Рішення № 64187511, 18.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/168/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бакланов Р. В.Номер провадження 22-ц/788/29/17 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Василівська сільська рада Лебединського району Сумської області, Управління Держгеокадастру у Лебединському районі Сумської області, Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Лебединського міськрайонного управління юстиції,

про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просив суд визнати недійсними та скасувати Державні акти на право власності на земельну частку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4, а також скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за вищевказаною адресою, що видані на ім'я ОСОБА_3 Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1. На підставі державних актів, йому належить: земельна ділянка площею 0,1556 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; та земельна ділянка площею 0,0870 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані за вищевказаною адресою. Крім того, у його користуванні протягом 53 років перебуває земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,015 га, яка також відокремлена огорожею. У передачі вказаної земельної ділянки у власність йому було відмовлено у зв'язку з тим, що остання віднесена до природоохоронної зони. Власником іншої частини домоволодіння з 21 грудня 2013 року є відповідач ОСОБА_3 У вересні 2015 року вона попросила його звільнити частину земельної ділянки, якою він користувався 53 роки, оскільки ділянка перебуває у неї у власності. В результаті огляду Акту погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому-передачі межових знаків на зберігання було виявлено, що біля прізвища позивача, як суміжного землекористувача, зазначений підпис невідомої особи, а тому, вважає, що зазначений факт свідчить про недійсність зазначено Акту та виданих на його підставі Державних актів на право власності на земельну частку.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволений.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, загальною площею 0,2211га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102386, виданий на ім'я ОСОБА_4

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, загальною площею 0,1260 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_2, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102388, виданий на ім'я ОСОБА_4

Скасована державна реєстрація державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, загальною площею 0,2211 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102386

Скасована державна реєстрація державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, загальною площею 0,1260 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_2, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011062102388.

Стягнуто з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 по 2 202 грн. з кожної судових витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір по 275 грн. 60 коп. з кожної.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6

При цьому вважає, що суд мав відмовити позивачу у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності для звернення до суду, оскільки звертаючись до суду з позовом ОСОБА_6 зазначав про те, що йому було відмовлено в передачі у власність земельної ділянки площею 0,0020 га у зв'язку з віднесенням останньої до природоохоронної зони, однак не зазначив, у якому саме році отримав дану відмову та чим дана обставина підтверджується. Тобто, вважає, що саме з цього часу позивач дізнався про порушене, на його думку, право отримання у власність оспорюваної земельної ділянки, а не 07 вересня 2015 року, як зазначив у рішенні суд. Також зазначає, що ОСОБА_4 вказувалося, що спірна земельна ділянка площею 20 кв.м не прилягає до приватизованих позивачем земельних ділянок та до ступ до неї можливий лише через двір нового власника будинку (згідно схематичного плану присадибної ділянки, технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_3, виданого на ім'я ОСОБА_6 11 липня 2011 року). Вважає, що навіть із зазначеного схематичного креслення вбачається, що право позивача щодо даної земельної ділянки не порушене та порушеним не було. Раніше ніяких претензій щодо вищезазначеної земельної ділянки позивач не висловлював та не намагався її приватизувати, вона не належала останньому на праві користування та не була оформлена за ним згідно вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач вважає, що сам по собі факт непогодження меж земельних ділянок під час виготовлення одним із користувачів земельної ділянки технічної документації із землеустрою, за відсутності доказів порушення межі та площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні іншого землекористувача, не є достатньою підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Виконання підпису не самим позивачем, а іншою особою у Акті погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому - передачі межових знаків на зберігання від 19 листопада 2010 року не свідчить про його підробку з боку відповідача та не є у розумінні ЗК України підставою для визнання недійсним державного акту. Також вважає, що для з'ясування фактичних обставин суд мав би залучити до участі у справі в якості третьої особи чи співвідповідача ТОВ «Лебединський районний землевпорядний центр». Крім того. вважає, що при вирішенні справи, суд не з'ясував законність рішення, на підставі якого були видані державні акти відповідачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6

При цьому вважає помилковим висновок суду про те, що у користуванні позивача є «спірна» земельна ділянка і що він є її власником за давністю володіння, бо користується нею вже 53 роки, оскільки жодного доказу, який би підтвердив, що земельна ділянка була надана позивачу ОСОБА_6 в користування, або що він намагався її приватизувати, або що йому було відмовлено в її приватизації, або ж вона перебуває у його власності, останнім суду надано не було. З посиланням на ч. 4 ст. 344 ЦК України, за якою право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається лише за рішенням суду, вказує, що ОСОБА_6 відповідне рішення суду щодо спірної ділянки надане не було, а тому, його твердження, щодо того, що він вже давно володіє спірною ділянкою є безпідставними. Крім того, вказує, що право власності на земельні ділянки загальною площею 0,2211 га та 0,1260 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 набула на підставі державних актів на право приватної власності. У подальшому вищезазначені земельні ділянки вона продала ОСОБА_7, яка набула право власності на них як добросовісний набувач. Надалі ОСОБА_7 продала вищевказані земельні ділянки їй (ОСОБА_3.), а тому, вважає, що вона є добросовісним набувачем цих земельних ділянок відповідно до ст.330 ЦК України, оскільки володіє ними відповідно до договорів купівлі - продажу від 21 грудня 2013 року та Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Зазначає, що з урахуванням того, що право власності на земельні ділянки вже двічі переходило за договором купівлі - продажу до добросовісних набувачів, а саме: до ОСОБА_7 та до неї (ОСОБА_3.), а відтак відсутні й підстави для задоволення позову ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, пояснення ОСОБА_3, які кожен окремо свою апеляційну скаргу підтримують з мотивів у них викладених, пояснення ОСОБА_6, його представника ОСОБА_8, які проти скарг заперечують, вважають рішення суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Вирішуючи наявний спір та задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами обставини, на які посилався у позові, зокрема, що відповідач ОСОБА_4 набула права власності на земельні ділянки з порушенням порядку виготовлення технічної документації із землеустрою, а за таких обставин, земельні акти та їх реєстрація виготовлені на підставі технічної документації із землеустрою, яка включає акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому - передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 від 19 листопада 2010 року з підробленим підписом позивача ОСОБА_6 як власника суміжної земельної ділянки, підлягають скасуванню.

Однак з таким висновком погодитись неможливо з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 1991 року належить 1/2 частина будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.4-5).

З державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010852101352, виданого на ім'я ОСОБА_6 вбачається, що останньому належить земельна ділянка, загальною площею 0,1556 га, розташована по АДРЕСА_3. (а.с.9)

Крім того, ОСОБА_6 належить земельна ділянка, загальною площею 0,087 га, розташована по АДРЕСА_3, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010852101351 (а.с.10)

Зазначені державні акти на право власності на земельні ділянки видані на підставі Рішення Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 01 серпня 2008 року (а.с.11) та Рішення виконавчого комітету Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 22 грудня 1993 року № 46 (а.с.12-15).

Рішенням Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 10 грудня 2010 року погоджений перехід до ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 та наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 погодити межі земельної з суміжними землекористувачами та закріпити межі (а.с.17).

З Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 загальною площею 0,2211 га з призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану по АДРЕСА_2, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102386, виданого на ім'я ОСОБА_4.(а.с. 140) та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, загальною площею 0,1260 га з призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_2, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011062102388, виданого на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 141) вбачається, що суміжними земельними ділянками є ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_6, Державному підприємству «Лебединський агролісгосп», Відкитому акціонерному товариству «Сумиобленерго».

З метою виконання п. 2 рішення Василівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 10 грудня 2010 року про погодження та закріплення в натурі меж земельної ділянки та прийому - передачі межових знаків 19 листопада 2010 року був складений Акт, відповідно до якого, було необхідно погодити в натурі межі суміжних земельних ділянок з земельною ділянкою, що належала ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У даному Акті власником земельної ділянки зазначена ОСОБА_4, суміжним землевласником - ОСОБА_6 (а.с. 26, 95).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тобто, позивач, звертаючись до суду за захистом порушеного права, зобов'язаний надати докази на підтвердження наявності у нього такого права.

Позивач ОСОБА_6, заявляючи вимоги про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_4, посилався на те, що даними державними актами порушується його право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться в межах земельної ділянки, на яку ОСОБА_4 отримала державні акти за адресою: АДРЕСА_2. Дана ділянка позначена літерою «Д» на ситуаційному плані (а.с. 262) і нею позивач користується протягом 53 років. Проте, доказів на підтвердження його правомірного володіння чи користування даною ділянкою позивач не надав. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 підтвердив, що дійсно доказів на підтвердження свого права на дану земельну ділянку він немає, також додав, що даною земельною ділянкою користується зі згоди попередніх власників. ОСОБА_6 також не заперечував, що його право на земельні ділянки по АДРЕСА_3, на які він має державні акти, не порушується спірними державними актами. Дані земельні ділянки не накладаються, що підтверджується ситуаційним планом (а.с. 262) та викопіюванням з індексно-кадастрової карти земельних ділянок, що мається в матеріалах справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 у зв'язку з недоведенням ним порушень його прав оспорюваними державними актами. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з задоволенням апеляційних скарг, сплачений апелянтами судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок держави згідно вимог ст. 88 ЦПК України так як позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Компенсувати ОСОБА_4 1212 грн. 64 коп. судового збору за апеляційний розгляд за рахунок держави.

Компенсувати ОСОБА_3 1212 грн. 64 коп. судового збору за апеляційний розгляд за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -