Ухвала суду № 64178799, 18.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 318/3663/14 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Провадження № 22-ц/778/211/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року про відмову в зупиненні провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна «Автомобільні дороги України», треті особи без самостійних вимог: директор Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна «Автомобільні дороги України» ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним і скасування наказу про скасування наказу про поновлення на роботі та визнання трудового договору укладеним, зобовязання видати письмовий наказ про прийняття на роботу, стягнення не виплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнював, до ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна «Автомобільні дороги України», треті особи: директор ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна «Автомобільні дороги України» ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним і скасування наказу про скасування наказу про поновлення на роботі та визнання трудового договору укладеним, зобовязання видати письмовий наказ про прийняття на роботу, стягнення не виплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Остаточно просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 04-ВК від 13.02.2015 року про скасування наказу № 68-ВК від 02.12.2014 року, наказ №68-ВК від 02.12.14 року про скасування наказу від 03.04.2014 року №3-ВК про поновлення його на роботі; визнати трудовий договір між ним та відповідачем укладеним з моменту досягнення згоди на породження трудових відносин з 02.12.2014 року, зобов'язати відповідача видати письмовий наказ про прийняття його на роботу в посаді т.в.о. начальника філії з 02.12.2014 року; стягнути на його користь з відповідача невиплачену заробітну плату в сумі 15 000 грн. і за час вимушеного прогулу по день розгляду справи в суді по суті; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду 10000 грн., стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року відмовлено в зупиненні провадження по справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

За розясненнями п.33 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За положеннями п.3 ч.1 ст.201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Відповідно до ст. 39 Закону "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 18.06.1999 року рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях приймається Президентом України у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Аналогічна норма закріплена і у ст.5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Визначення мобілізації викладено у ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 06 травня 2014 року у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок дальшого втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в державі, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 1253 від 08 червня 2015 року Енергодарського обєднаного міського військового комісаріату Запорізької області ОСОБА_3 був мобілізований 17 березня 2015 року Енергодарським ОМВК м. Енергодар і призначений на посаду офіцера відділення комплектування Енергодарського ОМВК Запорізької області №45 від 17 березня 2015 року.

Надана ОСОБА_3 довідка не свідчить про переведення Енергодарського ОМВК Запорізької області на організацію і штати воєнного часу, а тому відсутні підстави для зупинення розгляду справи на підставі п.3 ч.1 ст.201 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року про відмову в зупиненні провадження у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: