Ухвала суду № 64182529, 16.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/494/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Калина" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агрофірма "Відродження" до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області (в особі сектору з питань державної реєстрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, селянське (фермерське) господарство «Калина», про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року приватне підприємство «Агрофірма «Відродження» (ПП «Агрофірма «Відродження») звернулось до суду з адміністративним позовом до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області (в особі сектору з питань державної реєстрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, селянське (фермерське) господарство «Калина», з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Оратівського районного управління юстиції Вінницької області (індексний номер 12650254 від 24 квітня 2014 року).

17 жовтня 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та залишити позовну заяву без розгляду.

У судовому засіданні представник третьої особи апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Відповідач в судове засідання не зявився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №761 подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та судом першої інстанції, станом на 20.04.2007 року земельна ділянки площею 2,0199 га, кадастровий номер 0523186900:02:006:0038, яка розташована на території Чернявської сільської ради Оратівського району Вінницької області, перебувала у власності ОСОБА_5, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія АБ № 974909.

Так, 20.04.2007 року між ОСОБА_5 та ПП "Агрофірма "Відродження" укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, строком на 15 років. Вказаний договір зареєстрований Оратівським районним відділом Вінницької регіональної філії Центру ДЗК 26.06.2007 року за №0407017000144.

У подальшому, ОСОБА_4 успадкувала зазначену земельну ділянку від померлого ОСОБА_5, відповідно до свідоцтва про право на земельну ділянку №2499 від 07.12.2012 року.

Так, 01.02.2013 року між ОСОБА_4 та СФГ "Калина" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років та відповідно до рішення державного реєстратора реєстраційної служби Оратівського районного управління юстиції Вінницької області №12650254 від 24.04.2014 року право оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору від 01.02.2013 року, зареєстровано за СФГ "Калина".

Вважаючи таке рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства, при проведенні державної реєстрації речових прав за договором оренди землі, укладеним між СФГ "Калина" та ОСОБА_4, належним чином не перевірив, чи вже зареєстровані права оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди вказаної земельної ділянки, внаслідок чого істотно порушив законні права та інтереси позивача, як правомірного орендаря земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України (ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 18 цього закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Крім того, Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року надала роз'яснення "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Проте, в порушення вимог чинного законодавства відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного з СФГ «Калина», належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки, тоді як реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем.

Крім того, в силу положень абз. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідач повиннен був запитати в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо) щодо фактів реєстрації договорів оренди землі на відповідні земельні ділянки для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням.

Невиконання державним реєстратором такого обов'язку обумовило повторну реєстрацію права оренди одних і тих самих земельних ділянок, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря земельних ділянок.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року (справа № 21-760а15) зазначено про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів поогоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач відповідач в порушення вимог чинного законодавства, при проведенні державної реєстрації речових прав за договором оренди землі, укладеним між СФГ "Калина" та ОСОБА_4, належним чином не перевірив, чи вже зареєстровані права оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди вказаної земельної ділянки, внаслідок чого істотно порушив законні права та інтереси позивача, як правомірного орендаря земельної ділянки.

Що стосується тверджень представника третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропущенням ПП «Агрофірма «Відродження» строку звернення до адміністративного позову, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду та встановлено, що ПП «Агрофірма «Відродження» строк звернення до адміністративного суду не пропущено. Дана ухвала є чинною.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом першої інстанції вже вирішувалось питання щодо дотримання ПП «Агрофірма «Відродження» строків звернення до адміністративного суду з даним позовом, то повторне вирішення такого клопотання з цих же підстав є безпідставним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Калина" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 січня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7