Ухвала суду № 64191536, 17.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/1103/15-ц Провадження № 22-ц/795/134/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Шаповал З. О. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:ОНИЩЕНКО О.І., ХАРЕЧКО Л.К.,при секретарі:Шевченко М.О. за участю:ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2016 року у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Рішенням Щорського районного суду від 25 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя задоволені частково.

Визнано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Визнано будівельні матеріали та обладнання яке використано в процесі будівництва не узаконеної прибудови до будинку в АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Зменшено частку ОСОБА_7 у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 33/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 67/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 33/100 частин земельної ділянки, що відповідає 333 м2 та знаходиться за адресою в м Сновську (Щорсі), Чернігівської об

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 67/100 частин земельної ділянки, що відповідає 667 м2 та знаходиться за адресою в АДРЕСА_1.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2016 року змінити, задовольнивши позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_7 судові витрати.

В апеляційній скарзі заявник частково не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував показання свідків, пославшись на те, що вони не підтверджені належними доказами. Судом не було взято до уваги те, що відповідач сам визнав той факт, що спірний будинок суттєво збільшився у своїх якісних та вартісних показниках. ОСОБА_4 зазначає, що такі обставини, як висновки експертиз проведених у справі, якими встановлено істотне збільшення вартості та якості майна, наявності заборгованості по аліментах, факт проживання дитини з нею, утримання нею більше трьох років домоволодіння давали суду першої інстанції підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Визнаючи майно спільною сумісною власністю подружжя та частково задовольняючи позовні вимоги шляхом визнання за позивачкою право власності на 33/100 частин житлового будинку та земельної ділянки, а за відповідачем ОСОБА_7 право власності на 67/100 частин житлового будинку та земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що перебуваючи у шлюбі, сторони спільною працею та спільними коштами значно збільшили вартість житлового будинку, власником якого є відповідач за договором дарування.

Відповідач ОСОБА_7 має заборгованість по аліментах, позивачка ОСОБА_4 самостійно більше трьох років утримує домоволодіння.

З даним висновком погоджується апеляційний суд.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 21.09.2000 по 15.05.2013 року (том І - а.с.9).

Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В період шлюбу відповідачу на підставі договору дарування від 9 липня 2008 року посвідченого Щорською державною нотаріальною конторою 9 липня 2008 року за реєстром № 2043 подаровано будинок по АДРЕСА_1 у м. Сновську Сновського району Чернігівської області.

З інформаційної довідки КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської області від 23.10.2015 року №190 року вбачається, що власником об'єкта нерухомості в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.07.2008 року є ОСОБА_7 (том І - а.с.18).

В період перебування у шлюбі, сторонами було збудовано прибудову до будинку без відповідних дозволів, яка є самочинною, на яку витрачено будівельних матеріалів та обладнання на суму 26606 грн., яку судом правильно визнано спільним сумісним майном подружжя.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 13-16 С від 1 серпня 2016 року дійсна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 Чернігівської області складає 260 113 грн.(т.2 а.с.14).

Згідно цього ж висновку експерта ринкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у м. Сновську Сновського району Чернігівської області без урахування ремонтних робіт згідно технічного паспорта від 23.04.2008 року складає 126 070 грн. (том ІІ - а.с.18). Тобто, вартість поліпшення сторонами будинку у період шлюбу становить 134043 грн., що у відсотках складає 52 % т.2 (том ІІ - а.с.88).

Оцінивши належним чином письмові докази, пояснення свідків, суд першої інстанції дійшов до законного і обґрунтованого висновку про те, що частка кожного у покращенні домоволодіння становить 67021 грн. 50 коп. (134043 грн. :2), до вартості його частки у спільно нажитому майні додається сума вартості будинку до його поліпшення - 190091 грн. 51 коп.(126070 +64021, 50), що у частковому відношенні складає 74/100 та 26/100.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядженням майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ч.3 ст. 70 СК частка одного з подружжя у об'єкті права спільної сумісної власності може бути збільшена, якщо з нею (ним) проживають неповнолітні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Таким чином, суд першої інстанції, врахувавши норми та вимоги Сімейного кодексу України прийшов до правильного висновку про відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності у спірному будинку та збільшив частку позивачки в праві спільної сумісної власності до 33/100 ідеальних частин на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, а частку відповідача зменшив до 67/100 ідеальних частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами: по провулку Ю.Костюченко, №14 у м. Сновську Сновського району Чернігівської області. При цьому позивачка не надала достатніх доказів для визнання за позивачем та відповідачем права власності на домоволодіння саме по 1/2 частині. Належним і допустимим доказом у цьому випадку є договір дарування будинку на ім"я відповідача, а не розписка про надання в позику грошей на ремонт будинку та пояснення свідків щодо участі позивачки у облаштуванні будинку та внесення нею особистих коштів для проведення ремонту.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не були взяті до уваги покази свідків, спростовуються наступним.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб ,які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України надані суду докази мають бути належними та допустимими. Судом першої інстанції були взяті до уваги всі належні докази та дана їм правова оцінка і, оскільки, покази свідків не підтвердженні належними доказами, то їх обґрунтовано не було взято до уваги.

Апеляційний суд погоджується і з висновком суду першої інстанції в частині визнання і права власності на земельні ділянки з наступних підстав. У разі поділу будинку між подружжям до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, споруди. Оскільки за позивачкою судом визнано право власності на 33/100 частин у домоволодінні, тому саме така частка земельної ділянки обґрунтовано виділена позивачці. Інша земельна ділянка, яка була одержана відповідачем у період шлюбу у власність в порядку приватизації, є особистою власністю відповідача, яка не підлягає поділу.

За таких підстав, коли судом першої інстанції правильно встановлені всі фактичні обставини, належні докази, яким дана правильна та обґрунтована оцінка, правильно застосовано до спірних правовідносин положення Сімейного та Цивільного кодексів України та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, та про часткове відшкодування судових витрат, які складаються з правової допомоги та витрат на проведення експертизи.

А тому, враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 25 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: