Постанова № 64185214, 11.01.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/837/16

Справа № 522/16293/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Домусчі Л.В.,

при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31.08.2016 року звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанов, за яким визнати протиправними дії щодо винесення постанови про накладення штрафу ВП №50655239 від 16.08.2016 року у розмірі 1020 грн.; щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №50655239 від 16.08.2016 року у розмірі 2040 грн.; та скасувати вищезгадані постанови державного виконавця.

В обґрунтування позову зазначає, що до головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - головне управління) 22.08.2016 з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області) надійшла постанова від 16.08.2016 ВП № 50655239 про накладення штрафу в розмірі 1020 грн за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа по справі № 2-а-2384/11, виданого 08.04.2013 Приморським районним судом м. Одеси. Також, на адресу головного управління надійшла постанова від 16.08.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2040 грн за проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 50655239. Проте, позивач вважає вищезгадані постанови державного виконавця незаконними та необґрунтованими.

Зазначив, що по-перше, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2011 року по адміністративній справі №2-а-2384/11 за позовом ОСОБА_1 до ГУПФУ в Одеській області зобов'язано головне управління провести перерахунок ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи відповідно до ст.. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в 8 мінімальних пенсій за віком з 01.10.2010 року. На виконання постанови суду головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2010 року по 31.05.2011 року, доплата в сумі 38 035, 46 грн. виплачена разом з пенсією за червень 2011 року. За період з 01.07.2011 року по 01.11.2011 рік пенсія виплачувалась у перерахованому розмірі згідно з рішенням суду. У жовтні 2011 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії відповідно до змін, внесених у пенсійне законодавство постановою КМУ «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та починаючи з 01.11.2011 року пенсія виплачувалась у перерахованому розмірі. Виплата пенсії головним управлінням припинена з 01.03.2012 року у зв'язку з переходом ОСОБА_1 на облік до УПФУ в Приморському районі м. Одеси та переходом на пенсію по інвалідності за Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До ГУПФУ в Одеській області 20.04.2015 року надійшла постанова відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області про відкриття примусового виконання провадження ВП №47192000 від 10.04.2015 року з виконання вимог виконавчого листа №2-а-2384/11 від 10.04.2015 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси. Листом головне управління №4727/05 від 27.04.2015 року повідомлено відповідача про виконання вимог вищевказаного виконавчого листа. На адресу головного управління 08.06.2015 року надійшло повідомлення про прийняття до обліку рішень, виконання якого гарантується державою, вимога державного виконавця від 25.05.2015 року №09.2-4403 щодо виконання вимог виконавчого листа №2-а-2384/11 від 10.04.2015 року. Листом від 12.06.2015 року №6408/05 головне управління повідомило відповідача про те, що вимоги виконавчого листа виконано в повному обсязі і для надання довідки про здійснення нарахування на виконання рішення суду підстав немає. Листом від 01.07.2015 року №6999/05 головне управління повідомило відповідачу про те, що виплату пенсії припинено у зв'язку з переходом ОСОБА_1 на пенсію за іншим законом до управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси. Приморським районним судом м. Одеси ухвалою від 02.04.2015 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Постановою відділу примусового виконання рішення управління ДВС ГУЮ в Одеській області від 30.03.2016 року відкрито виконавче провадження №50655239 з виконання вимог виконавчого листа №2-а-2384/11, виданого 08.04.2015 року Приморським районним судом м. Одеси. Листом головне управління №4695/03 від 11.04.2016 року повідомило відповідача про виконання вимог виконавчого документу у повному обсязі. Тобто, позивач вважає, що рішення суду від 10.05.2011 року виконано ним у повному обсязі.

Також, ст.. 75 та ст.. 89 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року визначають можливість накладення штрафу у випадку невиконання рішення суду без поважних причин. Проте, у порушення цих вимог закону відповідачем винесено оскаржувану постанову ВП №50655239 від 16.08.2016 року про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 1020 грн. Крім того, ст.. 28 вищезгаданого Закону передбачає порядок стягнення виконавчого збору. Проте, оскільки головним управління виконавчий лист №2-а-2384/11 від 08.04.2015 року по виконавчому провадженню ВП №50655239 виконано добровільно у строк, передбачений ст.. 25 Закону, позивач вважає незаконною постанову державного виконавця від 16.08.2016 року про стягнення з головного управління виконавчого збору у розмірі 2040 грн.. За вказаних обставин головне управління звернулось до суду з дійсним позовом.

У судове засідання представник позивача не з'явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача до суду не з'явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином. До суду надійшли письмові заперечення відповідача від 24.11.2016 року, а також клопотання від 06.01.2017 року про розгляд справи за відсутності представника відділу. Згідно наданих письмових заперечень просили відмовити у задоволенні позову головного управління у повному обсязі.

Згідно до ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2011 року по справі №2-а-2384/11, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.03.2013 року, було задоволено позов ОСОБА_2 та зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 01.10.2010 року відповідно до ст.. 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум (а.с.8).

З витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження ВП №50655239 встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-2384/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 08.04.2015 року, про зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 01 жовтня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум (а.с.56). Строк пред'явлення даного виконавчого листа до виконання було поновлено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2015 року.

Державним виконавцем відділу 30.03.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.59), копії якої направлено до ГУ ПФУ в Одеській області для виконання та стягувачу до відома. Постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником 04.04.2016, про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с.61).

Листом №4695/03 від 11.04.2016 року ГУПФУ в Одеській області повідомлено, що на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 10.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013, ОСОБА_1 у травні 2011 року було проведено перерахунок державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за період 01.10.2010. Доплата по перерахунку за період з 01.10.2010 по 31.05.2011 в сумі 38035,46 грн. ОСОБА_1 була виплачена у червні 2011 року, а з 01.07.2011 до 01.11.2011 пенсія виплачувалась у перерахованому розмірі згідно з рішенням суду. Перерахунок пенсії було проведено по 01.11.2011, тобто до моменту змін, внесених у чинне законодавство постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про внесення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (а.с.65).

Постановою державного виконавця від 13.04.2016 виконавче провадження ВП №50655239 з примусового виконання виконавчого листа №2а-2384/11, виданого судом 08.04.2015 року, було зупинено на підставі п.1 ч.1 ст. 38, ст..39 Закону України «Про виконавче провадження», до розгляду судом заяви про роз'яснення судового рішення, направленої до Приморського районного суду м. Одеси 12.04.2016 року (а.с.66-68).

Згідно вищевказаної заяви про роз'яснення судового рішення по справі №2-а-2384/11, державний виконавець просила роз'яснити резолютивну частину викладену у виконавчому листі №2-а-2384/11, виданого 08.04.2015 року, а саме роз'яснити період за який необхідно проводити виконавчі дії,по зобов'язанню ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 01 жовтня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2016 по справі № 2-а-2384/11, роз'яснено резолютивну частину рішення, викладену у виконавчому листі № 2а-2384/11, виданому 08.04.2015, а саме роз'яснено період за який необхідно проводити виконавчі дії, по зобов'язанню Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 01 жовтня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум з 01.11.2011 довічно. Вказана ухвала набрала чинності 10.07.2016 року (а.с.71-72).

Постановою від 15.07.2016 року державним виконавцем було поновлено виконавче провадження ВП №50655239 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-2384/11, виданого судом 08.04.2015 року (а.с.73), копія якої було направлено на адресу ГУПФУ в Одеській області.

За вказаних обставин відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області на адресу позивача було направлено вимогу №09.1-10254/В-2 від 15.07.2016 року, за якою вказано, що вимоги виконавчого листа №2а-2384/11, виданого судом 08.04.2015 року, у повному обсязі не виконанні, у зв'язку з чим просили вчинити дії, зазначені у виконавчому листі №2-а-2384/11 від 08.04.2015 року та ухвалі суду від 04.07.2016 року в інтересах ОСОБА_1 та повідомити щодо виконання вказаного виконавчого документу. Строк виконання вимог державного виконавця був встановлений до 22.07.2016 року (а.с.75).

Головне управління листом від 22.07.2016 року №9419/03, отриманого відповідачем 27.07.2016 року (а.с.76-77), повідомило про обставини виконання постанови суду від 10.05.2011 року, яка надійшла до управління 19.05.2011 року. Також додатково зазначили, що у жовтні 2011 року посадовими особами головного управління ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії відповідно до змін, внесених у пенсійне законодавство постановою КМУ від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» з 01.11.2011 року. Виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.03.2012 року у зв'язку з переходом на пенсію за іншим законом. Також зазначено про апеляційне оскарження ними вищезгаданої ухвали суду від 04.07.2016 року про роз'яснення виконавчого листа.

16.08.2016 року державним виконавцем Гортолум В.С. на підставі ст..11,75,89 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про накладення штрафу у виконавчому проваджені ВП№50655239, за якою за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа №2а-2384/11, виданого судом 08.04.2015 року, у повному обсязі накладено на ГУПФУ в Одеській області штраф у розмірі 1020, 00 грн.. Також у постанові зазначено про необхідність головного управління виконати вимоги виконавчого листа у повному обсязі у 5-денний строк з моменту отримання постанови (а.с.79).

Тим же числом державним виконавцем Гортолум В.С. на підставі ст..28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому проваджені ВП№50655239, за якою постановлено стягнути з ГУПФУ в Одеській області виконавчий збір у розмірі 2040, 00 грн.(а.с.80).

Листом від 09.09.2016 року за №11529/03 Головним управлінням повідомлено відповідача, що ОСОБА_1 у вересні 2016 року проведено перерахунок державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 01 жовтня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум з 01.11.2011 по 09.02.2012 року. Вказано, що доплата по перерахунку за зазначений період становить 16 840, 75 грн. та буде виплачена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

При цьому, у листі додатково зазначено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено по 09.02.2012 року у зв'язку з тим, що відповідно до його заяви головним управління припинено виплату пенсії, а Управлінням ПФУ в Приморському районі м. Одеси з 10.02.2012 року призначено пенсію по інвалідності згідно з Законом України від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Даний лист було отримано відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області двічі 10.09.2016 року та 16.09.2016 року.

При цьому, 13.09.2016 року державним виконавцем Гортолум В.С. на підставі ст..11,75,89 Закону України «Про виконавче провадження» постановою про накладення штрафу у виконавчому проваджені ВП№50655239 повторно за невиконання без поважних причин вимог виконавчого листа №2а-2384/11, виданого судом 08.04.2015 року, у повному обсязі накладено на ГУПФУ в Одеській області штраф у розмірі 2040, 00 грн. (а.с.87-88).

З цього приводу державний виконавець Гортолум В.С. звернувся до Головного управління національної поліції Одеської області з листом від 13.10.2016 року за вих..№09.1-13914, за яким просив прийняти та зареєструвати повідомлення про вчинення злочину в ЄРДР за невиконання вимог виконавчого листа 2а-2384/11 від 08.04.2015 року (а.с.90-91).

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).

Відповідно до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 6, частина друга статті 19).

Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів (частина перша статті 55, пункт 14 частини першої статті 92, частина перша статті 127).

Право кожного на судовий захист є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань (підпункт 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року N 3-рп/2015).

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Принцип обов'язковості судових рішень знайшов своє відображення і в статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за змістом частин першої, другої, четвертої, якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суд вважає за необхідне наголосити, що обов'язковість судових рішень гарантується практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції, Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

З матеріалів справи встановлено, що після поновлення судом строків для пред'явлення виконавчого листа №2а-2384/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 08.04.2015 року, про зобов'язання ГУПФУ в Одеській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії як інваліду 2-ї групи з 01 жовтня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум, головним управлінням було здійснено перерахунок сум пенсій з 01.11.2011 по 09.02.2012 року. Проте, вказану доплата по перерахунку за зазначений період розмірі 16 840, 75 грн. не було виплачено ОСОБА_1

У листі від 09.09.2016 року за №11529/03 головним управлінням зазначено, що вищезгадана сума коштів буде виплачена ОСОБА_1 за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому посилання ГУПФУ в Одеській області на відсутність відповідних коштів для виплат за виданим виконавчим листом, тощо не можуть прийматися до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 р. N 11-2 "Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" на базі управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі були створені відповідні головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підпорядковані Пенсійному фонду України.

Пункт 2 зазначеного Положення визначає, що Пенсійний фонд України в своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політик України. Іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Таким чином невиплата донарахованої доплати по перерахунку пенсії згідно постанови суду є протиправною та порушує права ОСОБА_1.

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України").

У випадку, що розглядається, суд констатує, що жодних обставин, що стали перешкодою у виконанні рішення суду у встановлений законом строку, позивач не надав.

Згідно з вимогами статей 1, 5 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

У відповідності до ст.. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 даної ст.11 вказаного закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом .

Згідно до ст.. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 вищезгаданого Закону України передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до ст.. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При вирішенні даного спору суд враховує також положення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Підставою для задоволення позову є встановлення факту порушення прав позивача, безпідставно існуюче зволікання відповідача у вчиненні законодавчо покладеного на нього обов'язку та перешкод в дотриманні прав позивача, гарантованих Конституцією та Законами України.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність дій державного виконавця, оскільки рішення суду від 10.05.2011 року по справі 2-а-2384/11 головним управлінням ПФУ в Одеській області належним чином та у повному обсязі не виконано, а саме не виплачено ОСОБА_1 суму коштів, нараховану за період з 01.11.2011 по 09.02.2012 року, у розмірі 16 840, 75 грн..

З огляду на що суд не вбачає належного підтвердження посилань позивача щодо виконання ним вимог виконавчого листа у повному обсязі.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, керуючись вищевикладеним, з урахуванням вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 6-14, 17, ч.5 ст.18, 40, 69-71, 86, 128, 158-163, 171, 181, 185 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк після отримання постанови суду.

Суддя: Домусчі Л.В.