Рішення № 64187540, 16.01.2017, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/5/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

за участі представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про припинення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_8, вказуючи, що рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2006 року на частину належної йому земельної ділянки встановлений постійний земельний сервітут на право проїзду транспортного засобу для вивозу нечистот із септика, розміщеного на суміжній земельній ділянці, яка належить відповідачці, а так як встановленням зазначеного сервітуту порушуються його права, як власника, та з часу постановлення вищевказаного рішення суду відпала потреба у встановленні зазначеного сервітуту, звернувся до суду із позовом про його припинення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, викладені ОСОБА_8 у позові, підтримали, просили їх задоволити.

Відповідачка позову не визнала, вважає його безпідставним, а тому просить у задоволенні заявлених вимог позивачу відмовити.

Третя особа - представник Бережанської міської ради Тернопільської області ОСОБА_7 щодо задоволення заявлених ОСОБА_8 вимог поклалася на думку суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, захисників та свідків, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Згідно статті 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 401, 402 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут); сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У відповідності до ч.2 ст. 102 ЗК України на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках припинення підстав його встановлення та коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

У відповідності зі ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Сервітут може бути припинеий за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припиненя сервітуту, ящо він перешкоджає використання цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 22 січня 2002 року Бережанською міською радою, позивач ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 0.08га, що знаходиться в АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. На вказаній земельній ділянці знаходиться його житловий будинок та господарські будівлі.

Відповідачка по справі ОСОБА_3 проживає із позивачем по сусідству і є власником суміжної земельної ділянки, її господарство примикає до АДРЕСА_1, а господарство позивача ОСОБА_8 - з одної сторони до АДРЕСА_1, а з другої сторони до АДРЕСА_2.

Судом також встановлено, що на належній відповідачці ОСОБА_3 земельній ділянці розміщений її септик для збору стоків, який знаходиться на відстані 40 метрів від АДРЕСА_1, і єдиним шляхом для під"їзду до септика є заїзд з АДРЕСА_2, що є у приватній власності позивача ОСОБА_8.

Оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо можливого використання заїзду, тому 19 червня 2006 року за позовом ОСОБА_3 на частину земельної ділянки позивача зі сторони АДРЕСА_2 рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області № 2-277/2016 встановлено постійний земельний сервітут на право проїзду транспортного засобу для вивозу нечистот із септика, розміщеного на території будинковолодіння відповідачки. Вказане рішення на час вирішення позову не скасоване та не змінене. Підставою винесення такого рішення та встановлення сервітуту стало те, що іншим способом, ніж проїздом по земельній ділянці позивача, не має можливості під'їхати до септика відповідачки ОСОБА_3.

В 2009 році між сторонами знову виник спір із зазначеного питання у зв"язку з чим рішенням Бережанського районного суду від 30 липня 2009 року, яке набрало законної сили, у скасуванні земельного сервітуту позивачу було відмовлено за безпідставністю позовних вимог. При розгляді вказаної справи судом було досліджено ряд доказів та повторно встановлено, що на той час інших шляхів ніж проїздом по земельній ділянці ОСОБА_8, неможливо під'їхати до септика відповідачки ОСОБА_3. Під час розгляду справи у 2009 році було встановлено, що асенізаційний автомобіль здатний проводити викачку нечистот із вигрібної ями лише з відстані 4 метрів.

В травні 2016 року позивач знову звернувся до Бережанського районного суду із позовом про припинення земельного сервітуту, посилаючись на те, що частина його земельної ділянки, на якій рішенням Бережанського районного суду від 19 червня 2006 року встановлено земельний сервітут, була заїздом до його гаража зі сторони АДРЕСА_2. На даний час він бажає збільшувати площу та конфігурацію гаража, бо має на меті проводити опалення свого житлового будинку дровами, а для облаштування приміщення для зберігання дров, іншої земельної ділянки, ніж та, на якій встановлено сервітут, на території його господарства не має, тому встановлений рішенням Бережанського районного суду від 19 червня 2006 року постійний сервітут є свого роду обмеженням для нього у проведенні будівництва, зберігання дров чи будівельних матеріалів на цій земельній ділянці, тому із зазначених підстав він просить припинити встановлений сервітут.

Суд вважає, що зазначені твердження позивача не заслуговують на увагу так як вони є голослівними, не підтверджені жодними належними доказами і, зокрема, дозвільною технічною документацією.

Позивач у своєму позові також зіслався на те, що у зв"язку із новітніми технологіями є можливість викачувати септик на значно більшій відстані, ніж відстань, яка була встановлена судом у 2009 році. Зокрема, позивач посилався на те, що в квітні 2016 року асенізаційний автомобіль, що є у розпорядженні МКП «Добробут», заїхав на його подвір'я зі сторони АДРЕСА_2 і шляхом прокладення шланга до його септика довжиною біля 14 метрів зумів викачати септик. Крім цього, громадяни, у яких септики знаходяться на більших відстанях, купляють відповідні насоси та додаткові шланги, при допомозі яких асенізаційний автомобіль здатний проводити викачування нечистот із септиків, розміщених на більших відстанях. Як доказ вищевказаного просив допитати у якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які у судовому засіданні зазначений позивачем факт підтвердили. У своїй позовній заяві ОСОБА_8 просив суд врахувати наведені ним факти та той факт, що при умові демонтажу самовільно збудованої відповідачою малої архітектурної форми каміну-мангалу, асенізаційний автомобіль зможе заїхати вглиб її подвір'я і вона матиме змогу проводити викачування нечистот із свого септика без використання його земельної ділянки, на якій встановлено сервітут, тобто позивач вважає, що із зазначених підстав на даний час відпала необхідність у користуванні частиною його земельної ділянки для заїзду асенізаційного автомобіля для викачки септика відповідачки.

В судовому засіданні представники позивача його позовні вимоги підтримали, пояснили, що за умови демонтажу відповідачкою малої архітектурної форми каміну-мангалу асенізаційний автомобіль зможе заїхати вглиб її подвір'я і відповідачка матиме змогу викачати септик без використання земельної ділянки позивача.

Вказані пояснення представників позивача не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються поясненнями відповідачки, її захисника, представника Бережанської міської ради та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами. Зокрема, із акту обстеження земельної ділянки та будівель ОСОБА_3, складеного 19 липня 2016 року ( а.с. 47) комісією Бережанської міської ради, видно, що ширина воріт заїзду ОСОБА_3 зі сторони АДРЕСА_1 становить 2м. 20 см., що не дає можливості заїзду асенізаційного транспорту на її подвір"я. При заїзді асенізаційної машини з АДРЕСА_1 викачати септик технічно неможливо. Реальної можливості влаштування септика на присадибній ділянці ОСОБА_3 в іншому місці немає, бо згідно ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудівників в Україні" (п.2.13 відстань від житлових будинків та літньої кухні повинна становити до фільтруючого колодязя - 8 метрів, до септика - 5 метрів). Проїзд асенізаційного транспорту через існуючий заїзд ОСОБА_8 з АДРЕСА_2, на який накладено сервітут, є найбільш оптимальним варіантом для очищення існуючого септика ОСОБА_3, а також пояснення представників позивача спростовуються листом - відповіддю міського голови № 1446 від 5 серпня 2016 року на ім"я позивача, який свідчить про те, що по заяві ОСОБА_8 посадовими особами Бережанської міської ради 4 серпня 2016 року було проведено повторні заміри заїзду ОСОБА_3 з АДРЕСА_1, і було встановлено, що ширина воріт на заїзді становить 2м.35 см., а ширина заїзду в межах 2м.16см.- 2м.10см..

В судовому засіданні представники позивача, посилаючись на наявний у матеріалах справи акт (а.с.17), складений комісією Бережанської міської ради ще 9 липня 2009 року, твердили, що ширина земельної ділянки відповідачки, на якій встановлено заїзд, становить 3м. 25 см., а не 2м.20см., що фактично дозволяє заїхати асенізаційному транспорту на її подвір"я, тобто немає потреби у встановленні зазначеного сервітуту, а тому вони просять визнати підставними позовні вимоги позивача і задоволити їх.

Однак, і ці пояснення представників позивача не заслуговують на увагу, поскільки зазначений акт свідчить про те, що ширина земельної ділянки відповідачки, на якій встановлено заїзд, становитиме 3м. 25 см. лише при умові суміщення та об"єднання її воріт із хвірткою, що в свою чергу свідчить про те, що для заїзду асенізаційного автомобіля на подвір"я відповідачки їй потрібно повністю переобладнати вже встановлені хвіртку та ворота і повністю демонтувати встановлене бруківкою покриття заїзду, бо сам заїзд має таку ж ширину, що і ворота - 2м.20см., що не дозволяє заїхати асенізаційному автомобілю на подвір"я, тобто для переобладнання хвіртки, воріт та заїзду потрібні значні кошти, яких у відповідачки немає, оскільки вона є особою похилого віку та згідно представленої нею довідки № 55, виданої 16 січня 2017 року Бережанським об"єднаним управлінням пенсійного фонду отримує мізерну пенсію.

Крім цього, судом встановлено, що навіть за умови демонтажу хвіртки, воріт, дорожного покриття заїзду відповідачки та малої архітектурної форми каміну-мангалу асенізаційний автомобіль, потрапивши на подвір"я відповідачки, зможе заїхати не до існуючого септика, а лише до будівлі кухні відповідачки, що лише наполовину зменшить відстань до існуючого септика, тобто відстань залишиться не 40, а близько 20 метрів, що не дасть їй змогу викачати септик.

Заперечуючи заявленим позовним вимогам позивача, відповідачка посилалась на те, що у них з позивачем впродовж багатьох років був спільний заїзд, пізніше позивач приватизував свою земельну ділянку і постійно чинить їй перешкоди у викачуванні належного їй септика. А оскільки іншим шляхом вона не має можливості його викачувати, то в зв"язку з тим у 2006 році рішенням Бережанського районного суду їй для викачування септика був встановлений постійний земельний сервітут, однак, незважаючи на рішення суду, позивач і далі чинить їй перешкоди у викачуванні септика.

Викладені відповідачкою факти підтверджуються долученими нею до матеріалів справи письмовими доказами: рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради за № 345 від 24 листопада 1989 року (а.с.42), яким позивача ОСОБА_12 було зобов"язано не чинити ОСОБА_3 перешкод при необхідності вивезення нечистот із її септика та аналогічним рішенням виконавчого комітету Бережанської міської ради за № 61 від 20 лютого 1990 року (а.с. 43); рішенням Бережанського районного суду від 30 липня 2009 року ( а.с. 15-16), яким ОСОБА_12 було зобов"язано не чинити ОСОБА_3 перешкод при викачці її септика та рішенням Бережанського районного суду від 14 листопада 2016 року, яким ОСОБА_12 було зобов'язано усунути перешкоди в користуванні земельним сервітутом, встановленим рішенням Бережанського районного суду від 19 червня 2006 року.

Далі відповідачка пояснила, що належний їй септик знаходиться на відстані 40-а метрів від АДРЕСА_1, на яку може заїхати асенізаційний автомобіль, однак наявні асенізаційні автомобілі, які є у розпорядженні МКП " Добробут" м. Бережани, можуть викачувати нечистоти із септика на максимальній відстані лише 8-12 метрів, а за сприянням рельєфу місцевості та надання додаткового шлангу - на відстані лише 14 метрів.

Покази відповідачки в цій частині підтверджуються довідкою Бережанського міського комунального підприємства "Добробут"за № 1509 від 31 травня 2016 року (а.с. 32), згідно якої з врахуванням потужності двигуна насоса асенізаційного автомобіля марки ГАЗ-53, яким на замовлення громадян проводиться викачування септиків, він спроможний проводити викачування нечистот із септиків, які знаходяться на максимальній відстані 8-12 метрів, а за сприянням рельєфу місцевості та надання додаткового шлангу - на відстані 14 метрів.

Той факт, що асенізаційним автомобілем не має технічної можливості проводити викачку септика, який знаходиться на відстані 40 метрів, підтверджується також оголошеною у судовому засіданні довідкою № 2408/16 від 4 листопада 2016 року, яка свідчить про те Комунальне підприємство "Тернопільводоканал" немає технічної можливості надати послугу по викачуванню септика на відстані 40 метрів.

І хоч на виїзному судовому засіданні 6 жовтня 2016 року представники позивача на практиці показали, що є можливість викачування нечистот у асенізаційний автомобіль із АДРЕСА_1 до септика, який знаходиться на відстані 47 метрів від автомобіля і для цього позивачем використовувався асенізаційний автомобіль МКП "Добробут" та придбаний представниками позивача глибинний насос марки "Horwater-1,1 КВ і спеціальні шланги, однак суд вважає, що у такий спосіб викачувати септик відповідачка не буде мати можливості і це суд переконали такі докази.

Із пояснень захисника відповідачки та допитаних у якості свідків працівників асенізаційного автомобіля видно, що у практиці викачка септика відбувається за 8-10 хвилин. Показову викачку септика представники позивача проводили близько 1 години і при цьому було викачано лише 20-25 см. септика, тобто у такий спосіб викачку потрібно буде проводити не менше як шість годин, а крім цього, під час проведення викачування все подвір"я позивача було просочено нечистотами, а тому під час проведення показового викачування септика стояв нестерпний стійкий сморід.

Крім цього, запрошений у якості спеціаліста представник МКП " Добробут" Богданець Б.Л. пояснив, що показова викачка із септика проводилася за участі працівників МКП " Добробут", які протягом години сиділи зверху на асенізаційній машині і тримали шланг для того, щоб нечистоти могли потрапляти до бочки асенізаційного автомобіля, однак цей транспортний засіб не розрахований на проведення такої викачки, бо він не обладнаний спеціальною драбиною, такий спосіб викачки септика - це порушення Правил техніки безпеки. На практиці жоден із його працівників не буде проводити у такий спосіб викачки септика. Тим більше, що ніхто із працівників МКП " Добробут", які займаються викачкою септиків, не будуть мати бажання та реальної можливості протягом цілого дня проводити викачку лише одного септика, бо за такий час можна у звичайний спосіб викачати 10 септиків, і такий тривалий спосіб викачки одного септика є збитковим як для працівників, так і для підприємства в цілому.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили зазначений факт.

Крім вже здобутих в судовому засіданні доказів, той факт, що відповідачка ОСОБА_3 іншим способом проводити викачку належного їй септика, окрім використання встановленого у 2006 році рішенням Бережанського районного суду сервітуту, немає можливості, суд переконав і представлений представником Бережанської міської ради та оглянутий у судовому засіданні акт, складений 19 липня 2016 року комісією Бережанської міської ради в складі в.о. міського голови Адамовича П.П., начальника відділу житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури міської ради Халупника З.О., начальника земельного відділу міської ради Мартинюк О.О., головного інженера МКП " Добробут" Богданця Б.Л., депутата міської ради Грабар Р.М. ( а. с. 47), який підтвердив, що ширина воріт відповідачки становить 2м. 20 см., що обмежує можливість заїзду асенізаційного транспорту на подвір"я ОСОБА_3 та при заїзді асенізаційної машини з АДРЕСА_1, викачати септик технічно неможливо. Вищевказана комісія також дійшла висновку про те, що відповідачка немає реальної можливості також влаштувати септик в іншому місці, більш доступнішому для проведення безперешкодної викачки, оскільки згідно п. 2.13 ДБН 79-92" Житлові будинки для індивідуальних забудівників України" вказано, що відстань від житлових будинків та літньої кухні повинна становити до фільтруючого колодязя - 8 метрів, до септика -5 метрів, тобто, враховуючи викладене, вищевказана комісія прийшла до висновку, що проїзд асенізаційного транспорту через існуючий заїзд ОСОБА_8 з АДРЕСА_2, на якій накладено сервітут, є найбільш оптимальним варіантом для очищення існуючого септика ОСОБА_3, що в свою чергу свідчить про те, що потреба у встановленому рішенням суду сервітуті не відпала.

А так як в судовому засіданні не здобуто доказів, які би свідчили про наявність підстав, передбачених ст. 406 Цивільного кодксу України та ст. 102 Земельного кодексу України припинення сервітуту, встановленого рішенням Бережанського районного суду від 19 червня 2006 року, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 слід відмовити за їх безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 14, 15, 57- 63, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України та ст. ст. 401, 402,406 ЦК України, ст. 98, 102 Земельного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про припинення земельного сервітуту відмовити за їх безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Бережанського

районного суду Тернопільської області Данилів О.М.