Рішення № 64189919, 12.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/15472/15-ц Головуючий суддя І інстанції Нев'ядомський Д. В.

Провадження № 22-ц/790/46/17 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіся П.В.,

Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за порушення сроків виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» в якому просив стягнути з ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на його користь заборгованість по заробітної плати в сумі 20 650 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 4 893 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 33 998 (тридцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., суму відшкодування за моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що працював на ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на посаді слюсаря механічно складальних робіт на підставі трудового договору від 22.01.1991 року та був звільнений з посади на підставі наказу 149к від 25.11.2014р.

За весь час роботи на вказаному підприємстві позивач своєчасно отмував заробітну плату, однак, починаючи з липня 2013 року відповідач безпідставно припинив виплати.

При звільненні та по теперішній час відповідач не провів належний розрахунок з заявником, у зв»язку з чим останній був вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Стягнуто з ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь позивача заборгованість по заробітної плати в сумі 20 650 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 4 893 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі в сумі 33 998 (тридцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., суму відшкодування за вчинену моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 02 березня 2016 року заяву ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2015 року вирішено питання про судові витати, та стягнуто з ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 10 жовтня 2016 року виправлено описку у заочному рішенні від 21.12.2015 року, вірно зазначивши прізвище, ім.»я та по-батькові позивача «Крикля Петро Гнатівич» замість невірно вказаного «Крікля Петро Ігнатович».

В апеляційній скарзі ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» ставить питання про змінення вказаного заочного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким стягнути з відповідача га користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 20 650,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити, вирішити питання про судові витрати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, що судом першої інстанції неправильно розрахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку та розмір компенсації по заробітній платі. Не враховано, що на підприємстві встановлений 2-денний робочий тиждень а не 5 - денний, як виходив районний суд. Також безпідставно стягнута моральна шкода у розмірі 2000 грн..

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Приймаючи рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача, суд першої інстанції виходив із того, що з вини власника позивачу своєчасно невиплачена заробітна плата на час звільнення у розмірі 20 650 грн. 00 коп.

В цій частині рішення суду не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

Що стосується стягнення заборгованість за час затримки розрахунку, то в цій частині рішення суду слід змінити за таких підстав.

Судом встановлено, що 22.01.1991 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду слюсаря механічно складальних робіт наказом № 41Е від 21.01.1991 р. по 25.11.2014 року і був звільнений (скорочення з-за чисельності штатів.) наказ 149к від 25.11.2014р.

Однак при звільненні відповідач не зробив остаточний розрахунок.

Згідно ст. 116 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність

Згідно інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду України «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» від 27. 09. 2012 року № 10 -1389/0/4 - 12, відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», п. 2ж Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення

працівника з роботи.

При цьому, згідно з п. 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

(постанова Верховного Суду України від 23 січня 2012 р. № 6-87 цс 11).

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

(Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14)

Судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем з 33 998 грн. 00 коп. до 13 076 грн. 25 коп.

Так, середньоденна заробітна плата позивача згідно довідки від 11. 07. 20116 р. № 24 - к, виданої ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» складає 174 грн. 35 коп.

Згідно наказу по підприємству № 138 від 28. 10. 2013 р. відповідач працює в режимі дводенного робочого тижня, про що також свідчать угоди, укладені між сторонами.

Суд першої інстанції провів розрахунок при 5- денному робочому тижні і помилково визначив розмір заборгованості у сумі 33 998 грн. 00 коп. Між тим, сторонами не оспорювалось, що діє 2 - денний робочий тиждень, а тому 174 грн. 35 коп. - середньоденна заробітна плата х на 75 робочих днів складає 13076 грн. 25 коп. ( а. с. 22, 127 - 129)

Також, судова колегія погоджується з висновками суду про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійс нюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК).

Ураховуючи, що КЗпП не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

(постанова Верховного суду України від 25 квітня 2012 р. № 6-23 цс 12).

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на користь позивача компенсаційних виплат у розмірі 4 493 грн. 00 коп.

Доводи представника відповідача і наданий ним розрахунок про те, що станом на 30.11. 2016 р. розмір компенсації складає 12 531 грн. 44 коп. не є підставою для скасування рішення у цій частині, оскільки відповідно до положень ст. 11, ст. 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог, а саме стягнення вказаної суми у розмірі 4 493 грн. 00 коп.. ( а.с. 122)

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» -задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2015 року -змінити.

Зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнутого з ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на користь ОСОБА_2 з 33 998 грн. 00 коп. до 13 076 грн. 25 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: П.В. Кісь

О.М. Хорошевський