Ухвала суду № 64184356, 20.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 січня 2017 року м. Київ К/800/2058/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року та від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у видачі довідки з місця роботи про педагогічний стаж, зобов'язання видати довідку про педагогічний стаж та відшкодувати шкоду у розмірі 20 000 грн. Зазначав, що відповідач зобов'язаний включити до його (ОСОБА_1) педагогічного стажу: роботу в 1961 році викладачем курсів при військовій частині №28036 по підготовці військовослужбовців до вступу у ВНЗ СРСР; навчання в 1964-1966 роках на стаціонарі Одеського держуніверситета; роботу в 1971-1972 роках вихователем виховно-трудової колонії МВС СРСР і його службу в 1971-1972 роках офіцером МВС СРСР; роботу в 1975 році вихователем у ПТУ, тобто в Євпаторійській мореходній школі ММФ СРСР; роботу в 1978-1979 роках відповідальним секретарем Старобільського районного товариства книголюбів; роботу в 1980-1981 роках викладачем Якутського річкового командного училища; роботу в 1990-1991 роках викладачем і завучем (заст. директора по учбовій роботі) в ПТУ Української вищої школи реставраторів центру «Середовище», - як роботу за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, який зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років та видати відповідну довідку про його педагогічний стаж, який в загальному складає (за його підрахунком) 28 років.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просили їх скасувати, порушивши, водночас, питання поновлення строку касаційного оскарження, й вказані причини пропуску такого строку є достатніми для визнання їх поважними.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на скрутний майновий стан, при цьому, наведені причини неможливості його сплати є достатніми для застосування, в даному випадку, приписів частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України й звільнення їх від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач неодноразово протягом 1992-2015 років звертався до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області щодо видачі відповідної довідки про наявний 28-річний педагогічний стаж роботи, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років.

Так, постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 07.03.2014р. у справі №570/3944/13а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014р., у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Здолбунівської райдержадміністрації Рівненської області, голови Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_3, відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, було відмовлено. При цьому, предметом розгляду у даній справі було питання зарахування періодів педагогічного стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років, а саме: роботи в 1961-1963 роках викладачем курсів по підготовці до вступу у ВНЗ СРСР при в/ч 28036 (відповідно до довідки військової частини №744/13 від 29 серпня 1963 року); два роки очної форми навчання в 1964-1966 роках в Одеському держуніверситеті; півтора роки роботи вихователем у виховно-трудовій колонії МВС СРСР в 1971-1972 роках і його служби офіцером в органах МВС в цей же період; роботи в 1975 році вихователем Євпаторійської морехідної школи; роботи в 1978-1979 роках відповідальним секретарем Старобільського районного товариства книголюбів Луганської області; роботи по сумісництву в 1980-1981 роках викладачем англійської мови Якутського річкового командного училища; роботи в 1990-1991 роках викладачем та завучем Рівненської української вищої школи реставраторів.

У вказаних судових рішеннях зазначено, що для застосування норм Положення про порядок нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров'я, яке діяло до 01.01.1992р., станом на 01.01.1992р. позивач повинен був мати 2/3 педагогічного стажу - 16 років 8 місяців, проте, відповідно до відомостей відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації та даних трудової книжки, ОСОБА_1 мав 15 років 9 місяців 25 днів педагогічного стажу, а тому підстави для зарахування іншої роботи, передбаченої даним Положенням, відсутні.

Також зазначено, що згідно даних довідки Здолбунівського військкомату ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах в 1960-1963 роках на посадах рядового складу й відомості про викладання англійської мови у довідці відсутні, а відтак його посилання на те, що до педагогічного стажу має бути зараховано роботу в 1961-1963 роках викладачем курсів по підготовці до вступу у ВНЗ СРСР при в/ч 28036, є безпідставними.

Що стосується зарахуванням двох років очної форми навчання в 1964-1966 роках в Одеському держуніверситеті та півтора роки роботи вихователем у виховно-трудовій колонії МВС СРСР в 1971-1972 роках і його службу офіцером в органах МВС в цей же період, роботи в 1975 році вихователем Євпаторійської морехідної школи, то підстави для видачі довідки із зарахуванням цих періодів до спеціального педагогічного стажу також відсутні, зважаючи на те, що ці види діяльності відповідно до п.4 Положення про порядок нарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років можуть враховуватися лише при наявності 2/3 стажу (16 років 8 місяців), який дає право на пенсію за вислугу років згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959р. №1397.

Так само не дає підстав для нарахування педагогічного стажу, який давав би право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до вищевказаних постанов, робота на інших посадах, а саме: відповідального секретаря Старобільського районного товариства книголюбів Луганської області (з 26.06.1978р. по 01.08.1979р.) та суміщення посад у Якутському річковому командному училищі, робота викладачем та завучем Рівненської української вищої школи реставраторів центру «Середовище» (з 05.09.1990р. по 03.07.1991р.), оскільки згідно даних довідки Новосибірської державної академії річкового транспорту від 03.10.2008р. ОСОБА_1 займав посаду командира роти в Якутському річковому командному училищі, яка і була основним видом його діяльності та не відноситься до педагогічного стажу, посада ж відповідального секретаря Старобільського районного товариства книголюбів Луганської області, яку займав позивач з 26.06.1978р. по 01.08.1979р. не відноситься до переліку професій та посад, які надають право на призначення пенсії за вислугу років педагогічним працівникам; перебування на посаді завуча Рівненської української вищої школи реставраторів центру «Середовище» з 05.09.1990р. по 03.07.1991р. не зараховується до спеціального стажу, оскільки вказаний ВНЗ не отримував ліцензію Міністерства освіти і науки України.

Отже, судовим рішенням у адміністративній справі №570/3944/13-а, що набрало законної сили, встановлено відсутність підстав для включення до педагогічного стажу ОСОБА_1: роботи в 1961 році викладачем курсів при військовій частині №28036 по підготовці військовослужбовців до вступу в ВНЗ СРСР; навчання в 1964-1966 роках на стаціонарі Одеського держуніверситета; роботи позивача в 1971-1972 роках вихователем виховно-трудової колонії МВС СРСР і його служби в 1971-1972 роках офіцером МВС СРССР; роботи в 1975 році вихователем у ПТУ, тобто в Євпаторійській морехідній школі ММФ СРСР; роботи в 1978-1979 роках відповідальним секретарем Старобільського районного товариства книголюбів; роботи в 1980-1981 роках викладачем Якутського річкового командного училища; роботи в 1990-1991 роках викладачем і завучем (заст.директора по учбовій роботі) в ПТУ Української вищої школи реставраторів центру «Середовище».

За змістом частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, зважаючи на наведені обставини та вимоги закону, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про правомірність відмови Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області у видачі ОСОБА_1 довідки про педагогічний стаж із врахуванням періоду його роботи до 1992 року, є правильним.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга в частині оскарження постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Також у касаційній скарзі ставиться питання про перегляд у касаційному порядку ухвал Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвал Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та від 18 жовтня 2016 року.

Так, ухвалами Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення та проведення республіканських, комісійних, комплексних експертиз та заяви від 26 листопада 2015 року №1 щодо відводу судді Гломба Ю.О.

Згідно з вимогами частини першої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає умови, при яких виникає право на касаційне оскарження, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

У даному випадку, рішення суду першої інстанції, які оскаржуються, не переглядалися в апеляційному порядку, що відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року про відмову у призначенні та проведенні республіканських, комісійних, комплексних експертиз у справі за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, відмовлено в зв'язку з тим, що вказане судове рішення не підлягає апеляційному оскарженню.

Згідно з вимогами частини 2 статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що оскаржувана ОСОБА_1 ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення та проведення експертизи, не перешкоджає подальшому провадженню у справі, що, відповідно, виключає необхідність перегляду судового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, то постановлена Житомирським апеляційним адміністративним судом ухвала від 17 жовтня 2016 року про відмову у відкритті апеляційного провадження ґрунтується на вимогах закону, а тому, з врахуванням приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року.

Щодо ж касаційної скарги на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, якою призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Житомирського апеляційного адміністративного суду, то ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Так, за змістом пункту 1 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене та враховуючи, що ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року про призначення до розгляду заяви про відвід не перешкоджає подальшому провадженню у справі, вона не підлягає й перегляду в касаційному порядку, а тому у відкритті касаційного провадження з її перегляду слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропущений строк подання касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року та від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особам, які її подали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник