Ухвала суду № 64184407, 18.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 січня 2017 року м. Київ К/800/34381/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційну скаргу на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 та додані документи щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, та прийняти відповідне рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року змінено рішення суду першої інстанції, доповнено абзац третій резолютивної частини постанови після слів «прийняти відповідне рішення» словами наступного змісту «за наслідками розгляду заяви відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975». В решті постанову залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу з 09 листопада 1983 року по 11 грудня 1985 року та з 31 січня 1985 року по 06 грудня 1985 року, проходив військову службу у прикордонних військах КДБ СРСР, приймав участь у бойових діях на території республіки Афганістан.

У період проходження служби в республіці Афганістан 17 березня 1985 року отримав поранення голови, що підтверджується актом судово-медичного обстеження № 31.

Відповідно до рішення МСЕК від 25 травня 2010 року позивачу встановлена 3 група інвалідності вперше, внаслідок отримання поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК № 339717 серії МСЕ-ЧНВ від 25 травня 2010 року, з терміном чергового переогляду до 25 травня 2012 року.

В подальшому позивачу була встановлена 3 група інвалідності безтерміново, у зв'язку з отриманням поранення, контузії, захворювання, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби

30 травня 2016 року позивач звернувся до Бахмацького районного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, вказана заява була направлена на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату, а 03 червня 2016 року - на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Проте листом від 23 червня 2016 року за № 5/2339 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат, що Міністерство оборони України не є правонаступником прикордонних військ КДБ СРСР, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах, немає.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року Закон № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини другої статті 16 цього Закону у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вищезгаданого Закону Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок).

Вказаним Порядком визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Верховний Суд України в рішенні від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) вказав, що виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону №2011-ХІІ, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання спірної грошової допомоги.

Водночас, правильним є також і висновок судів про те, що виплата спірних коштів повинна здійснюватись Міністерством, оскільки позивач не належав до особового складу Державної прикордонної служби України у розумінні статті 14 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України».

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга Міністерства оборони України є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко