даному провадженні, безпосередньо впливатиме на учасників кримінального провадження, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи вищенаведене, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому необхідним є застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до частини третьої статті 126 Конституції України ((Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30, ст. 141) суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

06.09.2016 року постановою Верховної Ради України № 1480-VIII надано згоду на арешт (взяття під варту) судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

З положень ст. 183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу, зокрема він не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів клопотання необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема заявою ОСОБА_6 від 14.03.2016 про вимагання від неї та її матері - ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 100 000 доларів США суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5.; протоколами допитів свідка ОСОБА_6 від 14.03.2016, 25.03.2016 та 21.03.2016, в яких містяться показання останньої щодо фактів вимагання ОСОБА_5 неправомірної вигоди; протоколами допитів свідка ОСОБА_8 від 14.03.2016, 18.04.2016, 21.04.2016, 17.05.2016, 31.05.2016, 15.07.2016, 25.07.2016, 10.08.2016, у яких зафіксовано показання останнього щодо фактів вимагання ОСОБА_5 неправомірної вигоди; протоколами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтроль особи від 15.04.2016, 29.06.2016, 19.07.2016, 29.07.2016, 22.09.2016згідно з якими ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_6 та ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 100 000, 150 000 доларів США, та у подальшому отримав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 150000 доларів США; протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.04.2016, у якому зафіксований факт обговорення ОСОБА_5 злочинних намірів та планів каналами телефонного зв'язку; протоколами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою від 19.07.2016 та від 22.09.2016 у яких задокументовані факти зустрічей між ОСОБА_5 та ОСОБА_8; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 08.08.2016, згідно з яким грошові кошти в сумі 150 000 доларів США після їх огляду та ідентифікації передано ОСОБА_8 для подальшого використання їх під час проведення заходів з перевірки фактичних даних про вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_5; протоколом огляду ділянки місцевості у АДРЕСА_3 від 09.08.2016, у якому зафіксовано факт виявлення скляної банки із грошовими коштами у сумі 80 000 доларів США, серії та номера купюр яких співпадають з тими, які вручені 08.08.2016 ОСОБА_8; протоколом обшуку автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_5, від 09.08.2016, в ході якого у скляній банці виявлені грошові кошти в сумі 70 000 доларів США, серії та номера купюр яких співпадають з тими, які вручені 08.08.2016 ОСОБА_8; протоколом обшуку службового кабінету судді ОСОБА_5, розташованого в адміністративній будівлі Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Сергієнка, 3, під час якого виявлено та вилучено чорнові записи у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7, та вказану кримінальну справу, із вироком суду за підписом ОСОБА_5; іншими матеріалами кримінального провадження.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Отже, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Таким чином, обставини визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у зв'язку з чим клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме наявність повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, не приймає до уваги. Крім того, доводи захисника не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв'язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі її провадження.

На той факт, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду вказує те, що на даний час ОСОБА_5 перебуває у міжнародному обшуку, на виклики детектива не з'являється, а санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна, тобто усвідомлюючи невідворотність покарання, яке пов'язане із позбавленням волі максимальним строком до 10 років за вчинення вказаного кримінального правопорушення, підозрюваний може переховуватися значний термін від правоохоронних органів та суду.

На той факт, що підозрюваний може впливати на свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин, вказує те, що ОСОБА_5 тривалий час знайомий з ОСОБА_8 та ОСОБА_6, має з ними спільних знайомих. ОСОБА_5 сприймає спільних знайомих як можливість впливу на людей, що неодноразово вказувались ним на зустрічах з ОСОБА_8

Крім того, ОСОБА_5 використовуючи свої набуті зв'язки серед службових осіб правоохоронних органів, органів державної влади, на які сам неодноразово вказував, має можливість та може впливати на свідків, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_6, та ОСОБА_7

Свідки кримінального правопорушення є жителями м. Києва, де ОСОБА_5 обіймає посаду судді районного суду та може за допомогою власного службового становища та особистих зв'язків здійснювати вплив на цих свідків.

Саме службове становище ОСОБА_5, як судді Дніпровського районного суду м. Києва дає йому доступ до матеріалів судових справ, які він може підробити, знищити або спотворити, з метою дискредитації свідків у кримінальному провадженні.

Тому, перебування підозрюваного ОСОБА_5 у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва є небажаним та таким, що може призвести до негативних наслідків для досудового розслідування.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, зважаючи на те, що перебуваючи на волі підозрюваний може здійснювати тиск на свідків по кримінальному провадженню, переховуватись від органів досудового розслідування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Що стосується альтернативного запобіжного заходу, то слід зазначити наступне.

Як встановлено досудовим розслідуванням та вбачається з підозри пред'явленої ОСОБА_5, 09.08.2016 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 поліетиленовий пакет із грошовими коштами в сумі 150000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 09.08.2016 року становить 3722945,85 грн., як неправомірну вигоду за винесення відповідного судового рішення у справі за обвинуваченням ОСОБА_7

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підозрюваного, а також на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, вбачається недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також те, що досудовим слідством визначено розмір неправомірної виогди, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави підозрюваним в сумі 3722945,85 грн. у національній грошовій одиниці.

Що стосується суми 4134000,00 грн., яку просив детектив визначити в якості застави ОСОБА_5, то слід зазначити, що вона є необґрунтованою, оскільки незрозуміло з чого детектив виходив зазначивши саме такий розмір застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 195 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Надинівка Козелецького району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розмір застави визначити в сумі 3722945,85 грн. (три мільйони сімсот двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень вісімдесят п'ять копійок), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: Банк УДК м. Києва, МФО 820019, депозитний рахунок 37319001004186, отримувач Солом'янський районний суд міста Києва, Код ЄДРПОУ 02896762.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним, на першу вимогу;

- не відлучатися із м. Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування із свідками ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також із службовими особами Дніпровського районного суду м. Києва;

- не відвідувати місце роботи, тобто Дніпровський районний суд м. Києва;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенка В.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Оксюта Т.Г.