Ухвала суду № 64179472, 17.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6263/16-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/587/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 17.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_2, третя особа Київська обласна державна адміністрація про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, зобовязання повернути лісову ділянку у придатному до використання стані, демонтувати паркан,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство» про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, зобовязання повернути лісову ділянку у придатному до використання стані та демонтувати паркан. Заявлений позов мотивував тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 310 від 25 липня 2012 року виділено ОСОБА_2 лісову ділянку пл. 30 га. у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал 32 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження між ОСОБА_2 та ДП «Київське лісове господарство» укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 1979 від 01 серпня 2012 року. За умовами договору відповідач зобовязаний дотримуватись норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці і має право використовувати вказану лісову ділянку відповідно до умов договору та діючого законодавства України. В порушення умов договору та вимог законодавства відповідач огородив вищевказану лісову ділянку парканом, складеним із бетонних конструкцій, разом із тим ОСОБА_2, який не набув в установленому порядку статусу субєкта підприємницької діяльності і не може здійснювати господарську діяльність, в силу вимог чинного законодавства України не має права зводити тимчасові будівлі та споруди на спірній лісовій ділянці. Зведення відповідачем бетонного паркану висотою 3,3 м., який встановлено на фундаменті залізобетонного блоку типу «стакан», будівництво якого здійснено на глибину 70 см., суперечить самій правовій природі та меті використання спірної лісової ділянки; внаслідок спорудження паркану порушено санкціоновану державою і встановлену законом можливість громадян на вільний доступ до спірної лісової ділянки для реалізації права загального природокористування. Отже, ОСОБА_2 істотно порушено ст. ст. 20, 24, 74 ЛК України, що є підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою. Просив розірвати договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 01 серпня 2012 року № 197, укладений між ОСОБА_2 та ДП «Київське лісове господарство», зобовязати відповідача повернути ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку пл. 30 га., яка розташована у виділах №№ 3-10, 13-21 кварталу 32 Приміського лісництва та знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради у придатному для використання стані, демонтувавши установлений ним паркан.

Рінням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 рокув задоволенні позову відмовлено.

Перший заступник прокурора Київської області, не погоджуючись із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що ОСОБА_2, який не набув в установленому порядку статусу субєкта підприємницької діяльності, не може здійснювати господарську діяльність, а отже не має в силу закону права зводити тимчасові будівлі та споруди на спірній лісовій ділянці. Судом не враховано, що проведеною перевіркою встановлено факт будівництва на лісовій ділянці капітального паркану з бетонних конструкцій, а також виявлено часткове пошкодження дерев.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, зобовязання повернути лісову ділянку у придатному до використання стані та демонтувати паркан, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 310 від 25 липня 2012 року із врахуванням погодження постійного лісокористувача ДП «Київське лісове господарство» (а. с. 33) виділено ОСОБА_2 без вилучення у постійного лісокористувача та без зміни цільового призначення лісову ділянку пл. 30 га. у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал 32, виділи 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (а. с. 9).

26 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ДП «Київське лісове господарство» укладено угоду № 9 щодо взаємної охорони та благоустрою лісової ділянки, згідно п. 1.3 якого ДП «Київський лісгосп» зобовязується дозволити ОСОБА_2 за рахунок власних коштів надавати допомогу в проведенні робіт, повязаних з благоустроєм і охороною даної ділянки від пожеж, засмічення побутовими та промисловими відходами, а також інших робіт по влаштуванню території з метою покращення рекреаційних, культурно-оздоровчих властивостей, санітарного стану даної ділянки без обмеження виконання своїх службових обовязків лісовою охороною. Згідно п. 2 угоди, ОСОБА_2 зобовязався за рахунок власних коштів по можливості надавати допомогу ДП «Київський лісгосп» для проведення робіт на даній лісовій ділянці по її благоустрою, охорони від пожеж, засмічення побутовими та промисловими відходами; утримувати дану ділянку в належному стані і виконувати інші вимоги чинного ЛК України; дотримуватися правил пожежної безпеки на даній ділянці (а. с. 27 28).

01 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ДП «Київське лісове господарство» укладено договір № 197 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, за умовами якого договір укладено терміном на 49 років до 01 серпня 2061 року із переважним правом на поновлення договору на новий термін. ДП «Київське лісове господарство» зобовязалося забезпечувати безперешкодне використання ОСОБА_2 лісової ділянки, не втручатись у господарську діяльність ОСОБА_2, крім випадків порушень умов цього договору та норм чинного законодавства України. ОСОБА_2 зобовязувався використовувати лісову ділянку тільки відповідно до цільового призначення та на умовах цього договору, дотримуватися норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці, виконувати інші обовязки, передбачені чинним законодавством України, та при цьому має право використання вказаної лісової ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у відповідності до умов цього договору та діючого законодавства України.

Згідно п. 11.4 договору його дія достроково припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обовязків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України (а. с. 10 13).

Листом від 27 березня 2013 року № 02-237 ДП «Київське лісове господарство» повідомило ОСОБА_2, що відповідно до договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою сторони зобовязані утримувати лісову ділянку в належному санітарному стані, а на даний час спостерігається значне засмічення лісової ділянки побутовими відходами. З метою забезпечення утримання лісової ділянки в належному санітарному стані, недопущення її засмічення побутовими та промисловими відходами у майбутньому, ДП «Київське лісове господарство» відповідно до п. 4.3.3 договору зобовязує ОСОБА_2 провести роботи з прибирання та вивезення побутових відходів з лісової ділянки та за рахунок власних коштів встановити паркан по периметру території лісової ділянки (а. с. 32).

26 березня 2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Київській області складено акт № А 44/170 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно якого лісова ділянка ОСОБА_2 по зовнішньому периметру частково огороджена парканом з бетонних конструкцій (а. с. 21).

16 квітня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким встановлено, що на час перевіки будівельні роботи не виконувались, будівельники та будівельна техніка відсутня, ОСОБА_2 відсутній. Будівельні роботи з влаштування капітального паркану виконані без дотримання документу, який надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а. с. 24).

Листом від 16 квітня 2014 року ДП «Київське лісове господарство» повідомило прокуратуру Київської області, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по периметру земельних ділянок встановлена огорожа з бетонних плит на фундаменті старанного типу, розширено квартальні просіки з 4 до 10 м. по периметру огорожі, дозвіл на вирубку лісу дерев при встановленні огорожі не надавався. За таких обставин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використання лісових ділянок Приміського лісництва ДП «Київський лісгосп» здійснюється в порушення умов договорів та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Мінагрополітики України № 502 від 14 серпня 2012 року, зокрема вказаними особами внаслідок спорудження бетонної огорожі на фундаменті стаканного типу унеможливлено доступ громадян до лісу та створено перешкоди використання лісових ділянок постійним лісокористувачам ДП «Київський лісгосп» (а. с. 25).

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставами даного позову є, на думку прокурора, порушення ОСОБА_2 вимог ст. ст. 18, 20 ЛК України, п. 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів, із урахуванням вимог ст. ст. 3, 55 ГК України, оскільки останній, не будучи субєктом господарювання, отримавши лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, звів на ній капітальний паркан з бетонних конструкцій, чим також частково пошкодив лісові насадження.

На цих же підставах прокурор наголошував в апеляційній скарзі.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурор вже звертався до ОСОБА_2 із такими ж позовними вимогами з інших підстав, а саме порушення ОСОБА_2 як фізичною особою вимог ст. ст. 20, 74 ЛК України та правил використання корисних властивостей лісів, а саме проведення без дозволу постійного землекористувача будівництва на спірній лісовій ділянці капітального паркану з бетонних конструкцій, а також часткове пошкодження лісових насаджень (дерев). Рішенням Апеляційного суду Київської області, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року, позов прокурора залишений без задоволення (а. с. 81). Рішеннями судів встановлено, що акти перевірки від 26 березня 2014 року та 16 квітня 2014 року, які надані прокурором і в цій же справі як докази, мають інформаційний характер, в них не встановлено, коли, при яких обставинах та ким саме була розширена ґрунтова дорога і квартальні просіки, пошкоджені дерева.

Встановлено також, що 27 березня 2013 року ДП «Київське лісове господарство» звернулося до відповідача з листом № 02-237, в якому зобовязувало останнього провести роботи з прибирання і вивезення побутових відходів з лісової ділянки та встановлення паркану по периметру території лісової ділянки.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 23 серпня 2013 року № 7734/7735/13-42, який також був предметом дослідження судів, паркан, який розміщено по периметру спірної земельної ділянки, має характер обмеження стороннього впливу на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а не є наслідком господарської діяльності, види якої заборонено нормами земельного законодавства, і які потенційно можуть негативно вплинути на стан земельної ділянки чи її забруднення. Спорудження паркану по межі орендованої земельної ділянки не суперечить меті її використання.

З урахуванням наведеного під час розгляду справи № 369/3939/14-ц судами не встановлено порушення з боку відповідача умов договору про довгострокове тимчасове користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а саме знищення лісових насаджень на спірній земельній ділянці та будівництво паркану без згоди постійного землекористувача.

Враховуючи вимоги ст. 61 ЦПК України щодо звільнення від доказування, дані обставини повинні враховуватися при розгляді даної справи, оскільки стосуються одних і тих же дій відповідача щодо зведення паркану на орендованій ділянці лісогосподарського призначення, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність преюдиційності не заслуговують на увагу.

Посилання прокурора на порушення відповідачем істотних умов договору щодо недотримання встановлених обмежень при її використанні, що є підставою для розірвання договору про довгострокове тимчасове користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення не грунтуються на матерілах справи, оскільки таким договором не зазначено заборону на спорудження паркану по межі переданої у користування земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 18, 20 ЛК України довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності.

Згідно п. 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політки та продовольства від 14 серпня 2012 року № 502 спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).

Разом із тим, обставини, на які посилається прокурор на підтвердження порушення зазначених норм, вже були предметом розгляду у справі № 369/3939/14-ц, та встановлено, зокрема, що будівництво паркану проводилося за згодою постійного землекористувача.

При цьому прокурором не зазначено, яким чином відсутність реєстрації відповідача як субєкта господарської діяльності порушує права, свободи, інтереси ДП «Київське лісове господарство», із врахуванням досліджуваного судами висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 23 серпня 2013 року № 7734/7735/13-42, згідно якого паркан, який розміщено по периметру спірної земельної ділянки, має характер обмеження стороннього впливу на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а не є наслідком господарської діяльності, види якої заборонено нормами земельного законодавства, і які потенційно можуть негативно вплинути на стан земельної ділянки чи її забруднення.

Колегія суддів звертає увагу, що належність або неналежність особи до субєктів господарювання є лише одним аспектом додержання вимог ст. 20 ЛК України, дотримання відповідачем вимог якої в цілому перевірялося при розгляді справи № 369/3939/14-ц.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги щодо обставин, встановлених в акті перевірки від 16 квітня 2014 року, зміст якого вже був предметом дослідження судів.

Колегія суддів звертає увагу, що прокурор в апеляційній скарзі наголошував, що обставини належності спірного паркану до капітальних споруд були предметом розгляду іншої справи, але одночасно до апеляційної скарги надав копію висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 22 вересня 2016 року № 19/12-3/100 на спростування встановлених раніше обставин.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України колегія суддів не приймає посилання прокурора на даний доказ, оскільки апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами. Таких поважних причин прокурором наведено не було.

Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги про порушення відповідачем п. п. 5.3, 5.5, 5.6 Правил використання корисних властивостей лісів, які передбачають ряд заходів з благоустрою лісової ділянки, враховуючи, що зведення паркану на межі лісової ділянки ОСОБА_2 здійснено на вимогу постійного лісокористувача ДП «Київське лісове господарство».

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки прокурором не доведено наявності підстав розірвання договору, як прямо передбачених п. 11.4 даного договору, так і інших підстав, передбачених чинним законодавством, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позову про розірвання договору довгострокового тривалого користування лісовою ділянкою та її повернення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської областівідхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

ОСОБА_4