Рішення № 64181381, 12.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/1545/15 Головуючий у 1 інстанції: Пещук Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/161/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року колегія суддів cудової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мікуш Ю.Р..

суддів Копняк С.М., Приколоти Т.І.

секретар Іванова О.О.

з участю сторін по справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 10 травня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2879 грн. 90 коп. у відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7879 грн. 90 коп.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов в частині відшкодування майнової шкоди в сумі 2879,90 грн. суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі та не врахував, що перелік препаратів, які приймала позивачка ОСОБА_3, перебуваючи з 16.11.2012 року по 14.12.2012 року в травматологічному відділенні Бориславської ЦМЛ на суму 524 грн.75 коп. не можуть бути належними та достатніми доказами у справі, оскільки із зазначеного переліку вбачається, що такі призначались лікуючим лікарем, однак доказів, що саме такі були придбані в Аптеці 126 м.Борислава, якою зазначено ціни препаратів матеріали справи не містять. Стверджує, що суд не дав належної осцінки касовим і фіскальним чекам наявним в матеріалах справи і не врахував, що такі є неналежними доказами, оскільки зазначені у касових чеках найменування ліків, в цілому не відповідають переліку ліків та препаратів, що призначалися ОСОБА_3 при проходженні нею лікування у Бориславській ЦМЛ внаслідок ушкодження здоров»я завданих протиправними діями відповідача, що свідчить про недоведення обставин що мають значення для справи. Щодо задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди то звертає увагу, що в силу вимог ст.60 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди у розмірі 5000 грн., а тому вважає, що даний розмір не відповідає вимогам розумності, справедливості та виваженості та є надто завищеним. Просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги позивачки ОСОБА_3, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В статті 4 Цивільного процесуального кодексу України прописано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Бориславського міського суду від 23.11.2015 року задоволено клопотання ОСОБА_2 про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України у зв»язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №1-кп/438/15/2015 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013150100000071 від 23.01.2013 року вчинене ОСОБА_2 закрито.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ухвала Бориславського міського суду від 23.11.2015 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття відносно неї кримінального провадження на даний час набула законної сили, а звільнення обвинуваченої за її ж клопотанням у зв»язку з закінченням строків давності не являється звільненням з реабілітуючих підстав, а відтак суд прийшов до висновку про винні дії відповідачки ОСОБА_2 у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_3, що мали місце 15.11.2012 року незважаючи на її заперечення щодо цього.

Однак з таким висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 як винної особи у заподіянні їй тілесних ушкоджень, витрат понесених нею на лікування за період з 16.11.2012 року по 14.12.2012 року у травматолічному відділенні Бориславської ЦМЛ; з 15.12.2012 року по 16.12.2012 року у терапевтичному відділенні Бориславської ЦМЛ та із 17.12.2012 року по 31.12.2012 року- у карділогічному підрозділі терапевтичного відділення ЛОКЛ. Згідно позовних вимог позивачки ОСОБА_3 вона понесла 2879, 90 грн. матеріальної шкоди на лікування внаслідок придбання необхідних лікарських препаратів, окрім цього їй заподіно моральну шкоду на суму 10000 грн.

Згідно Висновку експерта №47 від 28 січня 2013 року у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження закритої черепно-мозгової травми у вигляді струсу головного мозгу, садна поверхні грудної клітки.

Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути незадовго до госпіталізації внаслідок контакту з тупим твердим предметом і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликають короткочасний розлад здоров»я.

Позивачкою ОСОБА_3 додано до матеріалів справи копію переліку медикаментів, які вона отримувала з 16.11.2012 року по 14.12.2012 року, будучи на лікуванні у травматологічному віділенні Бориславської ЦМЛ. Сума отриманих ліків становить 524,73 грн. Однак, позивачкою не доведено, що названі у переліку медикаменти придбані саме нею та за її кошти, оскільки до справи додані нечитабельні копії фіскальних чеків, які не відповідають даті перебування на лікуванні. Частина фіскальних чеків на придбання медикаментів поза періодом перебування на лікуванні. Із копії Виписки історії хвороби ОСОБА_3 від 14.12.2012 року (а.с. 15) вбачається, що остання хворіє гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом, має інші захворювання.

Щодо перебування позивачки на лікуванні у терапевтичному відділенні та кардіологічному підрозділі терапевтичного відділення ЛОКЛ, таке пов»язане із гіпертонічною хворобою та згідно виписок із медичної картки, згідно витягу-екіпризу з історії хвороби № 296000 ( а.с.16,17) та Висновку експерта №47 не знаходиться у причинному зв»язку із нанесеними побоями. Витрати на придбання лікарських засобів за цей період лікування позивачкою не представлено.

Сума на придбання лікарських препаратів на копіях фіскальних чеків не відповідає сумі позовних вимог, не відповідає часу перебування на лікуванні та назві лікарських препаратів, визначених лікуючим лікарем, відтак розцінюється судом як неналежний доказ.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.59 ЦК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Позивачкою відповідно до вимог ст.23 ЦК України не доведено в чому полягає спричинена їй моральна шкода, в чому вона виразилася, які обставини стали для цього підставою, окрім понесених витрат на лікування на що позивачка посилалася у своїх поясненнях.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів важає, що оскаржуване рішення суду підлягає до скасування із ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3,4, 314 ч.2. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за недоведеністю.

Рішення набирає законної сил из моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: С.М.Копняк

ОСОБА_4