Ухвала суду № 64179868, 17.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р. №876/5231/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Винники-2» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Винники-2» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2016 року Житлово-будівельний кооператив «Винники-2» (далі - Кооператив) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент) (правонаступник - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, далі - Інспекція) в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 18.12.2015 №1п/41пз/1013-6/7118-15 (далі - Постанова).

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відомості про земельну, які ним зазначені в Декларації про початок виконання будівельних робіт (крім об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури) від 29.10.2015 №ЛВ083153030064 (далі - Декларація) не є недостовірними, оскільки така передана Кооперативу як внесок (пай) згідно договору про пайову участь Приватного підприємства «Будівельна фірма «КВАРТАЛ-ПЛЮС» (далі - ПП) учасника Кооперативу у будівництві об'єкту по вул.Івасюка у м.Львів-Винники від 04.12.2014 (далі - Договір).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі №813/265/16 у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив Кооператив, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві, та вказує, що не вважає Договір, договором суперфіцію, а зазначення ним у Декларації невірного наказу про призначення головного архітектора жодним чином не було доведено ні відповідачем, ні судом першої інстанції.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю в іншому судовому розгляді не підлягає задоволенню, оскільки він був повідомлений про розгляд справи завчасно, ще 20.12.2016, а відтак, відповідач міг забезпечити участь іншого представника у даному судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Кооперативом дійсно зазначено недостовірні дані у поданій ним Декларації, а відтак приймаючи Постанову, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.11.2015 Департаментом на підставі направлень від 26.10.2015 та 10.11.2015 №№05-1183-з/н та 05-1290-з/н, звернень депутата Винниківської міської ради м.Львова Почаєвець В.Ю. та громадянина ОСОБА_3 від 12.10.2015, звернення ОСОБА_4 від 26.10.2015 (а.с.175-179) було проведено позапланову перевірку Кооперативу з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1, за результатами якої було складено акт від цієї ж дати №05-1290 (далі - Акт) (а.с.149-150).

В Акті відповідачем було зафіксовано ряд порушень, зокрема, що позивачем подано недостовірні дані в Декларації, а саме:

в графі «Земельна ділянка використовується для будівництва на підставі» внесено дані щодо державного акта на право власності на земельну ділянку від 25.01.2006 Серії НОМЕР_1 (Державний акт), згідно якого земельна ділянка належить ПП, а не Кооперативу (а.с.188);

в Декларації невірно вказано наказ про призначення головного архітектора проекту ОСОБА_1,а саме вказано наказ від 01.04.2012 №1, однак при перевірці надано наказ від 15.04.2015 №04/АН;

чим порушено ч.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), п.11 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок), за що передбачена відповідальність абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон №208/94-ВР).

11.11.2015 Департаментом було прийнято припис №05-1290 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт (а.с.172).

Також, 11.11.2015 було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №05-1290/1 (далі - Протокол) (а.с.173).

18.12.2015 на підставі Протоколу, Департаментом прийнято Постанову, якою Кооператив визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону №208/94-ВР та накладено штраф у розмірі 124020грн (а.с.9-11).

Не погодившись із вказаною Постановою, Кооператив звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція) за змістом статей 6, 7 Закону №3038-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема, контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Абзацом 2 п.1 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

При цьому, п.11 вказаного Порядку передбачено право посадових осіб інспекцій (тобто Держархбудінспекції та її територіальних органів) під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Частиною 3 ст.41 Закону №3038-VI та ч.2 ст.3 Закону №208/94-ВР до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю також віднесено розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана Постанова прийнята Департаментом, у зв'язку із тим, що Кооперативом в Декларації внесено недостовірні дані про земельну ділянку та наказ про призначення головного архітектора проекту.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону №3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно з ч.8 ст.36 Закону України №3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Встановлено, що у графі «Земельна ділянка використовується на підставі» Декларації, що подана Кооперативом, дійсно вказано Державний акт (а.с.18), згідно якого право власності на земельну ділянку площею 2.1087га видано ПП для будівництва та обслуговування зблокованої котеджної забудови, а не Кооперативу (а.с.188).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність» замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

Згідно з п.5 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I-III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування (частини 4 та 5 ст.26 Закону №3038-VI).

Відповідно до ст.102-1 Земельного кодексу України (далі ЗК) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

В той же час, згідно зі статтями 125 та 126 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року (п.8 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Відповідно до ст.413 ЦК власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що предметом Договору є пайова участь ПП у будівництві, яке визначається тільки у формі передання права на таке, а не права користування земельною ділянкою для здійснення будівництва.

Крім того, дійсно Договір не є належним чином зареєстрованим, а відтак не може свідчити про передачу права користування відповідною земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює пояснення директора Кооперативу про те, що оригінали договору суперфіцію знаходяться у директора ПП, а відтак він не мав можливості їх надати під час перевірки, оскільки такі не були надані суду, а їх існування нічим не підтверджене (а.с.169).

Більше того, на думку апеляційного суду, навіть при отриманні права користування на земельну ділянку, Кооперативу слід було б вказати у Декларації не Державний акт, який свідчить про наявність у ПП права власності на таку земельну ділянку, а документ на підставі якого саме у Кооперативу виникло право на забудову цієї землі.

Відтак, у будь-якому разі, зазначення Кооперативом Державного акта як підстави для забудови є не вірним та свідчить про внесення ним у Декларацію недостовірних даних відповідальність за що передбачена пп.4 ч.2 ст.2 Закону №208/94-ВР.

Щодо невірного зазначення наказу про призначення головного архітектора проекту, то слід погодитись із таким порушенням з боку Кооперативу, адже враховуючи нумерацію наказів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 належним є наказ від 15.04.2016 №04/АН (а.с.154). При цьому наявність двох аналогічних наказів, жодним чином не свідчить на користь позивача, оскільки лише підтверджує неналежну його підготовку до здійснення будівництва та необачність при виборі відповідних виконавців.

Крім того, в Декларації у графі «Серія та номер кваліфікаційного сертифіката» головного архітектора проекту вказано «Серія НОМЕР_2 від 24 липня 2012 року» натомість із наказів (а.с.154-155) вбачається, що кваліфікаційний сертифікат видано 23.07.2013.

Відповідно до абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону №208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Враховуючи, що Кооперативом у поданій Декларації зазначено недостовірні дані щодо документа на підставі якого земельна ділянка використовується позивачем для забудови, а також щодо головного архітектора проекту, що все ж знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийняті оскаржуваної Постанови, Департамент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Загалом, необхідно вказати, що доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог містобудівного законодавства.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог Кооперативу щодо визнання протиправним та скасування Постанови.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Винники-2» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 20 січня 2017 року.