Ухвала суду № 64182413, 19.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/5224/14-ц 19.01.2017 19.01.2017 19.01.2017

Провадження №22-ц/784/88/17

Справа № 490/5224/14-ц Головуючий першої інстанції:Мамаєва О.В.

Провадження № 22-ц/784/88/17

Провадження № 22-ц/784/89/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3 та її представників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, представника ТОВ «Вольга-Україна» Мураховської А.П.,

перекладача ОСОБА_9 (а/с 160 Том 3),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк») на ухвалу та рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2016 року, постановлену за позовом ПАТ «Марфін Банк»

до

ОСОБА_3, ОСОБА_6, ТОВ «Вольга - Україна»

про

стягнення заборгованості

та за позовом

ОСОБА_6 до ПАТ «Марфін Банк»

про визнання договору поруки припиненим,

В С Т А Н О В И Л А :

22 квітня 2014 року ПАТ "Марфін Банк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ТОВ "Вольга-Україна" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що 23 березня 2011 року між ним та ТОВ «Вольга-Україна» був укладений договір кредиту № 00196/N, на підставі якого позивач надав ТОВ «Вольга-Україна» грошові кошти у вигляді поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 700000,00 євро, а починаючи з 30 вересня 2011 року ліміт встановлюється у 600000 євро. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_6 23 березня 2011 року були укладені договори поруки відповідно № 846 та 847, 848, згідно умов яких останні поручились перед Банком за виконання ТОВ «Вольга-Україна» зобов'язань за кредитним договором № 00196/N від 23 березня 2011 року. За період з 29.03.2011р. по 20.11.2012р. позичальником ТОВ «Вольга-Україна» отримано від Банку транші на загальну суму 3 576 380 євро, з яких в період з 01.11.2011р. по 16.11.2012р. було повернуто позичальником 2976380 євро, непогашеною залишилась сума основного боргу за кредитом 600 000 євро.

Посилаючись на викладене, неодноразово збільшуючи позовні вимоги, ПАТ "Марфін Банк" остаточно просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 728 101,64 євро та 8974400грн.46коп., а також судові витрати в розмірі 23428 грн. 60 коп.

В липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Марфін Банк», третя особа - ТОВ «Вольга-Україна», про визнання договору поруки припиненим. Свій позов обґрунтовував тим, що ПАТ «Марфін Банк» звернувся до суду із позовом до нього як поручителя після спливу 6-місячного строку від настання строку виконання основного зобов'язання.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати договір поруки від 23 березня 2011 року, укладений між ним та ПАТ "Марфін Банк", припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Ухвалою суду від 16 листопада 2015 року даний позов ОСОБА_6 об'єднано в одне провадження із позовом ПАТ "Марфін Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ТОВ "Вольга-Україна" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва суду від 13 жовтня 2016 року провадження у справі за позовною заявою ПАТ "Марфін Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ТОВ "Вольга-Україна" про стягнення заборгованості - в частині вимог до ТОВ "Вольга-Україна" закрито.

Рішенням цього ж суду від 13 жовтня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Марфін Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. Позов ОСОБА_6 до ПАТ "Марфін Банк" задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки від 23 березня 2011р., укладеним між ПАТ "Марфін Банк" та поручителем ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі ПАТ «Марфін Банк», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просило вказані ухвалу та рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ПАТ «Марфін Банк» у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 березня 2011 року між ПАТ "Марфін Банк" та ТОВ «Вольга-Україна» було укладено кредитний договір № 00196/N, згідно умов якого позивач надав останньому грошові кошти у вигляді поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 700000,00 євро, починаючи з 30.09.2011 року ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 600000 євро. Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на строк з 23.03.2011 року по 22.03.2012 року. У п.2.5.2 договору передбачено, що у випадку відсутності станом на 21.03.2012 року порушень позичальником термінів та строків повернення кредиту, та/або окремого траншу, та/або сплати процентів, та / або комісії більш, ніж на 90 календарних днів, термін погашення кредиту автоматично продовжується до 22.03.2013 року включно. У цьому випадку додаткова угода до даного договору про продовження терміну погашення кредиту не укладається, а банк письмово сповіщає позичальника про продовження терміну погашення кредиту на умовах даного пункту. У п.2.5.3 договору передбачено, що за умови відсутності станом на 20.03.2013 року порушень позичальником термінів та строків повернення кредиту, термін погашення кредиту за даним договором автоматично продовжується до 21.03.2014 року (т. 1 а.с.5-10).

23 березня 2011 року в якості забезпечення виконання ТОВ «Вольга-Україна» своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, між ПАТ "Марфін Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки № б/н, відповідно до умов якого остання поручається перед Банком за виконання ТОВ «Вольга-Україна» зобовязань за кредитним договором № 00196/N із всіма додатковими угодами до нього в повному обсязі (т. 1 а.с.11-12).

Також, 23 березня 2011 року в якості забезпечення виконання ТОВ «Вольга-Україна» своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, між ПАТ "Марфін Банк" та ОСОБА_6 укладено договір поруки № б/н, відповідно до умов якого останній поручається перед Банком за виконання ТОВ «Вольга-Україна» зобовязань за кредитним договором № 00196/N із всіма додатковими угодами до нього в повному обсязі (т. 1 а.с.13-15).

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного договору 23 березня 2011 року між ПАТ "Марфін Банк" та ТОВ «Вольга-Україна» укладені:

- договір застави обладнання, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Машковою С.М. за реєстр № 845;

- договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Машковою С.М. за реєстр № 843, за яким в іпотеку Банку передано нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1;

- договір застави майнових прав № 055999-СН.

Судом також встановлено, що свої обов'язки за кредитним договором ТОВ «Вольга-Україна» виконувало неналежним чином.

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 25.08.2015 року заборгованість ТОВ «Вольга-Україна» за кредитним договором складає 728101,64 євро та 8974400,46 грн., з яких:

- 600000,00 євро заборгованість за кредитом;

- 128101,64 євро заборгованість за відсотками;

- 8240782,50 грн. - пеня за неповернення основного боргу;

- 733611,37 грн. пеня за несплату відсотків за користування кредитом;

- 6,94 грн. пеня за несплату комісії (т. 2 а.с.215-217).

Разом із тим, висновком судово-економічної експертизи від 29.04.2016 року встановлено, що розрахунок заборгованісті ТОВ «Вольга-Україна» перед банком частково відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором, а саме, підтверджено правильність розрахунку Банком розміру заборгованості за кредитом та відсотками. Документально та розрахунково не підтверджується здійснення позивачем нарахування пені та штрафних санкцій за кредитним договором, в зв'язку з чим висновком експертизи встановлено, що станом на 25.08.2015 року заборгованість ТОВ «Вольга-Україна» складає 728101,64 євро та 5 387 218,97 грн., з яких:

- 600000,00 євро заборгованість за кредитом (14 958 000 грн.);

- 128101,64 євро заборгованість за відсотками (3 193 573,89 грн.);

- 5 387 218,97грн. - пеня /т. 4 а.с.128-139).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З укладених між ПАТ "Марфін Банк" та поручителями ОСОБА_3 і ОСОБА_6 договорів поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 5.1. договорів поруки) про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором із всіма додатковими угодами до нього не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Саме такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1265цс16.

Оскільки ТОВ "Вольга-Україна" були порушені зобов'язання щодо повернення кредиту, то Банк скористався наданим йому згідно пункту 3.2.8. кредитного договору правом не подовжувати дію кредитної лінії, внаслідок чого відповідно до п.п.2.5.3 кредитного договору позичальник ТОВ "Вольга-Україна" був зобов'язаний погасити існуючу заборгованість до 22 березня 2013 року включно.

Таким чином, судом вірно встановлено, що строк виконання зобов'язання щодо повернення кредитних коштів настав 22 березня 2013 року.

За таких обставин у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 22 березня 2013 року і протягом наступних шести місяців.

Між тим, ПАТ "Марфін Банк" звернувся до поручителів з даним позовом 22 квітня 2014 року, тобто із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку.

За таких обставин, висновок суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, заявлених Банком до поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_6 у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителів - є законним і обґрунтованим. З тих же підстав є вірним висновок суду про задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 до ПАТ "Марфін Банк" про визнанння припиненою поруки за укладеним між ними договором поруки від 23 березня 2011р.

При цьому судом вірно зазначено, що законом не передбачено обов'язок поручителя звертатись до суду із позовом про визнання поруки припиненою, так як вона припиняється в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не були враховані досудові вимоги Банку про наявність кредитної заборгованості та необхідність її погашення, що направлялись відповідачам до збігу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, - не можна прийняти до уваги, оскільки пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього саме позову. Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Така правова позиція неодноразово була викладене Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17 вересня 2014 року у справах № 6-6цс14, №6-125цс14, № 6-53цс14.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовували б висновки суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Також відсутні підстави для скасування ухвали суду про закриття провадження в частині вимог ПАТ "Марфін Банк" до ТОВ "Вольга-Україна" з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до ст.. 1, 12 ГПК України, господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконання господарських договорів.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Також, абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1323цс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1965цс15, від 02 березня 2016 року № 6-2307 цс15.

Таким чином, у даній справі суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» до ТОВ «Вольга Україна» про стягнення заборгованості, оскільки розгляд даних позовних вимог віднесені до юрисдикції господарського суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За такого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги заявлені ПАТ «Марфін Банк» щодо стягнення з ТОВ «Вольга Україна» заборгованості за кредитним договором, який укладено між суб'єктами господарювання, то такі вимоги не можуть розглядатись в порядку цивільного судочинства та відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України вірно закрив провадження в частині позовних вимог до ТОВ «Вольга Україна».

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Марфін Банк» про те, що предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитом з солідарних відповідачів, а саме, з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ТОВ «Вольга Україна», на підставі кредитного договору та договору поруки, що є невідємними частинами одне одного, у зв'язку з чим справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать нормам закону та вищевикладеним правовим позиціям Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 303, 309, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» відхилити.

Ухвалу та рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Коломієць

Суддя: О.О. Данилова

Суддя Н.О. Шаманська