Ухвала суду № 64186207, 19.01.2017, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/809/16-ц

Номер провадження 4-с/573/1/17

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2017 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця,

в с т а н о в и в :

11 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця. Свої вимоги заявник мотивє тим, що 14 грудня 2016 року державним виконавцем Білопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53118257 з примусового виконання виконавчого листа №573/809/16-ц від 06 липня 2016 року, виданого Білопільським районним судом про стягнення з нього на користь держави судового збору у сумі 606 грн. 32 коп., копію якої він отримав 27 грудня 2016 року на адресу за попереднім місцем проживання. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вказаний вище виконавчий документ поданий на примусове виконання 13 грудня 2016 року. Тобто, при відкритті виконавчого провадження державний виконавець діяв всупереч ст. ст. 4, 11, 12 та п. 5 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, якими передбачено, що виконавчий документ, у тому числі й виданий до набрання чинності цим законом, за яким стягувачем є держава або держаний орган, мають бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців, в разі пропущення вказаного строку виконавчий документ має бути повернутий стягувану. Крім того, заявник вважає незаконними постанови державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору та накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк» для зарахування пенсії з огляду на те, що ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість відрахування з пенсії по даному виду стягнення не більше 20 відсотків. Між тим державним виконавцем накладено арешт на всі належні йому суми, у звязку з чим він позбавлений був можливості отримати пенсію, яка є єдиним засобом до існування. Посилаючись на викладені вище обставини заявник просить зупинити стягнення на підставі виконавчого листа Білопільського районного суду №573/809/16-ц, визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Білопільського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження №53118257 з примусового виконання вказаного виконавчого документа, зобовязати державного виконавця повернути стягувачу виконавчий лист без виконання, а у випадку відмови у задоволенні вказаних ним вимог зобовязати змінити постанову про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на його банківському рахунку, наклавши арешт на 20% пенсійних коштів, які надходять на нього.

У судовому засіданні представник заявника за довіреністю ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Державний виконавець Білопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечував, суду зазначив, що 14 грудня 2016 року на підставі заяви Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах від 30 вересня 2016 року, яка була йому передана на виконання 13 грудня 2016 року, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Білопільського районного суду №573/809/16-ц виданого 18 липня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 606 грн. 32 коп. Того ж дня копію вказаної постанови рекомендованим листом із повідомленням направив боржнику. Останній її отримав особисто 27 грудня 2016 року. Крім того, 14 грудня 2016 року у відповідності до вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт коштів боржника, копію якої направив на виконання до банківських установ та ОСОБА_1 для відома, а також виніс постанову про звернення стягнення на доходи боржника, копію якої направив на виконання до ТОВ АФ «Вікторія». Із викладених вище підстав державний виконавець вважає, що його дії щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на рахунки є законними, а скарга ОСОБА_1 безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши представника заявника, державного виконавця, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на 18 липня 2016 року, тобто на момент видачі виконавчого документа, виконавчі листи предявлялися на виконання протягом року, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили, або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень розділу ХІІІ нині діючого Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені ним.

Пунктом 4 статті 5 вказаного вище Закону примусове виконання рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 12 Закону, в редакції на момент відкриття виконавчого провадження, виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Вказані строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

За приписами ч. 5 ст. 26 означеного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обовязок боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. В даному випадку розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що фактично стягнута.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення ( ч. 1 ст. 28 Закону).

Судом встановлено, що 14 грудня 2016 року державним виконавцем Білопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції на підставі заяви Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах від 30 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №573/809/16-ц, виданого 18 липня 2016 року Білопільським районним судом про стягнення ОСОБА_1 в доход держави судового збору у сумі 606 грн. 32 коп. В цей же день копія вказаної постанови була направлена заявнику та отримана ним 27 грудня 2016 року (а. с. 101-107).

З наведеного вище слідує, що заява про примусове виконання вказаного вище виконавчого документа предявлена стягувачем для примусового виконання до закінчення встановленого Законом України «Про виконавче провадження» тримісячного строку на його предявлення. Виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документа також відкрите у встановлений законом строк, тобто не пізніше наступного дня з моменту його отримання державним виконавцем. Та обставина, що до районного відділу державної виконавчої служби вказана заява разом із виконавчим документом надійшла лише 13 грудня 2016 року, тобто по закінченню встановленого законом строку, не є підставою для визнання дій державного виконавця і оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження незаконними та скасування останньої, а також повернення виконавчого документа стягувачу.

Пунктом 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обовязок державного виконавця накласти арешт на майно (кошти) боржника не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Виконавець зобовязаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках (ст. 18 Закону).

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 6 ст. 19 Закону).

У відповідності до ч. 1-2, 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Арешт на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення та поширюється на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на кошти боржника накладається виконавцем шляхом винесення відповідної постанови у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2016 року державним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на рахунках, відкритих на імя останнього у ПАТ КБ «ПриватБанк», Філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» м. Суми, АБ «Укргазбанк», а також інших рахунках, які будуть відкриті на його імя після винесення постанови, на загальну суму 737 грн. 26 коп. (а. с. 110- 111).

У відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються курєром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Тобто, вказаною нормою Закону не передбачено обовязок державного виконавця щодо надсилання постанови про арешт коштів боржника рекомендованим листом з повідомленням.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження, копія постанови про арешт коштів боржника була направлена в банківські установи та боржнику. Доказів протилежного суду не надано, а відтак, доводи заявника стосовно того, що йому не відомий зміст вказаної постанови суд вважає безпідставними.

Доводи представника заявника в судовому засіданні стосовно того, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк» на імя ОСОБА_1, на який зараховується належна йому пенсія, не підтверджуються та не спростовуються матеріалами справи. Згідно з матеріалами виконавчого провадження, звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 не було. Всупереч ст. 60 ЦПК України доказів протилежного суду не надано. За таких обставин, суд вважає безпідставними посилання останнього на порушення державним виконавцем вимог ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначені граничні розміри відрахувань із заробітної плати, пенсії, що в даному випадку не може перевищувати 20%.

Доводи заявника щодо накладення арешту на кошти у сумі, що є значно більшою, ніж сума боргу, не можуть оцінюватись обєктивно, оскільки доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано, а зі змісту постанови про арешт коштів боржника вбачається, що арешт накладено на кошти останнього у сумі 737 грн. 26 коп., що включає суму боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківських рахунках у відсотковому виразі, як це просить зробити заявник, діючим законодавством про виконавче провадження не передбачено.

У відповідності до п. п. 15-16, 18, 23 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

А отже, вимоги ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З наведених вище підстав суд приходить до висновку, що доводи скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у звязку з чим вона (скарга) задоволенню не підлягає

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.5, 12, 13, 18, 19, 22, 26-28, 48, 56, 74, Прикінцевими та перехідними положеннями розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 209, 210, 383, 387 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця. Білопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: