Рішення № 64192272, 12.01.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2480/17

Справа №754/15642/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2017 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Страхова компанія "Альфа-Гарант", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Деснянського районного суду міста Києва з зазначеною позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненої заяви, просять: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 5034,26 грн. матеріальної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.; стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 3000,00 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надавши письмові пояснення та докази на підтвердження своїх вимог, зазначивши, що ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" щодо виплати страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування. Страховиком було прийнято рішення виплатити страхове відшкодування ОСОБА_1 в сумі 11319,87 грн., яке було виплачено 01.07.2015 року. Так, як вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 16354,13 грн. та приймаючи до уваги часткове відшкодування шкоди Страховиком, то ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України для повного відшкодування шкоди зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто 5034,26 грн. (16354,13 грн. - 11319,87 грн.), додатково зазначивши, що внаслідок цього моральної шкоди було завдано також і дружині позивача - ОСОБА_2, оскільки автомобілем користується вона, та вона на момент ДТП перебувала на останньому місяці вагітності, після народження дитини довелось користуватись таксі, що порушило нормальні життєві зв'язки, та спричинило хвилювання та психотравмуючий стрес, оцінивши розмір моральної шкоди у сумі 3000,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав у розмірі стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2313,78 грн. та заперечував проти задоволення позовних вимог в іншій частині, зазначивши, що розмір матеріальної шкоди є надмірним, оскільки позивачем зазначені витрати, які не стосуються завданої шкоди при дорожньо-транспортній пригоді, зокрема фарбування прилеглих елементів, мийка автомобіля тощо, оскільки внаслідок ДТП було пошкоджено лише праві передні двері, надавши відповідні письмові пояснення.

У судовому засіданні представник третьої особи Страхової компанії "Альфа-Гарант" поклався на розсуд суду, зазначивши, що всі виплати страховою компанією було виплачено.

У судове засідання представник третьої особи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" не з'явився, про день місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову частково не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову в цій частині.

Суд, дослідивши письмові пояснення та заперечення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.06.2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу автомобіля "Мазда", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу автомобіля "ВАЗ", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

Транспортний засіб автомобіль "Мазда", номерний знак НОМЕР_1, був застрахований в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія "Арсенал-страхування" згідно Договору добровільного страхування наземного транспортну № 35/15-Т/Ц1 від 16 лютого 2015 року (а.с. 58-66).

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 07 липня 2015 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення п.п. 2.3б, 10.1, 10.9, 15.13 Правил дорожнього руху, що спричинило вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду та пошкодження даних транспортних засобів (а.с. 14).

Відповідно положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно Акту виконаних робіт №ІРВ0002142 від 10.09.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон" замовнику ОСОБА_1, автомобіль "Мазда 3" 1,6, номерний знак НОМЕР_1, платник ПрАТ СК "Арсенал Страхування", рахунок ІВР0002554 від 23.06.2015 року, на підставі Заявки на ремонт №ІВР0002554 від 23.06.2015 року були виконані роботи у розмірі 3762,95 грн. та використані матеріали виконавця у розмірі 9865,49 грн., всього на суму 16354,13 грн. (а.с. 11).

Відповідно до Заяви на договірне списання від 09.09.2015 року ОСОБА_1 здійснив доплату за ремонт автомобіля НОМЕР_1, рахунок №ІВР0002554 від 23.06.2015 року, у розмірі 5034,26 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру (а.с. 12).

ПрАТ СК "Арсенал Страхування" було відшкодовано ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 11319,87 грн. згідно страхового акту №35/15-Т/Ц1-1-1 від 26.06.2015р., рахунок № №ІВР0002554 від 23.06.2015 року, що підтверджується копією платіжного доручення №25183 від 01.07.2015 року (а.с. 70).

Відповідно до копії листа ПрАТ СК "Арсенал Страхування" вих.№240316-99611/к/у від 24.03.2016 року по випадку щодо пошкодження автомобіля «Mazda 3», 2007 р.в., р/н НОМЕР_1, застрахованого ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 35/15-Т/Ц1 від 16.02.2015 p., страхувальник ОСОБА_1, внаслідок події, яка мала місце 14.06.2015 p., 16:00, м. Київ, вул. Ніколаєва, 9, було здійснено наступну виплату:

- 01 липня 2015 року в сумі 11319,87 грн. (Одинадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 87 коп.) - на р/р 26000010505 в ПАТ «Банк Січ» м. Київ, МФО 380816, ЄДРПОУ 21606540, одержувач: ТОВ «Інтерциклон» - страхове відшкодування ОСОБА_1, згідно зі страховим актом №35/15-Т/Ц1-1-1 від 26.06.15р.

Згідно п. 27.10 Розділу 27 Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п.п. 17.1, 17.2 Договору).

Згідно рахунку № ІВР0003335 від 23.06.2015 p. ТОВ «Інтерциклон» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mazda 3», р/н НОМЕР_1, склала 16354,13 грн. (Шістнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 13 коп.).

Відповідно до п. 17.3 Розділу 17 Договору при здійсненні розрахунку страхового відшкодування враховувався коефіцієнт експлуатаційного зносу (0,53). Розрахунок коефіцієнту фізичного зносу додається.

Розмір франшизи по даному випадку згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту № 35/15-Т/Ц1 від 16.02.2015 р. склав 0,00 грн. (Нуль грн. 00 коп.).

Таким чином, сума страхового відшкодування з врахуванням експлуатаційного зносу склала -11319,87 грн. (Одинадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 87 коп.).

Проте суд звертає увагу, що копія розрахунку страхового відшкодування від 26 червня 2015 року не засвідчена належним чином, зокрема не містить печатки ПрАТ СК "Арсенал Страхування".

При цьому суд роз'яснив, що згідно ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до умов п. 27 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 35/15-Т/Ц1 від 16.02.2015 р. визначений порядок та умови виплати страхового відшкодування, проте на підтвердження дійсної вартості матеріального збитку (реальних збитків) до матеріалів справи не було надано копій Страхового акту, Кошторису вартості відновлення ТЗ та Кошторису збитків тощо.

Так, належних та допустимих доказів на підтвердження розміру позовних вимог в частині матеріальної шкоди, у розумінні змісту ст.ст. 57-64 ЦПК України позивачем надано не було.

ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 з претензією про врегулювання спору по відшкодуванню матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що підтверджується відправленням рекомендованого листа, яка була відповідачем залишена без розгляду (а.с. 15).

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Таких по суті висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 16.12.2015р. № 6-760цс15, постанові від 04.06.2014р. 6-49цс14.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові пленуму № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи,. підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Правовий висновок Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування від 25.12.2013 передбачає, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

За положеннями ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв, ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених ЦК України.

В зв'язку із цим, беручи до уваги часткове визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду у розмірі 2313,78 грн.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" вказав, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд з'ясував, що факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, розмір заподіяної моральної шкоди та з чого позивач при цьому виходить, не підтверджується будь-якими доказами, наявними в матеріалах справи.

Заподіяння моральної шкоди позивачу відповідачем, наявність причинного зв'язку між спричиненням шкоди і душевними стражданнями позивача не підтвердилось в ході розгляду справи і факт заподіяння моральної шкоди залишився недоведеним відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України в судовому порядку позивачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, з боку позивача суду не надано всіх належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог завданої йому матеріальної шкоди у розмірі 5034,26 грн. та моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн., не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви частково у частині і розмірі позовних вимог, визнаних відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Судом встановлено, що 20 серпня 2015 року між адвокатом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено Договора про надання правової допомоги №20/08/15-1 та №20/08/15-2, відповідно до п. 1.1. яких адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу з будь-яких правових питань, що виникають у клієнта (а.с. 37-43).

Відповідно копії квитанції до Договору про надання правової допомоги №20/08/15-1 від 20 серпня 2015 року позивач оплатив правову допомогу адвоката за надання правової допомоги у розмірі 3500,00 грн. (а.с. 42).

Оскільки на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, надані відповідні письмові докази, що свідчать про їх оплату, оформлені у встановленому законом порядку, грошові кошти фактично сплачені позивачем, витрати на правову допомогу підтверджені документально, доведена їх співмірність з ціною позову, суд приходить до обґрунтованого висновку, що понесені та документально підтверджені судові витрати присуджуються з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212 - 215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст. ст. 3, 22, 23, 993, 1166, 1187,1188, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування",

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду у розмірі 2313,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 487,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1007,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Петріщева І.В.