Ухвала суду № 64189073, 18.01.2017, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

18 січня 2017 р. Справа № 632/248/15-к провадження № 1-кп/632/16/17

У Х В А Л А

18 січня 2017 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого Васяновича Г.М., суддів: Библіва С.В., Росохи А.В., за участю: секретаря судового засідання Боровок Т.П., прокурора Корінного Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисників - адвокатів: Чолана М.В., Леньшиної О.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У судовому засіданні судом було поставлене на обговорення питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив суд продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, так як ризики, які були підставою для обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились і продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, оскільки вважає, що доводи прокурора не ґрунтуються на доказах і є припущенням останнього, та заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки він обвинувачується у злочинах, яких не вчиняв, доказів його вини стороною обвинувачення не представлено і під час судового розгляду вона доведена не була.

При цьому обвинувачений зазначив, що він тривалий час знаходиться під вартою, ризики, зазначені прокурором, перестали існувати, так як потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були допитані в судовому засіданні, а потерпілий ОСОБА_6 перебуває під вартою, а тому на даний час вказаний запобіжний захід втратив свою доцільність.

Також ОСОБА_1 вказав, що він має постійне місце реєстрації, що дозволяє йому своєчасно прибувати у судові засідання, та страждає на ряд серйозних хвороб, у зв'язку із чим потребує обстеження та лікування.

Крім того ОСОБА_1 зазначив, що будь - яких конкретних фактів, які вказують на наявність підстав для тримання його під вартою та доцільність продовження даного запобіжного заходу, стороною обвинувачення не наведено і доказів в обґрунтування цього не представлено.

Захисники також заперечували проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу, вказавши, що запобігти ризикам, на які послався прокурор, можливо шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, і просили задовольнити клопотання обвинуваченого.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов висновку, що обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Так, 28 вересня 2008 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України (ред. 1960 року) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

08 жовтня 2008 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який 28 листопада 2008 року був продовжений до 4 - х місяців, а саме до 29 січня 2009 року.

23 січня 2009 року вказаний запобіжний захід відносно обвинуваченого залишений судом без змін, проте під час розгляду кримінальної справи судом, який відбувся 13 квітня 2009 року, запобіжний захід відносно ОСОБА_1 був змінений з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

10 жовтня 2012 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була повернута прокурору для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід відносно обвинуваченого залишений без змін.

26 листопада 2012 року досудове розслідування в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, було зупинене у зв'язку із розшуком обвинуваченого, а 26 червня 2013 року відновлено.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 червня 2013 року запобіжний захід відносно ОСОБА_1 був змінений з підписки про невиїзд на тримання під вартою з визначенням застави.

При цьому слідчим суддею було встановлено, що обвинувачений ухилявся від досудового слідства і був затриманий на території Київської області.

01 липня 2013 року у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_1 був звільнений з-під варти.

04 червня 2014 року судове провадження в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 було зупинене у зв'язку з ухиленням обвинуваченого від суду.

01 жовтня 2014 року обвинувачений був затриманий, а 02 жовтня того ж року останньому було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 09 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 жовтня 2014 року, який було продовжено до 19 червня 2016 року.

У підготовчому судовому засіданні за даним кримінальним провадженням, яке відбулося 26 травня 2016 року, вказаний запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1, залишений без змін і продовжений по 24 липня 2016 року, включно.

Обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у подальшому був неодноразово продовжений судом, останній раз - по 20 січня 2017 року, включно.

Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, суд бере до уваги те, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_1, опинившись на волі, зможе: ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування); знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки останні на даний час допитані не всі; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 і щодо яких на даний час органами досудового розслідування висунуте обґрунтоване обвинувачення; мотиви і обставини, за яких він вчинив діяння, що ставляться йому в вину; тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у даних злочинах.

Крім того, суд на виконання вимог ст. 178 КПК України приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, обвинувачується у вчинені злочинних діянь, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі, скоєних як під час відбування покарання з випробуванням, так і під час судового провадження, а також те, що знаходячись на волі обвинувачений неодноразово ухилявся від суду, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.

За сукупності наведених обставин, суд вважає за доцільне продовжити раніше обраний стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку, попередити вчинення нових злочинів.

Продовження строку тримання під вартою не суперечать вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі викладеного суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявним ризикам.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу, та доводи в його обґрунтування, не можна визнати такими, що ставлять під сумнів вище наведені висновки суду, а відтак, суд вважає за необхідне у вказаному клопотанні відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)», продовжити по 18 березня 2017 року, включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№ 27)»- для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М.Васянович

Судді С.В.Библів

А.В.Росоха

Суддя:Г. М. Васянович