Постанова № 64190940, 30.08.2016, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Справа №733/902/16-а

№ 2-а/733/29/16

Постанова

Іменем України

"30" серпня 2016 р.

Ічнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого М.М.Головченко

при секретарі Ткаченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання відмови в перерахунку грошового утримання судді у відставці незаконною та зобов'язання в перерахунку грошового утримання..

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Ічнянському районі про визнання незаконною відмови в перерахунку щомісячного довічного утримування судді у відставці та зобов'язання відповідача зробити відповідний перерахунок.

В обгрунтування свого позову посилається на те, що він працював на посаді судді Ічнянського районного суду з 22 червня 1987 року по 22 жовтня 2008 року, після чого відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 536-VI був звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви у відставку. На час звільнення у відставку, по його твердженням , він мав загальний суддівський стаж 25 років 4 міс. 4 дні. Після звільнення відповідачем йому виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 30 листопада 2015 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок виплачуваного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із підвищенням заробітної плати судді,працюючого на відповідній посаді, з якої він пішов у відставку. Письмовою відповіддю від 09.12.2015 року за № 21/02/Н-2 в такому перерахунку йому було відмовлено, що він вважає незаконним, просить її такою визнати і зобов'язати відповідача провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.09.2015 року, з урахуванням різниці між нарахованими та фактично виплаченими сумами такого утримування, та зобов'язати відповідача виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% щомісячної суддівської винагороди в подальшому. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовільнити

Представник відповідача УПФУ в Ічнянському районі в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю посилаючись на те, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується відповідно до вимог діючого законодавства, в розрахунку на його стаж роботи судді, який становить повних 21 роки, а перерахунок виплачуваного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці передбачений тільки для суддів Конституційного суду і не розповсюджується на суддів загальних судів.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 22 жовтня 2008 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 18 вересня 2008 року №536-VI був звільнений з посади судді Ічнянського районного суду Чернігівської області у зв'язку з поданням ним заяви у відставку. На день виходу у відставку його загальний суддівський стаж, з якого нараховується щомісячне довічне грошове утримання становив повних 21 рік. На підставі цього відповідачем призначено і виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% плюс 2% за кожний повний рік роботи, заробітку працюючого на відповідній посаді судді, а всього в розмірі 82 %. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», ст. 43 Закону України «Про статус суддів», який на той період діяв і мав юридичну силу, він набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді. З 01.09.2015 року, згідно довідки територіального управління ДСАУ в Чернігівській області № 03-36/1165/15 -вих. від 18.11.2015року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді з 01.09. 2015року становить 22048.00 гривень. 30 листопада 2015 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді відповідно до підвищення заробітної плати працюючого судді, для чого надав їм відповідні документи. Письмовою відповіддю від 09.12.2015 року за № 21/02/Н-2 в перерахунку довічного грошового утримання судді йому було відмовлено. Такі дії відповідача суд вважає незаконними, які суперечать діючому законодовству, порушують права позивача на справедливе і задовільне отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня останньої заробітної плати на посаді працюючого судді. Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а не іншими, встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана. З 01 січня 2011року ст. 43 Закону «Про статус суддів» та Постанова Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» у відповідності з п. 2 Прикінцевих та Перехідних Положень до Закону України від 07 липня 2010 року №2453-У1 «Про судоустрій і статус суддів» втратили свою чинність і відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів», із внесеними до нього змінами, які діють з 01 жовтня 2011року, визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, аналогічні положенню колишнього Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, які відповідають ч. З ст.138 вказаного вище Закону №2453, яким законодавець не обмежує розмір довічного грошового утримання судді у відставці. Тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прямо залежить від розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Положеннями ст. 43 Закону України «Про статус суддів» в редакції 1992 року, так і положенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці встановлений від відсотків грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен збільшуватися в разі підвищення заробітної плати працюючого судді. Оскільки з 01 вересня 2015 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді змінилася у бік підвищення, відповідач саме з цього часу без нагадування повинен був провести перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з тим, ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» регулюючи порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, не містить підстав забороняючих перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці судів загальної юрисдикції. Крім того, в п. 6 рішення Ради суддів України № 18 від 23.03.2012 р. прямо вказано, що судді у відставці мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно ч. З ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) було встановлено, що частина третя статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання». Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України, також було вказано порядок його виконання, а саме: - підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; - частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме : « Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; - перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку », та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України"; - дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453; - дія абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) та згідно п. 2 резолютивної частини рішення Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): - частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ(конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) було встановлено, що частина третя статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Виходячи з вищенаведених положень закону, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду самостійно здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці. Стосовно редакції ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яка діє на даний час, то вона суперечить п.6.4 Європейської Хартії закону «Про статус суддів»,яка пов'язує зі статусом судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді та здійснював його повноваження протягом певного строку, права на отримання виплат, рівень яких має бути якомого ближчим до рівня його останнньої заробітної плати на роботі судді.

Рішенням Конституційного суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було встановлено, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

2. Положення Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII та положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

4. Керуючись частиною другою статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вважає за необхідне вказати такий порядок виконання цього рішення:

- частина третя статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України

„Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України „Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: „Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання";

- абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої статті 141 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України „Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: „Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку";

- не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

5. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

6. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, але не в повному обсязі, як він просить, оскільки його безперервний стаж роботи на посаді судді Ічнянського районного суду становить повних 21 рік, тому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці йому повинно нараховуватися і виплачуватися в розмірі 82% заробітної плати судді , працюючого на відповідній посаді в Ічнянському районному суді, яка з 01.09.2015 року становить 22048 грн. 00 коп.

Виходячи з цього суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області зробити перарахунок та виплатити, починаючи з 01.09.2015 року по 30 06.2016 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% суддівської винагороди працюючого в даний час на відповідній посаді судді Ічнянського районного суду Чернігівської області, з урахуванням різниці між нарахованими та фактично виплаченими сумами.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області зробити перерахунок та виплачувати , починаючи з 01.07.2016 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% суддівської винагороди працюючого в даний час на відповідній посаді судді Ічнянського районного суду Чернігівської області.

Керуючись ст. 69,70,71,163 КАС України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82% суддівської винагороди працюючого на даний час на відповідній посаді судді Ічнянського районного суду Чернігівської області.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області зробити перерахунок та виплатити, починаючи з 01.09.2015 року по 30 06.2016 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% суддівської винагороди працюючого в даний час на відповідній посаді судді Ічнянського районного суду Чернігівської області, з урахуванням різниці між нарахованими та фактично виплаченими сумами.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області зробити перерахунок та виплачувати , починаючи з 01.07.2016 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 82% суддівської винагороди працюючого в даний час на відповідній посаді судді Ічнянського районного суду Чернігівської області.

Стягнути з Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства в Ічнянському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині задоволення позову ОСОБА_1 відмовити.

На постанову на протязі десяти днів з дня проголошення постанови, може бути подана апеляційна скарга в Київський апеляційний адміністративний суд через Ічнянський районний суд.

Суддя М. М. Головченко