Ухвала суду № 64190299, 12.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження:№ 22ц/790/221/17 Головуючий 1 інст. - Гримайло А.М.

Справа № 642/2062/16-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: спадкові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Баранкової В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради в особі представника Ворожбянова Андрія Миколайовича на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська Державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, що складається з самочинно збудованих: житлового будинку літ. «Б-1» 1960 року побудови загальною площею 63,3 м2, в тому числі житлова площа - 31,9 м2, ганком літ. «б» площею забудови - 2,1 м2, гаражем літ. «В» площею забудови - 29,8 м2, сараєм літ. «Г» площею забудови - 19,8 м2 та погребом літ. «Д» площею забудови - 6,3 м2, воріт № 1, огорожі № 2, 3 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, який належав померлій на праві власності.

11.05.2015 року позивачем було подано заяву до Другої Харківської державної нотаріальної контори в м. Харкові про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_6 На підставі даної заяви було відкрито спадкову справу та у видачі свідоцтва про спадщину було відмовлено, в зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не було зареєстровано даний житловий будинок у Бюро технічної інвентаризації м. Харкова відповідно до вимог закону.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2016 року позов ОСОБА_5 до Харківської міської ради, третя особа Друга Харківська Державна нотаріальна контора про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, що складається з самочинно збудованих: житлового будинку літ. «Б-1» 1960 року побудови загальною площею 63,3 м 2, в тому числі житлова площа - 31,9 м2, ганком літ. «б» площею забудови - 2,1 м2, гаражем літ. «В» площею забудови - 29,8 м2, сараєм літ. «Г» площею забудови - 19,8 м2 та погребом літ. «Д» площею забудови - 6,3 м2, воріт № 1, огорожі № 2, 3 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі представник Харківської міської ради,посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує на те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена.

Вважає, що оскільки спірне нерухоме майно не було здано в експлуатацію, то право власності на нього у ОСОБА_6 не виникло, а тому і у позивача ОСОБА_5 не виникло право на спадкування цього майна.

Зазначає, що до справи помилково не було залучено третю особу - Державну архітектурно-будівельну інспекцію.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвокат Гончаров Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_5 просить відхилити апеляційну скаргу за безпідставністю її доводів, які були предметом розгляду суду першої інстанції і цим доводам надана правильна правова оцінка.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні одночасно як документи, що підтверджують зареєстроване право власності або користування земельною ділянкою, так і документи, що підтверджують право власності на спірний жилий будинок, будівництво якого було здійснено ОСОБА_6 в період 1954-1960 роках, тому в позасудовому порядку визнання права власності на самочинно побудоване майно в такій ситуації є неможливим. Позивач ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_6 прийняла спадщину в установлений законом строк.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на законі та підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1, який належав померлій на праві власності.

Даний житловий будинок було побудовано ОСОБА_6 за власні кошти.

Згідно відомостей технічного паспорту, складеного ПП «Міський центр нерухомості» станом на 10.03.2016 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, складається: з самочинно збудованих: житлового будинку літ. «Б-1» 1960 року побудови, загальною площею 63,3 м2, в тому числі житлова площа - 31,9 м2; ганком літ. «б» площею забудови - 2,1 м2; гаражем літ. «В» площею забудови - 29,8 м2; сараєм літ. «Г» площею забудови - 19,8 м2, погребом літ. «Д» площею забудови - 6,3 м2.

Відповідно довідки виконкому Ленінської Районної Ради депутатів трудящих ОСОБА_6 рішенням Райвиконкому від 17.11.1953 № 37/47 було виділено земельну ділянку АДРЕСА_1 для індивідуального будівництва житлового будинку. В цій довідці є посилання на те, що договір з РЖУ укладено від 02.05.1956 № 164.

Харківською філією «МХК - УССР УКРЖИЛРЕМПРОЕКТ» було виконано проектні роботи з будівництва житлового будинку про АДРЕСА_1, замовлення № 71/497 за замовленням ОСОБА_6 В проекті міститься відмітка щодо його погодження з проектною експлуатаційною конторою № 1.

Проект будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 було зареєстровано в Ленінському РЖУ 22.05.1954 № 164. Даний проект погоджено з головним архітектором м. Харкова 21.12.1953 (наявні підписи Головного архітектора та Районного архітектора та мокра печатка на проекті). Також даний проект було узгоджено з санітарною інспекцією м. Харкова № 19/4 та з УПО - МВД Харківської Області.

Відповідно до витягу з рішення Виконкому Ленінської Районної Ради депутатів трудящих № 83/1 від 04.01.1955 гр. ОСОБА_6 дозволено прописку у тимчасовому флігелі по АДРЕСА_1 та останню зобов'язано будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 завершити у відповідності до договору від 28.12.1953.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 було виконано за власні кошти ОСОБА_6 та завершено в 1960 році.

Згідно даним будинкової книги ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 з 02.02.1955 по день смерті.

11.05.2015 року позивачем, ОСОБА_5, було подано заяву до Другої Харківської державної нотаріальної контори в м. Харкові про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_6

На підставі вказаної заяви було відкрито спадкову справу № 57206095, номер у нотаріуса - 128/2015. Однак державним нотаріусом Гуркаленко І.В. Другої Харківської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про спадщину було відмовлено, в зв'язку з тим, що ОСОБА_6 не було зареєстровано даний житловий будинок у Бюро Технічної Інвентаризації м. Харкова, як того вимагає ст. 331 ЦК України та запропоновано ОСОБА_5 звернутися до суду для захисту законних прав та інтересів, шляхом подачі позовної заяви про визнання право власності на нерухоме майно, після смерті гр. ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За технічним висновком про стан будівельних конструкцій та визначення можливості подальшої експлуатації, складеним експертом ОСОБА_11 (кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_1), експлуатація житлового будинку літ. «Б-1, гаражу літ. «В», сараю літ. «Г», погребу літ. «Д», воріт № 1, огорожі № 2, огорожі № 3, що збудовані ОСОБА_6, можлива, дефектів в несучих конструкціях і фундаментах будівель не знайдено. Технічний стан будівельних конструкцій вказаних будівель в цілому забезпечує надійну експлуатацію та безпеку для життя і здоров'я мешканців. Технічні рішення, прийняті при будівництві, відповідають вимогам діючих норм та правил державних стандартів будівельних, санітарних і протипожежних норм.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, не приватизована.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положень ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1296 спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно розяснень, наданих в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5 незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, проте право на нерухоме майно в разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об»єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об»єкт нерухомого майна.

При цьому спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно після прийняття спедщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

ОСОБА_5 як донька померлої ОСОБА_6 є спадкоємицею першої черги; заповіту, щодо розпорядження майном спадкодавець, ОСОБА_6, не залишала, у передбачений законом строк позивачка звернулася до відповідної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на час відкриття спадщини постійно проживала в спірному житловому будинку та, фактично, прийняла спадщину, однак не можє отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач, а до неї члени її сім'ї, користуються земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення № 37/47 виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих міста Харкова від 17.11.1953 року.

При цьому державну реєстрацію земельної ділянки вказаним рішенням було відкладено до оформлення правовстановлюючих документів на будівлі. З цього видно, що земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 було надано родичці позивачки для будівництва житлового будинку з надвірними будівлями, а відповідно до цього спірні будівлі були побудовані без порушення цільового призначення даної земельної ділянки.

Оскільки спірне нерухоме майно було побудовано у в період 1954-1960 роках, тому при вирішенні питання щодо виникнення права власності на спірне майно слід керуватися законодавством, яке діяло на час виниклих правовідносин, а саме Указом Президії Венрховної ради СРСР від 26.08.1948 року року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків»

Згідно ч. 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків відводиться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держземфонду у безстрокове користування, а побудовані на цих ділянках будинки є приватною власністю забудовників.

Частиною 6 цієї ж Постанови передбачено, що будівництво індивідуальних житлових будинків повинно проводитись по типовим та індивідуальним проектам.

Будівництво індивідуальних будинків повинно здійснюватись у відповідності до проектів планування та забудови міст, передміст та селищ на придатних для цієї цілі території (ч.5).

Аналізуючи вищевказані нормативні акти, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов»язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстації.

Відповідно довідки виконкому Ленінської Районної Ради депутатів трудящих ОСОБА_6 рішенням Райвиконкому від 17.11.1953 № 37/47 було виділено земельну ділянку АДРЕСА_1 для індивідуального будівництва житлового будинку. Проект будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 було видано ОСОБА_6 та зареєстровано в Ленінському РЖУ 22.05.1954 № 164.

Віщевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 вчинила всі необхідні дії для отримання у власність спірні будівлі.

Згідно п. 3 Порядку прийняння в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів № 461 прийняття в експлуатацію об»єктів, що належать до 1-3 категорії складності та об»єктів, будівництво здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного конторолю поданої замовноком декларації про шотовність об»єкта до експлуатації.

Згідно п. 10 Порядку прийняння в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів № 461 у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Також додатком № 1 до Порядку № 461 визначено, що невід'ємними відомостями, що повинні міститься у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, є документи, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.3.4 Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, затвердженим рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011 р № 390/11 (в редакції рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 р № 753/12) (далі - Порядок № 390/11), для звернення до Харківської міської ради на підставі цього Порядку необхідно, крім іншого, надати нотаріально засвідчену копію правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомості.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що спірне нерухоме майно не було здано в експлуатацію, то право власності на нього у ОСОБА_6 не виникло, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Оскільки до 05.08.1992 року не існувало нормативного документа, який би вимагав обов»язкового введення приватної будівлі в експлуатацію, для оформлення права власності на побудовані до 05.08.1992 року приватні будинки, законодавство не потребує введення таких об»єктів в експлуатацію.

Оскільки ОСОБА_5 як спадкоємець першоїчерги за законом звернулась із заявою до Другої Харківської державної нотаріальної контори в м. Харкові про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_6, але державним нотаріусом Гуркаленко І.В. у видачі свідоцтва про спадщину було відмовлено, в зв'язку з тим, що останньою не було зареєстровано даний житловий будинок у Бюро технічної інвентаризації м. Харкова, вона не можє отримати свідоцтво про право на спадщину у позасудовому порядку, що є підставою для визнання права власності на спірне майно в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: