Ухвала суду № 64179547, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9717/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ФОП ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просить: визнати протиправними дії Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ю. Артеменко щодо розповсюдження завідомо неправдивої інформації та введення провайдерів, операторів телекомунікацій в оману, твердженням що умовою для звільнення від обов'язку отримання ліцензії при використанні технології IPTV повинно бути відповідне посилання в Законі; зобов'язати відповідача відкликати лист шляхом публікації оголошення на офіційному сайті Національної ради з питань телебачення і радіомовлення; зобов'язати відповідача надати суду звіт виконання постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року - у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є фізичною особою-підприємцем з надання доступу до мережі Інтернет та зареєстрований в реєстрі операторів та провайдерів телекомунікацій рішенням про включення до реєстру №106 від 11.03.2011 року під номером 2034; доступ до мережі Інтернет забезпечує через комп'ютерну мережу, побудовану на ІР-адресах НОМЕР_1, зареєстровану в базі даних RIPE, автономна система AS16327.

Листом від 27.04.2016 року №17/1238 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила ОСОБА_2 про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення дотримання позивачем закону, а саме: відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів телепрограм, використовуючи ресурси багатоканальних телемереж. Право на розповсюдження телерадіопрограм у багатоканальних телемережах мають виключно суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію провайдера програмної послуги, що видається Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. При цьому, Закон є технологічно нейтральним та не містить жодного посилання на технології, що використовує провайдер (ІРТУ. аналогове, цифрове телебачення тощо), як на підставу для звільнення від обов'язку отримувати ліцензію. Саме тому, відповідно до п. 1.3. Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, № 2979 від 28.12.2011 року (у редакції рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 06 листопада 2014 року № 1187, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 березня 2012 року за № 351/20664), ліцензія провайдера програмної послуги видається суб'єкту господарювання, який має на меті надавати програмну послугу з використанням ресурсу багатоканальної телемережі, незалежно від технології надання такої послуги. Відповідно до п. 2.1. Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, ліцензія провайдера програмної послуги є єдиною законною підставою на здійснення діяльності з надання програмної послуги.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача, оскільки оскаржуваний лист від 27.04.2016 року №17/1238 є лише повідомленням інформативного характеру, який не містить в собі ознак акту індивідуальної дії та не створює для позивача зобов'язань чи будь-яких інших правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Згідно норм ст. 13 вказаного Закону, до повноважень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення відноситься: нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; нагляд за дотриманням ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів; нагляд за дотриманням стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки вітчизняного продукту у їх програмах (передачах) та щодо вживання мов при здійсненні телерадіомовлення; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо складу їх засновників (власників), а також частки іноземних інвестицій у їх статутному капіталі; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм; контроль та нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а за їх відсутності - про всіх власників та учасників телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги і всіх фізичних осіб та власників і учасників юридичних осіб на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги, про пов'язаних осіб та про структуру власності телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги.

В силу положень ст. 14 вказаного Закону, Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме: ліцензування телерадіомовлення; ліцензування провайдерів програмної послуги; участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення; розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення; забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі; ведення Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення; розробку та затвердження порядку проведення конференцій щодо формування, обрання та припинення повноважень членів Наглядової ради публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України".

Повноваженнями Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення є: участь у розробці і реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення; розробка і затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору; здійснення аналізу стану телерадіомовлення в Україні; прийняття рішень про створення та розвиток каналів мовлення, мереж мовлення, телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу; визначення порядку технічної розробки багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу, та порядку проведення конкурсів на технічну розробку, обслуговування та експлуатацію таких телемереж; замовлення розроблення висновків щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення; сприяння включенню телерадіоорганізацій України до світового інформаційного простору і здійсненню їх діяльності відповідно до міжнародних стандартів; узагальнення практики застосування законодавства у сфері телерадіомовлення, участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері; здійснення співробітництва з питань телебачення і радіомовлення з міжнародними організаціями, з органами державної влади та неурядовими організаціями інших країн; визначення порядку документування, формування, обліку та зберігання телерадіоорганізаціями копій (записів) програм і передач, що виходять в ефір, формування тимчасового архіву та архівного фонду телерадіоорганізацій відповідно до законодавства України; створення та утримання державного архіву телебачення і радіомовлення України у порядку, встановленому законом (ст. 15 вказаного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням необхідності дотримання суб'єктами господарювання цінностей та підходів щодо законності надання програмної послуги, ряду адресатів відповідачем були направлені письмові повідомлення превентивного характеру з метою дотримання законодавчих вимог щодо ліцензування діяльності при наданні програмної послуги, а також здійсненні публічного показу (демонстрування) аудіовізуальних творів, з дотриманням законодавства про авторське право і суміжні права.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що вказані письмові повідомлення мають інформаційний характер, а отже вони не створюють для позивача зобов'язань чи будь-яких інших правових наслідків.

Що стосується позовних вимог щодо визнати протиправними дії Голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Ю. Артеменко щодо розповсюдження завідомо неправдивої інформації та введення провайдерів, операторів телекомунікацій в оману, твердженням що умовою для звільнення від обов'язку отримання ліцензії при використанні технології IPTV повинно бути відповідне посилання в Законі, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною 1 ст. 277 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не зазначено яким чином та в який спосіб відповідачем поширено неправдиву (недостовірну), на його думку, інформацію, як наслідок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.

Крім того, оскільки судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням відсутності порушеного права позивача, підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення відсутні.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

В.В. Файдюк

Повний текст складено 20.01.2017 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Файдюк В.В.