Ухвала суду № 64184803, 19.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/5125/15-ц Номер провадження 22-ц/786/53/17Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410»

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2016 року

та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 Бакиєвича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки заробітної плати, компенсації по втраті частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 Бакиєвича до юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410»- про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати, виплати компенсації по втраті частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» на користь ОСОБА_2 Бакиєвича середній заробіток за весь час затримки з виплати заробітної плати з 01.12.2015 року і по 03.02.2016 року включно, виходячи з середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року №100.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» на користь ОСОБА_2 Бакиєвича 500,00 грн. сплаченого позивачем на правову допомогу.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» судові витрати (судовий збір) в сумі 551,20 грн. в прибуток держави.

Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року рішення Крюківського районного суду від 13 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 Бакиєвича до юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» про стягнення заборгованості по заробітної платі, стягнення середнього заробітку за час затримки заробітної плати, виплати компенсації по втраті частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди в резолютивній його частині, а саме після: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» на користь ОСОБА_2 Бакиєвича середній заробіток за весь час затримки з виплати заробітної плати з 01.12.2015 року і по 03.02.2016 року включно, виходячи з середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року №100, в сумі 7920,00 грн.

Із вказаним рішенням та додатковим рішенням не погодився відповідач, представник якого подав на них апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду від 13 жовтня 2016 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; додаткове рішення від 21 листопада 2016 року просить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначає, що стягнення з позивача на користь відповідача середнього заробітку з 01.12.2015 року по 03.02.2016 року відбулося без законних на те підстав.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам рішення та додаткове рішення місцевого суду відповідають в повній мірі.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу №76-к від 01 серпня 2012року позивач був прийнятий на посаду техніка з налагодження й випробувань в ТОВ «Електромонтаж - 410» (а.с.5).

Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №102-к від 30 листопада 2015 року ОСОБА_2, технік з налагодження й випробувань, звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.6).

Згідно довідки про доходи №648 від 17.12.2015 року, виданої ТОВ «Електромонтаж - 410», заробітна плата ОСОБА_2 з червня 2015 року по листопад 2015 року становила 49571,86 грн., з урахуванням утримань 39875,25 грн. (а.с.7).

Також, відповідно до довідки №651 від 17.12.2015 року, виданої ТОВ «Електромонтаж - 410», ОСОБА_2 дійсно, з 01.08.2012 року по 30.11.2015 року працював в ТОВ «Електромонтаж - 410», форма працевлаштування основна, займав посаду «технік з налагодження і випробувань». Сума заборгованості з виплати заробітної плати станом на 17.12.2015 року складає: за вересень 2015 року 5502,16 грн., за жовтень 2015 року 9902,16 грн., за листопад 2015 року 4453,25 грн.; загальна сума заборгованості становить 19857,57 грн. (а.с.4).

Відповідно до відомостей про розподіл заробітної плати ТОВ «Електромонтаж - 410» від 03.02.2016 року (в кількості 3 прим.), від 15.01.2016 року, від 28.12.2015 року відповідач повністю погасив заборгованість по заробітній платі, станом на 03.02.2016 року заборгованості не існує (а.с.44-52).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що позивачеві не були виплачені належні йому суми в день звільнення, а тому, на підставі ст.117 КЗпП України,суд стягнув на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку, в задоволенні інших позовних вимог правомірно відмовив за необґрунтованістю.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи і нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За нормою п.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

У відповідності до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом п.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року Пленум Верховного Суду України роз»яснив, що, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N100.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що при звільненні, за заявою працівника, у відповідності до ст.47 КЗпП України з працівником не було проведено належного розрахунку, а в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, доказів протилежного відповідачем надано не було, колегія суддів приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Також, колегія суддів погоджується з наведеним у рішенні розрахунком та вважає, що його зроблено на підставі повного та всебічного дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів та з урахуванням вимог закону, а тому наявні підстави для стягнення з ТОВ «Електромонтаж-410» на користь позивача середнього заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 01.12.20.15 року по 03.02.2016 року в сумі 7920,00 грн., яка відповідачем не спростована.

За змістом ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди із судовими рішеннями без належного обґрунтування нормами права.

В іншій частині рішення районного суду не оскаржувалося, а тому не було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 06.12.2016 року клопотання відповідача ТОВ «Електромонтаж-410» про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст.82 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного, з ТОВ «Електромонтаж-410» на користь держави необхідно стягнути 606,32 грн. судового збору.

Суд першої інстанції повно та обєктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410», - відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 жовтня 2016 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 листопада 2016 року, залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-410» на користь держави 606,32 (шістсот шість гривень 32 коп.) грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1