Ухвала суду № 64182570, 16.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1865/16

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2016 року №0001442200, НОМЕР_1, НОМЕР_2,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «АГАС» (ТОВ «АГАС») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ГУ ДФС у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2016 року №0001442200, №0001422200, №0001462200.

27 жовтня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АГАС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 23 травня 2016 року №0030/22-01-14-04/32877833.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено наступні порушення:

- п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.15, п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягала сплаті до бюджету на загальну суму 580043 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 580043 грн.;

- пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст. 137, п. 138.5, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 146.13 ст. 146 Податкового кодексу України; ст. 2, ст. 3, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік»; п. 2.1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року; пп. 138.3.1, пп. 138.3.2, пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму відємного значення обєкта оподаткування за 2015 рік на суму 294626 грн.;

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.5, п. 138.8 ст. 138, пп. 138.10.4 п. 138.10, пп. 138.12.1, пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2015 року на суму 66478 грн.;

- п. 9 ст. 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР;

- п. 10 ст. 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР;

- п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України

- вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

На підставі акта перевірки, 23 серпня 2016 року ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№0001442200 форми "П" про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 362373 грн.;

- №0001422200 форми "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 61978 грн.;

- №0001462200 форми "ПС" про застосування штрафних санкцій по ПДВ в розмірі 6198 грн.

Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, а також те, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті обґрунтовано, з урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обовязок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пп. 14.1.27 ПК України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 1 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом першої інстанції, 04 березня 2014 року між ТОВ "Агас" (Замовник) та ТОВ "Компанія "Украгротрейдінг" (Посередник) укладено договір щодо надання посередницьких послуг №03/04/04-14. При цьому, згідно із п.8 Договору, Посередник інформує Замовника про те, що він є платником ПДВ, а в п.9 Договору зазначається індивідуальний податковий номер ТОВ "Компанія Украгротрейдінг" як платника ПДВ.

Проте, із акту перевірки встановлено, що відповідно до баз даних ДФС України ТОВ "Компанія Украгротрейдінг" зареєстровано як суб'єкт господарювання 04.03.2014 року, взято на облік як платник податків 05.03.2014 року та зареєстровано в якості платника ПДВ лише 01.05.2014 року (присвоєно індивідуальний податковий номер 391215222255, свідоцтво платника ПДВ №200168591).

Тобто, станом на день укладення вищевказаного договору - 04.03.2014 року - ТОВ "Компанія Украгротрейдінг" не було платником податку на додану вартість та не могло знати свого індивідуального податкового номеру, зазначеного у договорі.

Крім того, відповідно до п.1 вказаного Договору, його предметом визначено, що Замовник доручає, а Посередник зобов'язується від імені та в інтересах Замовника здійснити комплекс заходів, спрямованих на дослідження, аналіз та постійний моніторинг кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринку сільськогосподарської продукції; пошук контрагентів для закупівлі і подальшої реалізації комерційно привабливої с/г продукції; ведення переговорів з потенційними контрагентами; консультаційний та методичний супровід при укладанні та виконанні договорів купівлі-продажу, постачання тощо.

Так, пунктом 2 Договору визначено обов'язки Посередника та порядок їх виконання, згідно яких Посередник зобов'язаний діяти виключно в інтересах Замовника з метою досягнення останнім позитивного комерційного ефекту у вигляді прибутку. Для досягнення мети цього договору посередник зобов'язаний: здійснювати дослідження і постійний моніторинг кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринку с/г продукції з метою визначення комерційно привабливих сегментів для здійснення господарської діяльності; здійснювати пошук внутрішніх та зовнішніх контрагентів для здійснення господарської діяльності; вести переговори з контрагентами щодо купівлі-продажу, постачання, переробки, перевезення, логістики тощо; здійснювати підготовку проектів договорів; здійснювати консультативний та методичний супровід Замовника з усіх основних правових, економічних та організаційних питань, договорів (контрактів). Пунктом 3 договору визначено обов'язки Замовника: Замовник у відповідності до умов вказаного договору зобов'язаний: забезпечити посередника усією інформацією та документацією, необхідною для виконання своїх зобов'язань, у тому числі видати довіреність; на вимогу Посередника протягом 2 робочих днів надавати оперативну і об'єктивну інформацію щодо виконання контрагентами своїх зобов'язань по договорах (контрактах), укладених за посередництвом посередника; до третього числа кожного місяця надавати посереднику інформацію щодо стану розрахунків за договорами, укладеними за посередництво посередника; виплатити посереднику винагороду у відповідності до умов даного договору.

Пунктом 4 даного договору визначена винагорода Посередника та порядок розрахунків: Посередник за надані послуги отримує винагороду у випадку отримання Замовником оплати за поставлений ним для контрагентів (внутрішніх або нерезидентів) товар згідно договорів (контрактів), укладених за посередництва Посередника. При цьому, передбачено, що розмір винагороди обумовлюється сторонами в окремих додаткових угодах до цього договору.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано таких додаткових угод та калькуляцій вартості послуг, а з наданих актів надання послуг вбачається, що їх вартість щомісячно становила 100000 грн., незалежно від змісту та об'єму отриманих послуг відповідно до звітів Посередника.

Також, пунктом 6 вказаного Договору визначено такий порядок приймання наданих послуг: 6.1. Посередник вважається таким, що виконав свої послуги по кожному конкретному договору (контракту) або його частині (партії, поставці), укладеному за його посередництва між Замовником і контрагентами, з моменту отримання Замовником оплати за товар, поставлений Замовником для контрагентів (резидентів та нерезидентів) згідно договорів (контрактів), укладених за посередництва Посередника. 6.2. Виконання Посередником зобов'язань за цим Договором оформляється в формі акта приймання наданих послуг, що оформляється або за результатами звітного періоду або при отриманні Замовником оплати за відвантаження контрагентам товарів за договорами (контрактами), укладеними за посередництва Посередника.

У матеріалах справи наявні звіти до актів виконаних робіт, а саме звіт від 30.04.2014 року (до акту надання послуг №4 від 30.04.2014 року), звіт від 27.06.2014 року (до акту надання послуг №6 від 27.06.2014 року), звіт від 31.07.2014 року (до акту надання послуг №8 від 31.07.2014 року), звіт від 29.08.2014 року (до акту надання послуг №13 від 29.08.2014 року), звіт від 30.09.2014 року (до акту надання послуг №37 від 30.09.2014 року).

Так, у кожному звіті до актів надання послуг за відповідні періоди 2014 року вказано про здійснення однотипних дій, що відповідають загальному поняттю про посередницькі послуги, зокрема: 1. Збір та впорядкування інформації щодо регіональних ринків виробників с/г продукції (відповідальні - менеджери з постачання ОСОБА_4 та ОСОБА_5В.). 2. Організація зустрічей, відрядження до господарств виробників с/г продукції для налагодження зв'язків з потенційними постачальникам, ведення переговорів, збір зразків продукції. 3. Посередництво в укладанні угод та підписанні договорів. При цьому, в кожному звіті наводиться окремий перелік таких договорів та представників сторін-контрагентів. 4. Передача зразків товару для проведення належної експертизи якості. 5. Організація доставки закупівель до місця тимчасового зберігання та проведення вантажно-розвантажувальних робіт силами правників підрозділу виробництва з використанням власного устаткування. 6. Налагоджування зв'язків із закордонними партнерами - потенційними покупцями пропонованої продукції. 7. Ведення ділової переписки та переговорів. При цьому, в кожному звіті наводиться окремий перелік країн походження нерезидентів. 8. Посередництво в укладанні контрактів (наведено перелік іноземних контрагентів, вказано номера та дати договорів, вказані відповідальні особи з боку покупця). 9. Організація митного декларування товарів, що експортуються за участі брокера ТОВ "Агроінвестпром".

Проте, судом першої інстанції не встановлено наявності жодного письмового доказу на підтвердження участі ТОВ "Компанія "Украгротрейдінг" у вчиненні всіх вищезазначених дій, враховуючи те, що останнє повинно було діяти на підставі виданої позивачем довіреності, в тому числі документально не підтверджується, що саме за посередництва ТОВ "Компанія "Украгротрейдінг" були укладені договори із постачальниками та покупцями с/г продукції. Ні під час перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано жодного документу, на підтвердження того, що ТОВ "Компанія Украгротрейдінг" дійсно підготовлено чи підписано документи для позивача, організовано хоча б одну зустріч, поставку, експертизу якості тощо.

Більше того, судом першої інстанції встановлено, що основна частка сільськогосподарської та іншої продукції (гірчиці, льону, коріандру, квасолі, гороху, крупи пшона, вики) ТОВ "АГАС" у 2013-2014 роках придбавалась позивачем у безпосередніх виробників напряму, без залучення посередників.

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують отримання ним оплати за поставлений для контрагентів-нерезидентів саме за той товар, що отриманий згідно договорів, укладених за участю посередника, в місяці оплати його послуг. Проте, отримання такої оплати, за умовою укладеного між сторонами Договору, є виключною підставою для виплати позивачем винагороди посереднику.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем перераховувались кошти на рахунки контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГАС" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 січня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7