Рішення № 64182018, 17.01.2017, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Провадження №2/485/12/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області

у складі головуючого судді Кішковської З.А.,

секретар судового засідання Забаровська С.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс ОСОБА_3" до Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа ОСОБА_4 про зняття арешту з майна,

встановив:

В листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс ОСОБА_3" звернулося до суду з позовом до Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому просило зобов'язати відповідача зняти арешт з предмету іпотеки - нежитлової будівлі маслоцеху, що знаходиться за адресою: Миколаївська область місто Снігурівка, вулиця Леніна, буд.135, який перешкоджає у реалізації його прав іпотекодержателя, та внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Вказав, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "СЕБ Банк" (після заміни стягувача - ПАТ "ФІДОБАНК") 366739,63грн., у ході якого 01 березня 2012 року державний виконавець наклала арешт на нежитлову будівлю маслоцеху за адресою м. Снігурівка, вул. Леніна,135 з метою реального, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення згідно виконавчого документу. 03 вересня 2014 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", проте одночасно не вирішив питання зняття арешту з майна боржника. Наведене виконавче провадження завершено і вчинення по ньому виконавчих дій не має законних підстав.

ОСОБА_4 в судове засідання не з"явився, про день і час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Про причини неявки не сповістив, заяви про відкладення розгляду не надав. Суд ухвалив про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06 лютого 2008 року між АБ "Факторіал Банк" та ОСОБА_4 було укладено Договір кредиту під заставу нерухомого майна №275-г/41, за умовами якого Кредитор при наявності вільних кредитних коштів надає Позичальникові у тимчасове користування грошові кошти у сумі 247450,00 грн., на строк з 06 лютого 2008 року по 05 лютого 2015 року.

В забезпечення виконання зобовязань за Договором кредиту, 06 лютого 2008 року між АТ "Факторіал Банк" та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчені Іпотечний договір та Договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

За умовами Договору іпотеки, в іпотеку кредитору передано нерухоме майно, а саме нежитлова будівля-будівля маслоцеху, що знаходиться за адресою: Миколаївська область м.Снігурівка, вулиця Леніна,135, що належить на праві власності ОСОБА_4

29 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" (який є правонаступником АБ "Факторіал Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінансова компанія «Вендор" було укладено Договір про відступлення права вимоги №5, згідно якого було відступлено право вимоги за Договором кредиту під заставу нерухомого майна від 06.02.2008 року №275-г/41, а також нотаріально посвідчений Договір про відступлення права за договорами іпотеки №7, згідно якого відступлено право вимоги за вищевказаним Іпотечним договором.

18 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вендор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінанс ОСОБА_3" було укладено Договір про відступлення права вимоги (факторингу) №157, за Договором кредиту під заставу нерухомого майна від 06.02.2008 року №275-г/41, Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №88 та Договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 06.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №89, укладених між АБ "Факторіал Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК") та ОСОБА_4

Також, 18 травня 2015 року між тими самими сторонами було укладено нотаріально посвідчений Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 06 лютого 2008 року за реєстровим №88.

Відповідно до умов зазначених договорів, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс ОСОБА_3" перейшли права вимоги за вищезазначеними договорами, а також всі інші повязані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобовязанні, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс ОСОБА_3" є новим кредитором у фінансових правовідносинах з ОСОБА_4 і новим Іпотекодержателем за Іпотечним договором.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п.3.3.2 Договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобовязань за Договором кредиту Іпотекодержатель має право звернуть стягнення на предмет іпотеки відповідно до п.4 цього Договору, та за рахунок вартості Предмета іпотеки, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, комісії, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, повязаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Пунктами 4.1. Договору іпотеки, визначено, що в разі неналежного виконання Іпотекодавцем зобовязання за Договором кредиту та/або цим Договором, Сторони домовились про те, що звернення стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснено згідно ст.38 Закону України "Про іпотеку", у позасудовому порядку, шляхом укладання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Під час проведення дій, спрямованих на звернення стягнення на предмет іпотеки, у листопаді 2016 року позивачу стало відомо про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна обтяження: арешт спірного нерухомого майна.

Арешт на майно накладено постановою державного виконавця ВДВС Снігурівського РУЮ від 01 березня 2012 року у виконавчому провадженні №31501298, відкритому за виконавчим листом від 09.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь "СЕБ Банк" (після заміни стягувача - ПАТ "ФІДОБАНК") 366739,63грн.

Виконавче провадження завершено згідно постанови державного виконавця від 03 вересня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу за п.3 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормою ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу - ч.1 ст.60 ЦПК України.

Як передбачено п.3 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон №606-XIV) у редакціїї, чинній на час прийняття процесуального рішення державним виконацем, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

Статтею 50 Закону №606-XIV, було визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Державним виконавцем наведеної вимоги закону не виконано. А тому, постанова державного виконавця ВДВС Снігурівського РУЮ від 03 вересня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №31501298 за виконавчим листом від 09.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь "СЕБ Банк" (після заміни стягувача - ПАТ "ФІДОБАНК") грошових коштів є незаконною.

В силу ст.51 Закону №606-XIV, у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Відповідно до ст.60 Закону №606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Вказане виключає прийняття рішення про зобов"язання державного виконаця вчинити дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Згідно п.19 Постанови Пленуму ВССУ від 3 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", ухвалюючи рішення, суд згідно з частиною першою статті 214 ЦПК має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. У зв'язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у цій справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підстави (обставини, якими обґрунтовувались вимоги) та зміст позовних вимог (стаття 119 ЦПК).

Враховуючи, що на теперішній час арешт, накладений постановою державного виконавця не знятий, кредитні зобов'язання відповідача, забезпечені заставою, не погашені, суд прийшов висновку, що право позивача як іпотекодержателя на задоволення вимоги погашення кредитної заборгованості за рахунок майна, на яке накладено арешт, в тому числі шляхом реалізації своїх прав іпотекодержателя при зверненні стягнення на майно, порушено, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом звільнення з-під арешту нерухомого майна з визнанням незаконною постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції від 03 вересня 2013 року у виконавчому проваденні №31501298 про повернення виконавчого документа стягувачеві. У інші частині позовні вимоги суд залишає без задоволення, оскільки питання про наслідки зняття арешту не потребує додаткового судового врегулювання.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс ОСОБА_3" до Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа ОСОБА_4 про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4, а саме: нежитлової будівлі - будівлі маслоцеху, що знаходиться за адресою Миколаївська область, Снігурівський район, м.Снігурівка, вул.Центральна (Леніна),135, який накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції від 01 березня у виконавчому проваденні №31501298.

Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снігурівського районного управління юстиції від 03 вересня 2013 року у виконавчому проваденні №31501298 про повернення виконавчого документа стягувачеві визнати незаконною.

В задоволенні іншим позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами на ім'я апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів після отримання його копії.

Суддя