Ухвала суду № 64185887, 19.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/60/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.01.2017 року м. Одеса

Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області Артеменко І.А., розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про зобовязання вчинити певні дії та визнання договорів припиненими, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

встановив:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про зобовязання вчинити певні дії та розірвати договір позики, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 28 липня 2012 року за № 936, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Зобовязати ОСОБА_4 прийняти від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 147710,64 грн., що в еквіваленті, станом на 27.06.2013 року, складає 18480 доларів США.

Визнати припиненим договір іпотеки, посвідчений ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 28 липня 2012 року за № 938, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, - після прийняття ОСОБА_4 грошових коштів за договором позики.

Встановити порядок виконання рішення, визначивши, що це рішення у разі його виконання є підставою для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт предмету іпотеки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, у відповідності до якого ОСОБА_4 передала ОСОБА_7 грошову суму у розмірі 196947,52 грн., що в еквіваленті складало 24640 доларів США, за курсом НБУ станом на 28 липня 2012 року.

У відповідності до п. 5 вищевказаного договору ОСОБА_2 зобов'язалась на вимогу ОСОБА_4 сплачувати боргову суму, що в еквіваленті складає 24640 доларів США, згідно графіку.

У забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним договором позики 28 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, у відповідності до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нежитлові приміщення загальною площею 39,4 кв.м., що розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Ген. Бочарова, буд. 6.

Станом на 26.05.2013 року, ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за договором позики, в цілому було передано грошову суму, еквівалентну 3960 доларів США, та залишилось невиконаними грошові зобовязання на суму, еквівалентну 18480 доларів США.

27.06.2013 року ОСОБА_2 намагалась повернути ОСОБА_4 залишок заборгованості у розмірі 147710,64 грн., що в еквіваленті складало 18480 доларів США, однак остання відмовилась, посилаючись на те, що їй вигідніше не приймати від неї грошові кошти та забрати предмет іпотеки.

Як зазначив представник, в період з 27.06.2013 року по теперішній час ОСОБА_4 відмовляється приймати грошові кошти.

Згодом позивачем було збільшено позовні вимоги, а саме заявлено додаткову вимогу: визнати заяву ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_5 грошової суми в розмірі 22400 доларів США в рахунок повного погашення зобовязань ОСОБА_2 за договором позики, посвідченим 28.07.2012 року приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_6, - недійсним.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.09.2015 року було обєднано в одне провадження позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про зобовязання вчинити певні дії та визнання договорів припиненими, та позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Свої вимоги ОСОБА_5 обґрунтував тим, що 19.02.2015 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 22440 доларів США в рахунок повного виконання ОСОБА_5 зобовязань ОСОБА_2 за договором позики, що підтверджується заявою первинного кредитора за договором позики від 28.07.2012 року ОСОБА_4, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 19.02.2015 року, в реєстрі № 254.

З урахуванням вищезазначеного, у відповідності до ст. ст. 512, 514, 516 ЦК України фактично відбулася заміна кредитора за договором позики від 28.07.2012 року, та новим кредитором за даним договором позики, починаючи з 19.02.2015 року, став ОСОБА_5, до якого перейшли усі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідач не виконав свої зобовязання, загальна сума заборгованості за договором позики від 28.07.2012 року станом на 27.08.2015 року перед ОСОБА_5, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, становить 781313,73 грн., що включає в себе: основний борг у розмірі 468975,43 грн. (еквівалент 22000 доларів США станом на 27.08.2015 р. по курсу НБУ 2131,7065 грн. за 100 доларів США); штраф, передбачений п. 8 договору позики, у розмірі 41230,79 грн.; пеня, передбачена п. 8 договору позики, у розмірі 271107,51 грн..

Згодом адвокатом ОСОБА_5 було надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 борг у розмірі 1064742,92 грн., з яких:

-основний борг у розмірі 554433,13 грн. (еквівалент 22000 доларів США станом на 23.05.2016 р. по курсу НБУ 2520,1506 грн. за 100 доларів США);

-штраф, передбачений п. 8 договору позики, у розмірі 44562,33 грн.;

-пеня, передбачена п. 8 договору позики, у розмірі 465747,46 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про зобовязання вчинити певні дії та визнання договорів припиненими, - відмовлено.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення боргу - задоволено.

Визнано ОСОБА_5 кредитором у зобовязаннях, що виникли за договором позики від 28.11.2012 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28.07.2012 року, реєстровий № 936.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 борг у розмірі 781313,73 грн..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 3654 грн..

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року виправлено описку, допущену в рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 24.11.2016 року, а саме 4 абзац резолютивної частини викладено в наступній редакції: «Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 борг у розмірі 1064742,92 грн.».

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2016 року відмовлено представнику ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с.140-142, т.2), та ухвалою суду від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у звязку з несплатою суми судового збору та апелянту наданий термін для усунення зазначених недоліків (а.с.143-146, т.2).

18 січня 2017 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору у звязку з тяжким матеріальним становищем ОСОБА_2.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про відстрочку сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки заява не обґрунтована, в матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно майнового стану ОСОБА_2 (як вже було зазначено в ухвалі суду від 19.12.2016 року) та до заяви такі документи не додані, у звязку з чим правових підстав для відстрочки сплати судового збору немає.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

У листі ВССУ від 27.09.2012 року № 10-1386/0/4-12 «Про деякі питання практики застосування ЗУ «Про судовий збір» зазначено, що відповідно до статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування повязаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки згідно зі статтями 10, 60 ЦПК покладається на заінтересовану сторону.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст. 82 ЦПК України ,-

ухвалив:

Відмовити представнику ОСОБА_2 ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про зобовязання вчинити певні дії та визнання договорів припиненими, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_9