Рішення № 64181399, 17.01.2017, Біловодський районний суд Луганської області

17.01.2017

Справа № 408/2862/16-ц

2/408/264/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.,

при секретареві Негоді В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, обґрунтовуючи який зазначила таке.

10 серпня 1991 року між його сином ОСОБА_3 та відповідачем було укладено шлюб.

23 вересня 1995 р. ним було придбано житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Під час придбання зазначеного будинку його син та його сім'я свого житла не мали, тому, маючи добрі стосунки із сином, він вирішив дозволити їм жити в цьому будинку та зареєстрував їх там.

Відповідно до домової книги у вказаному житловому будинку з його згоди зареєстровано три людини: його син, онук та відповідач.

На даний час шлюб між його сином та відповідачем розірваний, він має намір проживати у цьому будинку, попереджав відповідача про необхідність звільнення будинку, однак вона його не залишає. Він не може потрапити до будинку, оскільки відповідач влаштовує сварки та викликає міліцію, таким чином відповідач йому створює перешкоди у користуванні будинком, у зв'язку з чим у своєму позові він просить усунути ці перешкоди, визнавши відповідача, такою що втратила право користування цим будинком.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява, в якій він позов підтримав, просив справу розглядати за його відсутності.

Відповідач суду надала заперечення, в яких зазначила, що вона зареєстрована у цьому будинку та проживає з 06.06.1996 р. Цей будинок позивачем купувався для їхнього з сином позивача подружжя. Вона протягом двадцяти років мешкала разом з сином позивача, вела з ним спільне господарство, дбала про садибу, має із сином позивача спільну дитину-інваліда. Крім того, вказуючи, що вона фактично є членом сім'ї співвласника будинку має право на проживання, оскільки постійно в ньому проживає, їй із сином піти нікуди, а розірвання шлюбу з сином позивача не є підставою для втрати права на користування ним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власнику майна належить право володіння, користування та розпорядження майном, а також власник майна володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач є колишньою невісткою позивача, оскільки з 1991 року по 25 березня 2013 року перебувала у шлюбі з його сином ОСОБА_3 (див. рішення Ровеньківського міського суду від 12.03.13 р.).

23 вересня 1995 року позивач придбав у власність будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним договором купівлі -продажу та не оспорюється відповідачем.

Згідно домової книги за вказаною адресою вбачається, що на цей час в будинку позивача з 06.06.1996 р зареєстровані відповідач та син позивача.

Наведене свідчить, що в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України та частини 3 статті 64 Житлового кодексу УРСР відповідач, як вона помилково вказує у своїх запереченнях, не була та не є членом сім'ї позивача, оскільки ніколи не була пов'язана з ним спільним побутом.

У своїй позовній заяві позивач просить визнати відповідача такою, що втратила право користування його житловим будинком, оскільки він не може потрапити до свого будинку, чим йому створюються перешкоди у користуванні його власністю з боку відповідача.

Цю обставину у своїх запереченнях відповідач не заперечувала, а навпаки вказувала, що має право на проживання у цьому будинку, незважаючи на те, що вона не є його власником, тільки з тих підстав, що в ньому прожила більш ніж двадцять років.

В даному випадку, суд погоджується з позивачем, який у своїх поясненнях до заперечень вказував, що не зобов'язаний забезпечувати відповідача житлом, тому, виходячи із зазначених вище вимог закону, перешкоди, створені відповідачем позивачу слід усунути, які він має право вимагати усунути в будь-який час та будь-яким шляхом.

Такий висновок цілком відповідає правовій позиції Верховного Суду України, який у постанові від 16.11.16 р. у справі № 6-709цс16 зазначив, що аналіз статті 391 Цивільного кодексу України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За таких обставин, достовірно встановивши, що позивач є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також те, що відповідач створює йому перешкоди у користуванні цим будинком, суд вважає позов обґрунтованим, у зв'язку з чим його слід задовольнити.

На наведеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215, 224-233 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування житловим будинком, розташований за адресою: АДРЕСА_1, - визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування даним житловим будинком.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: