Ухвала суду № 64184307, 12.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 січня 2017 року м. Київ К/800/36612/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №812/1556/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у місті Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення з державного бюджету надміру сплаченого податку на додану вартість, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у місті Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення з державного бюджету надміру сплаченого податку на додану вартість - задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 змінено постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2015.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області 26.12.2016 звернулась з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження до Вищого адміністративного суду України.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків.

З доданої до касаційної скарги відповідачем копії постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 вбачається, що таке рішення ухвалене у відкритому судовому засіданні та набрало законної сили з моменту складення повного тексту - протягом п'яти днів, в той час, як касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України подано 26.12.2016, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Як на підставу для поновлення пропущеного строку, Державна податкова інспекція у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області посилається на те, що відповідачем вже подавалась касаційна скарга на оскаржувані судові рішення, зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 (К/800/28569/16) відповідачу повернено касаційну скаргу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

Суддя-доповідач зазначає, що невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України здійснив сплату судового збору не у повному обсязі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до паспорту бюджетної програми на 2016 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 84, за відомчою класифікацією видатків (КПКВК) 3507010 затверджено напрями використання бюджетних коштів із загального фонду для сплати судового збору органами Державної фіскальної служби у розмірі 710982,70 тис. грн.

Податковий орган не надав доказів неможливості здійснення сплати судового збору у повному обсязі з моменту звернення до суду касаційної інстанції вперше.

Враховуючи викладене, наведені податковим органом у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій підстави пропуску такого строку не є поважними.

На підтвердження поважності пропуску строку відповідачу слід вказати інші підстави та надати відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк, визначений законом.

Зазначені обставини за приписами частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону в чинній на момент подання касаційної скарги редакції, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви..

У відповідності до абзацу 3 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діяла на момент звернення до суду з позовом) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, суддя-доповідач звертає увагу скаржника на те, що розмір судового збору за звернення зі скаргою розраховується, виходячи з усієї ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та не залежить від оспорюваної суми.

Як вбачається з матеріалів поданої касаційної скарги, вимоги частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору виконано частково, до касаційної скарги додано платіжне доручення від 23.11.2016 № 916 на суму 1653,6 грн., що свідчить про сплату судового збору не у повному обсязі, встановленому законодавством.

Таким чином, скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним на час подання касаційної скарги законодавством, та надати суду документ про його сплату.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №812/1556/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіант Україна» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у місті Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення з державного бюджету надміру сплаченого податку на додану вартість - залишити без руху.

2. Надати відповідачу строк для усунення недоліків - - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Направити відповідачу копію ухвали для виконання.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна