Постанова № 64179023, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6605/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві та Міжрегіонального Головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Калпатару Пауер Трансмішн Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві та Міжрегіонального Головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Калпатару Пауер Трансмішн Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач 1) та Міжрегіонального Головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач 2) про визнання протиправними висновки відповідача 1, які викладені в актах перевірок від 30.11.2015 року за № 201/26-57-15-01-41, № 202/26-57-15-01-41, № 203/26-57-15-01-41, № 204/26-57-15-01-41, № 205/26-57-15-01-41, № 206/26-57-15-01-41, № 207/26-57-15-01-41, № 208/26-57-15-01-41, №209/26-57-15-01-41; визнання протиправними рішення відповідача 1 про відмову у прийнятті від позивача уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.11.2015 року № 9243269039 за травень 2014 року № 9242758231, № 9242887819, № 9242993004, № 9243079051, № 9243213485, № 9243271945, № 9243279328, № 9243281683, № 9243284038, № 9243285077, № 9243286568, № 9243287540 за січень-грудень 2014 року; зобов'язання відповідача 2 прийняти від позивача уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, травень, січень-грудень 2014 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 31 серпня 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

26.11.2015 року позивач подав відповідачу 1 уточнюючі розрахунки своїх податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 2013-2014 років.

30.11.2015 року відповідач 1 провів камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року за поданими уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вказаний період.

За результатами проведеної перевірки відповідач 2 склав акти від 30.11.2015 року за номерами № 201/26-57-15-01-41, № 202/26-57-15-01-41, № 203/26-57-15-01-41, № 204/26-57-15-01-41, № 205/26-57-15-01-41, № 206/26-57-15-01-41, № 207/26-57-15-01-41, № 208/26-57-15-01-41, № 209/26-57-15-01-41, якими встановив те, що позивач порушуючи вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, завищив податковий кредит за поданими уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, які були подані до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві 26.11.2015 року.

Також, відповідач 1 своїми листами «Про відмову у прийнятті податкової звітності» від 04.12.2015 року № 13384/10/25-57-15-01-34 та від 01.12.2015 року № 14334/10/26-57-15-01-34 повідомив позивача про те, що подані ним уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.11.2015 року № 9243269039 за травень 2014 року № 9242758231, № 9242887819, № 9242993004, № 9243079051, № 9243213485, № 9243271945, № 9243279328, № 9243281683, № 9243284038, № 9243285077, № 9243286568, № 9243287540 за січень-грудень 2014 року вважаються не прийнятими (не вважається податковою звітністю) у зв'язку з порушенням п. 48.3 ст. 48, ст. 192, ст. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та наказу ДПСУ № 516 від 14.06.2012 року «Про затвердження методичних рекомендацій щодо приймання комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України».

Позиція податкового органу, зводиться до того, що позивачем було пропущено встановлений Податковим кодексом України 365-денний строк включення визначених податковими накладними сум сплаченого позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту ТОВ «Калпатару Пауер Трансмішн Україна».

Відповідно до приписів ПК України п. 201.10 статті 201, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При цьому, положенням п. 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Виходячи з наведеного колегія суддів зазначає, що платник податку на додану вартість має право включити до складу податкового кредиту звітного податкового періоду суму, визначену в отриманих податкових накладних, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів, в тому числі шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації.

Водночас, суд звертає увагу на те, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII було внесено зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими, починаючи з 01 січня 2015 року, було змінено порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, з урахуванням внесених до п. 198.6 статті 198 розділу ПК України змін, з 01 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах, могли бути включені до складу податкового кредиту, за умови дотримання інших вимог ПК України щодо формування податкового кредиту.

Відповідно, на думку суду, виходячи з приписів п. 50.1 статті 50 ПК України, які залишись незмінними у зв'язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, платники, які не включили податкові накладні, складені до 01 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, могли реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. 49.8, 49.9 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. У зв'язку з цим податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Як убачається з рішень відповідача про відмову у прийнятті податкової звітності, однією з підстав такої відмови було порушення позивачем п. 48.3, ст. 48 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковим органом не конкретизовано, який саме обов'язковий реквізит (реквізити) відсутні у поданих позивачем уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки п. 48.3 Податкового кодексу містить певний перелік обов'язкових реквізитів.

Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно було відмовлено у прийнятті уточнюючих розрахунків позивача, а тому, відповідно, протиправними є рішення відповідача 1 про відмову у прийнятті цих уточнюючих розрахунків.

Окремо, суд апеляційної інстанції зазначає, що представником відповідача у судовому засіданні було надано докази прийняття податковим органом вищезазначених уточнюючих розрахунків позивача.

Що стосується позовної вимоги позивача про визнання протиправними висновки відповідача, які викладені в актах перевірок, то колегія суддів вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

За таких обставин такі дії контролюючого органу є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними висновки відповідача 1, які викладені в актах перевірок підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві та Міжрегіонального Головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року - скасувати в частині задоволення позовної вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Калпатару Пауер Трансмішн Україна» про визнання протиправними висновки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві, які викладені в актах перевірок від 30.11.2015 року за № 201/26-57-15-01-41, № 202/26-57-15-01-41, № 203/26-57-15-01-41, № 204/26-57-15-01-41, № 205/26-57-15-01-41, № 206/26-57-15-01-41, № 207/26-57-15-01-41, № 208/26-57-15-01-41, №209/26-57-15-01-41 та в цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні даної позовної вимоги - відмовити в повному обсязі.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.01.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Шелест С.Б.